- Це був звичайний поєдинок. Гралося важкувато, адже зовсім нещодавно повернувся до розташування «Динамо» зі збірної України, де проходили збори та грали на Меморіалі Гранаткіна в Санкт-Петербурзі (на фото справа). Але нічого страшного, набираю форму.
- Чи встигла накопичитися втома після Санкт-Петербурга, або ж бажання перемогти в турнірі додає сил?
- Безумовно, перемогти дуже хочеться. Грати потрібно не лише за збірну, але за свій клуб. І за клуб – у першу чергу.
- У центрі оборони в молодіжної команди «Динамо» відбувається певна ротація. Доводиться грати з Бурдою, Головком та Гусіним. Хтось уже має досвід, а хтось лише його набирається. Чи можна вже говорити про якесь взаєморозуміння?
- Звичайно, взаєморозуміння є. Ми вже доволі давно граємо пліч-о-пліч із Бурдою та Головком, часто виходили в одному складі.
- Розкажи, як забивав свій м'яч?
- Моїм завданням було вбігати на дальню стійку. Я побіг, але в якийсь момент зрозумів, що м'яч не долітає, а прямо переді мною була вільна зона. Вийшло, що я набіг прямо на м'яч та спрямував його у ворота.
- Награна комбінація?
- Можна сказати, що так.
- У другому таймі тобі нерідко доводилося страхувати своїх партнерів по обороні – Андрія Нестеренка та Олександра Головка. Відчуваєш себе вже досвідченішим за хлопців?
- Не досвідченішим, а трохи впевненішим, адже я вже виступав на такому рівні. Грати проти старших футболістів завжди корисно. Вони досвідченіші й більш технічні за молодих виконавців, швидше думають, не роблять зайвих рухів.
