Новини клубу

Шлях до єврокубкової вершини. Крок четвертий (+ ВІДЕО)

09.05.2015, 17:52

Друк

Шлях до єврокубкової вершини. Крок четвертий (+ ВІДЕО)

Саме таким сенсом за крок до фіналу Кубка володарів Кубків сезону 1974/75 було сповнене протистояння київського «Динамо» та голландського ПСВ з Ейндховена.

Скидаючи авторитетів

За кілька днів до матчу старший тренер нашої команди Валерій Лобановський казав, що його найбільше турбує та шаноблива повага, з якою ось уже рік після чемпіонату світу наші футболісти відгукуються про голландців, що в подоланні цієї шанобливості він бачить ключ до успіху в матчі.

Так, якщо брати до уваги загальний тактичний малюнок гри, то події розвивалися саме таким чином. Перші хвилини минули ніби навпомацьки. У голландців це виразилося в навмисній флегматичності, а у наших – у квапливості, в бажанні скоріше знайти розгадку – які ж, нарешті, у справі ці самі легендарні голландці? І хоча «біло-сині» заволоділи певною територіальною перевагою, але не було видно, як її можна реалізувати. Треба думати, що «Ейндховен» передбачив саме таку гру на київському стадіоні.

А потім ця уявна перевага перестала відчуватися, гра стала виглядати ззовні збалансованою, а атаки динамівців набули глибини вторгнення на територію суперника. На 12-й хвилині знадобилося рішуче втручання воротаря гостей після прориву Блохіна та Онищенка. А за п'ять хвилин рахунок було відкрито. На правому фланзі Мунтян витонченою передачею кинув уперед Трошкіна, той потужно пробіг та сильно спрямував м'яча вздовж воріт приблизно на рівні грудей. Уважний Колотов передбачив можливість такої передачі, вчасно побіг зліва до «своєї» стійки й, нахилившись, головою вбив м'яча до сітки.

На 31-й хвилині – другий гол. Нордквіст, захопившись атакою та спізнюючись на своє місце, начебто несильно штовхнув плечем у спину нашого гравця, який володів м'ячем. Штрафний удар метрів із 25-ти зліва від воріт. Мунтян різко б'є, воротар невпевнено приймає м'яча, й Онищенко за долі секунди перетворюється на головну дійову особу – чітко спрямовує м'яча в порожні ворота.

2:0 – велика перевага, однак немає й сліду, що голландці не лише зломлені, але й збентежені. Але все ж таки, дивлячись на їхню невимушену роботу з м'ячем, на їхню впевнену гру головою, чіткий розіграш стандартних положень, на свідомість будь-якого переміщення, та й, нарешті, на цю саму їхню незворушність у явно скрутному становищі, не можна не подумати, що без швидкості всі ці дії починають чимось нагадувати музейну колекцію. У всякому разі, так здавалося в першому таймі...

Після перерви малюнок гри зберігся. Голландці немов би взялися за справу, але контратаки динамівців явно були їм не до смаку, й як їх нейтралізувати, вони не знали. Ось Онищенко залишається ліворуч від воріт, які залишив Беверен, секундна розгубленість, і Крейг, рішуче пішовши в боротьбу за м'яч, виграє епізод. Ось Матвієнко навішує зліва, Онищенко б'є головою, але трохи вище поперечини. Ось Куарс, не встигаючи за динамівцем, відверто ловить м'яча рукою, за що прямо-таки автоматично суддя робить йому попередження. І всі ці моменти виникають у той час, коли, здається, що йдуть вперед голландці. Й, нарешті, розв'язка.

Трошкін знову на своєму правому крилі розвиває надзвичайну швидкість, на яку не встигають зреагувати голландці, та спрямовує м'яча до центру штрафного майданчика, воротар помиляється на виході, й Блохін забиває. 56-а хвилина – 3:0.

Після цього ініціативу вже серйозно перехоплюють голландці. Не програти, напевно, вже не можна, й вони це розуміють, але до атак їх зобов'язує подвійна бухгалтерія подвійних зустрічей: навіть один гол на чужому полі дає реальну надію в матчі-відповіді. Саме цей гол, а не нічию, вони й шукали всіма силами.
Динамівці же ці півгодини немов би відпрацьовували гру на чужому полі. Але це були жарти з вогнем.

