Свіжа кров
Після невдачі на Кубку світу - 1962 у Мексиці збірна СРСР вийшла до фіналу Європейського Кубка націй (Чемпіонату Європи) в 1964 році.
21 червня 1964 року в Мадриді, на стадіоні "Сантьяго Бернабеу", у присутності генералісимуса Франко відбувся фінал, у якому збірна СРСР зустрілася з господарями фінальної частини, збірною Іспанії, і програла. На відміну від попереднього ЧЄ, матч збірних ворогуючих в ідеологічному плані країн принаймні відбувся. Однак у спортивній поразці збірній, яка представляла країну, що була ідейним опонентом Радянського Союзу, владою СРСР було вбачено і політичне, тож результат - друге місце в Європі - був визнаний незадовільним. Костянтин Бєсков був відсторонений з посади головного тренера, і збірну до Кубка світу-1966 було доручено готувати Миколі Морозову.
Київських динамівців, які ще в 1961 році здобули перше чемпіонство, а в 1964-му вдруге у своїй історії завоювали Кубок СРСР, до збірної запрошували як і раніше неохоче, віддаючи перевагу представникам московських клубів.
Одним із новачків у збірній став динамівський воротар Віктор Банніков, який дебютував у її складі в товариському матчі проти Болгарії в листопаді 1964-го, коли травму отримав Лев Яшин. Банніков грав у товариських матчах і безпосередньо перед ЧС-1966, а також у кваліфікації (2 матчі, 2 пропущених голи), однак на самому світовому форумі пост номер один займали Лев Яшин і уродженець Батумі Анзор Кавазашвілі, який захищав ворота московського "Торпедо".
В іншому товариському матчі в жовтні 1964-го вперше у складі збірної на поле вийшов київський динамівець Віктор Серебряников, який довго чекав свого часу, адже був у заявці ще на ЧС-1962, як і динамівський хавбек Йожеф Сабо, який уперше вийшов у складі збірної СРСР 3 жовтня 1965 року в товариській грі проти Греції.
Сабо виходив на поле і в іграх відбірного турніру ЧС-66 (2 матчі, 1 гол) поряд зі своїм молодшим одноклубником Віталієм Хмельницьким (2 матчі).
Збірна СРСР упевнено пройшла кваліфікаційну групу, випередивши збірні Уельсу, Греції та Данії: 5 перемог і одна поразка в матчі в Кардіффі, який уже нічого не вирішував і припав на останній тур.
Упевнений старт
Фінальна частина Кубка світу - 1966 відбулася в Англії. Збірна СРСР розташувалася в Даремі, біля Сандерленда, що, як і Мідлсбро, приймав матчі четвертої групи, до якої, крім СРСР, увійшли Італія, Чилі та КНДР.
У заявці збірної на чемпіонат було п'ять динамівців Києва - крім перерахованих вище, на мундіаль вирушив захисник Леонід Островський, учасник ЧС 1958 і 1962, який перейшов до "Динамо" з московського "Торпедо" в 1963-му, а також нападник Валерій Поркуян, який перебрався до Києва з одеського "Чорноморця" перед початком сезону 1966 року. Останній замінив у заявці іншого динамівського форварда - Віталія Хмельницького, який не підходив для тактичних побудов тренера Миколи Морозова.
У першому турі радянська збірна здобула впевнену перемогу над "темною конячкою" - збірною Північної Кореї - з рахунком 3:0. У грі взяли участь двоє київських динамівців - Островський і Сабо. Йожеф Йожефович став автором результативної передачі - після його навісу зі штрафного Банішевський забив другий гол. Важливою дією відзначився і Островський, коли вибив м'яч із порожніх воріт радянської збірної за рахунку 2:0.
У другому турі радянські футболісти зустрілися з італійцями, яким експерти відводили роль фаворитів групи. Долю зустрічі вирішив єдиний гол, автором якого на 57-й хвилині став Численко. Завдяки цій перемозі збірна СРСР першою з усіх учасників мундіалю здобула путівку до чвертьфіналу.
