Скільки можна ховати наших зірок, тим паче таких молодих», – журилися між собою вболівальники, які прийшли вранці провести в останній шлях видатного гравця та тренера Андрія Гусіна.
Він трагічно загинув, розбившись на мотоциклі на київському автодромі «Чайка». Йому був 41 рік...
Андрій Гусін належить до тієї славетної плеяди динамівців, які наприкінці 90-х наробили галасу в Європі, а в сезоні 1998/1999 під керівництвом незабутнього Валерія Лобановського вийшли до півфіналу Ліги чемпіонів. Він був одним із найкращих футболістів свого покоління.
У складі «Динамо» Андрій Гусін сім разів ставав чемпіоном України, чотири рази володарем Кубка України, разом із клубом виступав у півфіналі Ліги чемпіонів УЄФА. Більше десяти років був провідним гравцем національної збірної України, у складі якої успішно зіграв на Кубку світу-2006.
Чого вартий його блискучий гол у ворота італійського «Ювентуса» в 1998-му та феноменальний м'яч Греції, який, фактично, вивів нашу збірну на ЧС-2006 у Німеччині!
Відразу після завершення ігрової кар'єри Андрій Гусін зайнявся тренерською діяльністю. Очолював «Динамо-2» (Київ), працював асистентом у російських командах «Крилья Совєтов» та «Анжі».
Окрім того, він був чудовою людиною, завжди відкритим та щирим із журналістами. Мав свою думку та бачення тренувального процесу й футболу. Він був сучасним та прогресивним тренером, відданим своїй справі професіоналом. Інтелігентний, розумний, освічений, із чудовим почуттям гумору, він міг розрядити обстановку вдалим жартом.
Напевно, він міг би взяти участь у матчі пам'яті Валентина Белькевича та Андрія Баля, який мав відбутися 28-го вересня, а тепер він сам поповнив лави тих, на честь кого він буде проводитися...
Сьогодні до нього прийшли сотні людей. По черзі вони заходили до приміщення, залишали квіти, згадували Андрія Леонідовича, казали останні слова, прощалися.
Тут його батьки, дружина Христина, сини Андрій та Іван, родичі, найближчий друг Андрія Василь Кардаш, разом із яким вони починали футбольну кар'єру у львівських «Карпатах», а потім грали в київському «Динамо», тренували «Динамо-2» та були не розлий вода в повсякденному житті.
Були й інші близькі люди, друзі, динамівці різних поколінь, працівники Федерації футболу України, ветерани, партнери по команді, колеги, українці з основної команди разом із тренерським штабом, гравці «Динамо-2», вихованці ДЮФШ, співробітники ФК «Динамо» (Київ), лікарі, адміністратори, представники Фан-клубу, російський тренер Гаджі Гаджієв, команда «Маестро», гонщики, журналісти та прості вболівальники, які захоплювалися грою Андрія Гусіна.
Багато вихованців Гусіна, які раніше грали за «Динамо-2», прийшли попрощатися з ним. Поклали квіти, постояли, згадали... Прості вболівальники приходили проводити свого кумира в останній шлях у футболках з його прізвищем та номером на спині – це було дуже зворушливо.
Окрім квітів, яких була просто незліченна кількість, близькі люди приносили десятки вінків. Із цих вінків утворився живий коридор, по якому Андрія Леонідовича несли до машини під оплески всіх присутніх.
Потім, знову ж таки під оплески глядачів, які зайняли кілька секторів на стадіоні, та динамівський гімн катафалк із труною зробив останнє коло пошани для видатного футболіста та тренера, який, на жаль, уже став традиційним, та вирушив на Байкове кладовище...
Пішла з життя чудова людина, прекрасний сім'янин, люблячий чоловік та батько трьох дітей – двох синів та доньки... Його сім'я та близькі невтішні у своєму горі... Напевно, Бог на небесах збирає футбольну команду...
Поховали Андрія Гусіна на Байковому кладовищі, на 52-й ділянці, поряд із Валентином Белькевичем та Андрієм Балем.
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