Про це після матчу Валерій Лобановський сказав так: «Звичайно, позначився досягнутий рахунок, гравці не могли не відчути, що їм майже все вдалося, й дещо заспокоїлися. Але головне, звичайно, це те, що на початку квітня нам важко бути готовими до гри такого високого напруження протягом півтори години. Нам ще доведеться поборотися за загальну перемогу в другому матчі... «Ейндховен» – сильний, це тепер не секрет...»

Кубок володарів Кубків-1974/75. 1/2 фіналу. Перша гра

09.04.1975. м.Київ. Центральний стадіон. 100,000 глядачів

«Динамо» (Київ) – ПСВ (Ейндховен, Голландія) – 3:0 (2:0)

«Динамо»: Рудаков, Коньков, Матвієнко, Фоменко, Решко, Трошкін, Мунтян, Онищенко (Кузнецов, 74), Колотов (к), Буряк, Блохін.

ПСВ: Беверен, Дейкерс, Нордквіст, Едстрем, Куарс, Любсе, Р.Керкхоф, В.Керкхоф, Краай, Крейг, Кейлен.

Голи: Колотов (17), Онищенко (31), Блохін (56).

Попередження: Куарс.

Подолання останнього повороту

Малюнок цього матчу був відомий наперед, він був продиктований рахунком 3:0 у київській зустрічі. Динамівцям потрібно вийти до фіналу за різницею голів у двох іграх, це завдання вони й почали вирішувати зі знанням справи, за чітко розробленним планом. Багатошарова оборона, де першими пресингували суперника Блохін та Онищенко, а також особливо активний Колотов, суворий нагляд за Едстремом, без участі якого у голландців не відбувалася жодна операція, нарешті, зрозуміло, відповідні наступальні акції в розрахунку на те, щоб захопити зненацька атакуючих, – таким у загальних рисах був цей план.

Отже, голландці взяли в облогу ворота динамівців, але гольових моментів не було, оборонна робота виконувалася чітко та чисто. Тим не менш, «Ейндховен» відкрив рахунок. Рудаков у стрибку впіймав м'яча, але, опустившись на землю, впустив його, й Едстрем забиває в порожні ворота.

Голландці, отримавши такий подарунок, підвищили темп. Рудаков, показуючи, що припущена ним помилка не вибила його з колії, в хорошому стилі перехопив шкіряну сферу після небезпечного прориву Кейлена. Це – епізод, а гострих моментів, як і раніше, не було. Та й динамівці фактично лише двічі створили реальні загрози. Спочатку Блохін, вийшовши до воріт, перекинув м'яча через воротаря та через поперечину, а потім після комбінації з Колотовим неточно пробив Коньков. У голландців усі сили йдуть на загальний тиск по всьому фронту, але гравці «Динамо» його вдало нейтралізують.

Другий тайм розпочався, як і перший, бо «Ейндховен», ведучи 1:0, не міг не сподіватися на краще. Але діяли голландці монотонно та одноманітно, й динамівці доволі невимушено розгадували їхні тактичні загадки. Високий Едстрем був для партнерів обов'язковою фігурою у всіх маневрах, із ним пов'язували сподівання, він виокремлювався, як ферзь на шаховій дошці. Але наші гравці зробили так, що йому було завжди тісно під час прийому м'яча, й Едстрем, щоб стрибнути, був змушений відштовхувати «сторожів», а іспанський суддя Ібаньєс ці відштовхування пунктуально фіксував.

Потім, як блискавка серед білого дня, коротка двоходівка: Веремеєв із правого флангу сильно прострілив уздовж воріт, і Буряк у падінні головою переправив м'яча до сітки. 1:1.

Треба думати, у гостей від душі відлягло, й тут вони єдиний раз за весь матч дозволили Едстрему вільно зіграти головою – після навісу зі штрафного з правого флангу він майстерно зрізав м'яча у верхній кут. «Ейндховен» записує собі до активу перемогу 2:1 та моральне задоволення. «Динамо» із загальним рахунком 4:2 усуває зі свого шляху ледь не найбільш небезпечного претендента на Кубок.

Тепер – фінал, як останній крок… Матч зовсім іншого гатунку, ніж попередні. Матч без продовження, один на нейтральному полі в Базелі, яке кожен із учасників захоче перетворити на «своє». Матч без арифметичних викладок. Просто найважливіший матч, який київському «Динамо» потрібно неодмінно виграти.

Кубок володарів Кубків-1974/75. 1/2 фіналу. Друга гра