- У 2007-му ви пішли в оренду до хорватського "Хайдука", тому що майже перестали виходити на поле в складі "Динамо". Розкажіть про цю ситуацію.
- Тоді в чемпіонаті я не грав регулярно, тому що в команді було багато молодих гравців, яким надавався ігровий час. Ігор Михайлович Суркіс сказав, що якщо я бажаю залишатися в "Динамо", то без проблем. Але я не хотів просто сидіти на лавці запасних і чекати свого шансу, я не такий футболіст. Я хотів грати. І ми вирішили, що я піду в оренду до "Хайдука".
- За часів Сьоміна кияни стали чемпіонами, дійшли до півфіналу Кубка УЄФА, але ви, повернувшись у "Динамо", знову рідко з'являлися на полі...
- У мене залишався рік за контрактом із "Динамо". Мені було важко завоювати місце у складі на той час, було багато нових і молодих гравців. Окрім того, проблема була ще й у тому, що діяв ліміт - на полі могли знаходитися не більше семи легіонерів, а іноземців у команді було багато. Сьомін казав - у Кубку УЄФА ти зможеш грати, а в чемпіонаті України буде складно отримати місце на полі.
- Чому "Хайдук" не викупив вас відразу?
- Для мене "Динамо" було другою домівкою, цей клуб дав мені дуже багато. Тому я повернувся назад до Києва дограти контракт. Але в останній рік знову грав мало, і тоді вже вирішив, що потрібно змінювати команду.
- Зараз стежите за матчами, результатами та новинами "Динамо"?
- Так, іноді виходить дивитися єврокубкові матчі. Навіть у Румунії обговорювали, чому "Динамо" не вийшло з групи з не найсильнішими суперниками - "Мальме", "Копенгагеном" і "Лугано". Гадаю, відповідь полягає в тому, що у киян зараз молоді гравці, у них ще немає великого досвіду. Думаю, якщо не через рік, то через роки два ця команда стане дуже сильною. Футболісти краще пізнають один одного та зрозуміють, як взаємодіяти на полі. У той час, коли я приїхав до "Динамо", у команді були футболісти, які багато років грали разом - Шовковський, Ващук, Дмитрулін, Головко, Белькевич, Хацкевич, Гусін та інші. Вони відчували один одного та знали, куди бігти і де чекати передачу. Гадаю, скоро в "Динамо" так буде знову.
- Кого з нинішнього складу киян можете виділити?
- Мені сподобалися Циганков і Шапаренко, який грає під 10-м номером.
- А у світовому футболі хто вам подобається з молодих футболістів?
- Є багато молодих перспективних гравців. Можу назвати Філа Фодена з "Манчестер Сіті", 17-річного Ансу Фаті з "Барселони".
- Ви пограли в Україні, Румунії, Хорватії та Туреччині. У якому чемпіонаті почувалися найбільш комфортно?
- Мені було комфортно скрізь. Я така людина, яка швидко адаптується, для мене це не проблема. У "Динамо" було добре - я виступав у Лізі чемпіонів, для мене це було дуже важливо. У Туреччині мене підтримували та любили, уболівальники скандували моє прізвище на кожній грі. У Спліті теж не було жодних проблем, а про рідну Румунію навіть не кажу - у всіх чемпіонатах було добре.
- Після 2005 року вас припинили викликати до збірної Румунії. Причина - у конфлікті з тодішнім тренером Піцурке?
- Так, це було через тренера, вони вирішили не викликати мене до збірної. Навіть сьогодні не можу сказати, чому так сталося. Звичайно, образа була, тому що грати за національну команду своєї країни - дуже важливо. Але якщо так вийшло, уже нічого не можна вдіяти.
- Ви завершили кар'єру досить пізно - у 38 років. У чому секрет, як вдалося протягом такого довгого періоду бути у формі?
- На щастя, у мене не було операцій і важких травм. Можливо, у цьому і полягає причина, чому я зміг грати до 38 років. Адже правильно відновитися після серйозних пошкоджень і операцій - дуже складно. Якщо реабілітація піде не так, то у тебе будуть проблеми весь час. У цьому плані мені дуже пощастило.
- На якому етапі кар'єри зрозуміли, що не хочете бути тренером, і обрали кар'єру менеджера?
- Тренерів увесь час звільняють і змінюють, тому краще я буду сидіти в офісі та сам міняти тренерів (сміється).
- Працюючи спортивним директором, за грою у футбол не сумуєте? Виступаєте за ветеранські команди?
- Сумую. Мене запрошують грати за команди ветеранів збірної Румунії, бухарестського "Динамо". Коли є можливість - тренуюся, підтримую форму.
- "Волунтарі" - молодий клуб, який зараз бореться за виживання в Лізі 1. Які завдання ставите перед собою на найближчі роки? Орієнтуєтеся на молодь?
- На сьогодні ситуація така, що ми навіть не знаємо, що буде завтра. Наша мета - залишитися в Лізі 1. У нас уже діє академія, там займаються 800 дітей, і ми плануємо розвиватися в цьому напрямку. Якщо хочемо стати серйозним клубом, потрібно починати з дитячого футболу. А потім прийде і результат.
- У найближчому майбутньому бачите себе у "Волунтарі"?
- Так, поки працюю тут. Якщо з'явиться інший варіант, який буде кращим для мене, можливо, розгляну його. Але зараз намагаюся робити все для розвитку "Волунтарі".
- Не можу не запитати про ситуацію з коронавірусом у румунському футболі. У ЗМІ була інформація, що один із гравців "Волунтарі" мав підозру на COVID-19 - наскільки це відповідає дійсності?
- Це була неперевірена інформація, яку опублікувала преса. Ми проводили два тести - експрес-тест і аналіз ПЛР. Результати першого тесту навіть не встигли прийти, а в ЗМІ з'явилася новина, що у нас є футболіст, який заражений коронавірусом. Однак другий тест був негативним у всіх гравців. Інфікованих у нас немає. Зараз мало футбольних новин, тому ЗМІ почали щось придумувати.
- Уже повернулися до командних тренувань?
- Так, ми почали тренуватися в понеділок, 18 травня. Зараз займаємося групами по 3-4 людини, а через 14 днів проведемо ще одне тестування. Якщо все буде добре, зможемо почати нормальний тренувальний процес всією командою та відновлювати чемпіонат.
- Уже відомо, коли може бути відновлений чемпіонат Румунії? У ЗМІ навіть була новина, що розглядався варіант дограти лігу в Туреччині...
- Усі хочуть почати грати. Телебачення, спонсори зазнають фінансові втрати за відсутності футболу. Тому керівництво ліги зараз вирішує, що робити. Гадаю, буде дуже важко. Але подивимося, що вони вирішать. Якщо у якихось гравців буде виявлений коронавірус, тоді все, чемпіонат не буде дограний.
- Флорін, хотіли б щось передати вболівальникам "Динамо", які вас пам'ятають і люблять?
- Уболівальники повинні розуміти, що хоч команда не завжди виграє, але гравці намагаються робити все заради перемоги. У цьому і принадність футболу, там трапляється багато сюрпризів. Тому вболівальники повинні підтримувати свою команду та бути з нею весь час, якщо, звичайно, її люблять. Футбол без підтримки фанів - для мене це не футбол. Ігри без глядачів можна порівняти з тишею в театрі. А справжній футбол - зовсім не такий.
Розмовляла Олена Лукічова, фото - Андрія Лукацького