Несподіване підсилення
Від матчу проти Чилі для збірної СРСР залежало, з якого місця вона вийде з групи. Микола Морозов вирішив випробувати в цій грі свої резерви, випустивши 8 нових гравців. Серед них були Серебряников і Поркуян, який і став героєм матчу. Завдяки двом голам Поркуяна радянська збірна перемогла з рахунком 2:1 і посіла перше місце у квартеті.
У чвертьфінальному матчі з Угорщиною Поркуян уже отримав місце в стартовому складі. І він знову став одним із героїв матчу, забивши другий і, як виявилося, вирішальний гол. СРСР переміг із рахунком 2:1. У матчі проти збірної не чужої для себе країни зіграв і динамівець Сабо.
У півфіналі на ліверпульському "Гудісон Парк" збірна СРСР зустрілася з ФРН. В основі знову вийшли двоє київських динамівців - Поркуян і Сабо. Другому з них уже на 7-й хвилині суперники розбили гомілковостопний суглоб. Наприкінці першого тайму рахунок відкрив Гельмут Галлер, а в другому перевагу німців подвоїв Франц Беккенбауер. На 87-й хвилині Поркуян скоротив відставання своєї команди, мав ще один момент, але зрівняти рахунок радянській збірній так і не вдалося - поразка 1:2.
Матч за третє місце проти Португалії, яка поступилася господарям змагань, майбутнім чемпіонам - Англії, відбувся на "Уемблі". У грі не зміг узяти участь Сабо, не потрапив до складу і Поркуян. Зате зіграв динамівець Віктор Серебряников. Уже на 12-й хвилині рахунок ударом із пенальті відкрив легендарний форвард португальської "Бенфіки", "Чорна пантера" Еусебіо. Збірна СРСР відігралася завдяки голу Метревелі, проте під завісу матчу Торрес приніс перемогу португальцям.
Герой без медалі
Тож збірна СРСР завоювала бронзові медалі Кубка світу. Річ у тім, що з 1966 до 1994 року переможець ЧС отримував золоті медалі, фіналіст - малі золоті (позолочені). А срібло і бронзу видавали командам, які брали участь у матчі за 3-тє місце. Хоч цей результат залишився найкращим виступом на Кубку світу в історії збірної, у Радянському Союзі виступ команди було визнано хорошим, але не більше того.
Цікаво, що до ЧС 1974 включно видавалося тільки 11 медалей на команду, а починаючи з ЧС 1978 уже 25 на команду. Тож на збірну СРСР виділили лише 11 медалей. У СРСР люди хвилювалися, чому обділили найкращого бомбардира команди Валерія Поркуяна, гол якого в матчі з Угорщиною дозволив збірній вийти у півфінал і забезпечив ці самі медалі. У пресі тиражували наступне пояснення: таке рішення керівництва команди і тренера.
З київських динамівців, які виграли в 1966 році першість СРСР (вдруге у своїй історії), в основному складі збірної в Англії були лише Сабо і Поркуян. Островський і Серебряников виступали епізодично, а диспетчер Андрій Біба, якого було визнано найкращим футболістом сезону 1966 року, узагалі не був включений до заявки на турнір.
У заявці збірної СРСР на ЧС-1966:
- воротар Віктор Банников, 0 матчів
- захисник Леонід Островський, 2 матчі
- півзахисник Йожеф Сабо, 4 матчі, 1 гольовий пас
- нападник Віктор Серебряников, 2 матчі
- нападник Валерій Поркуян, 3 матчі, 4 голи
Матчі збірної СРСР
Груповий раунд
СРСР - КНДР - 3:0
Голи: Малофєєв 31, 88, Банішевський 33
СРСР - Італія - 1:0
Голи: Численко 57
СРСР - Чилі 2:1
Голи: Поркуян 29, 86 - Маркос 33
1/4 фіналу
СРСР - Угорщина 2:1
Голи: Численко 5, Поркуян 46 - Бене 58
1/2 фіналу
СРСР - ФРН 1:2
Голи: Поркуян 88 - Галлер 44, Беккенбауер 68
Матч за 3-є місце
СРСР - Португалія - 1:2
Голи: Банішевський 44 - Еусебіо 13, пен, Торрес 88
І.Бондаренко, фото footballinussr.fmbb
