Обидва вже розпочали вивчати російську мову, оскільки вважають, що повноцінна адаптація в новій країні та колективі неможлива без розуміння тренера, партнерів та оточуючих.
Разом із викладачем Тетяною, яка вже третій рік навчає динамівських легіонерів російської, допомагаючи адаптуватися в Україні, новачки спочатку опановували букви алфавіту, потім вчилися читати й вимовляти слова, а під кінець першого заняття футболісти навіть могли поставити запитання «Як справи?», відповісти на нього відразу кількома способами: «добре», «погано», «так собі», «дуже добре», «відмінно», а також привітатися та попрощатися. Важливо, що динамівці вчилися не лише вимовляти слова, але й бачили, як пишуться ті чи інші слова, й могли їх прочитати.
Загалом, перший урок російської пройшов плідно та цікаво, з гарним настроєм. Ймовірно, інтенсивний курс дозволить футболістам вільно висловлюватися вже найближчим часом. Цікаво, що, як повідомив генеральний директор Резо Чохонелідзе, в контрактах гравців немає пункту, що зобов'язує їх вивчати мову – індивідуальні уроки були ініціативою самих легіонерів «біло-синіх».
Як проходить адаптація в новому для нього клубі й мовному середовищі розповів Джермейн Ленс:
- Ви вже кілька днів провели в Києві, які ваші загальні враження про місто, команду?
- Мені дуже сподобалося, щоправда, між «Динамо» та ПСВ є невелика різниця. У Києві ми дуже багато часу проводимо на базі, а в Голландії ми зазвичай після тренувань їхали додому. Але, гадаю, я швидко звикну до такої зміни. Вважаю, вона свідчить про те, що «Динамо» більш видатний клуб, ніж ПСВ.
- Чи збираєтеся ви перевозити свою сім'ю до Києва?
- Так, я вже знайшов квартиру й найближчим часом збираюся туди переїхати. Можливо, до кінця тижня я вже буду ночувати на новому місці.
- Наскільки для вас важливо, що ви не лише вивчаєте, як вимовляти слова, але також бачите, як вони пишуться, й у разі необхідності зможете прочитати?
- Гадаю, найбільш важливо, все ж таки, вміти розмовляти, це потрібно на полі, а також у повсякденному житті, наприклад, коли йдеш до магазину чи ресторану. Але читати й писати також необхідно.
- Ви спостерігали за попереднім поєдинком проти «Зеніту» в якості глядача, а потім провели проти цієї команди 35 хвилин у грі. Як вважаєте, чи складно вам буде звикнути та пристосуватися до стилю гри «Динамо»?
- У команді зібрані хороші футболісти, а це значить, ми зможемо розуміти один одного, навіть не розмовляючи однією мовою. Гадаю, я швидко звикну до нового колективу. Поки ще ні з ким із партнерів добре не знайомий, але, думаю, в мене буде така можливість найближчим часом. Не знаю, як буду себе почувати до часу гри зі «Спартаком» (7 липня – прим.ред.), але зараз мої ноги трохи «важкуваті». Протягом відведених мені 35-ти хвилин я робив те, що вмів, граючи на звичній позиції. Коли я увійшов у гру, рахунок був 1:1, потім ми вийшли вперед, і відчуття від цього були відмінні. На жаль, суперник потім зміг зрівняти рахунок і вийти вперед. Але ми з цим впоралися, всі продовжували боротися, йти вперед і на останніх хвилинах ми домоглися свого, уникнувши поразки. Гадаю, бойова нічия 3:3 – непоганий результат. Звичайно, було б краще, якби ми перемогли, але загалом, у мене залишилися приємні враження від матчу.
- Чи відчували ви взаєморозуміння з партнерами?
- Це була лише моя перша гра, й це нормально, що ми з хлопцями ще не завжди розуміли один одного буквально, але іноді ми грали справді дуже добре, моментами могли і краще. Але, гадаю, через кілька матчів все налагодиться.
- Яке враження на вас справив російський суперник «Зеніт»?
- В обох команд триває підготовчий етап, було помітно, що вони також пробують щось нове. Більш важливо, як готуємося до першого офіційного матчу ми, а свої завдання нехай вони вирішують самі.
- Чи очікуєте, щоб зіграти в наступному матчі проти «Спартака»?
- Я не знаю, чи вийду на поле в неділю. Відчуваю, що міг би провести на полі й більше часу в наступній грі. Тож подивимося.
- Що вам сказав Олег Блохін після матчу?
- Нічого особливого, просто загалом подякував команді. Особисто мені нічого не казав, це ж моя перша гра за «Динамо», а не перша в кар'єрі. Я знаю, що маю робити, й намагаюся це робити постійно.
* фото В.Раснера
