Динамівці привезли найнеобхідніші речі, у яких постійно виникає потреба у шпиталі – повсякденний одяг, продукти харчування, засоби особистої гігієни тощо. Воїни були приємно здивовані несподіваним візитом, подякували за слова підтримки та виразили сподівання, що до них невдовзі завітають і самі футболісти.
Чекати довго не довелося – щойно серед насиченого графіка ігор та тренувань удалося знайти час, у гості до наших Героїв завітали не лише гравці «Динамо», а й один із тренерів – Олег Романович Лужний. Звісно, якби не особливий режим та тісні палати, до шпиталю завітала би вся команда, від імені якої поранених, крім Олега Лужного, відвідали Микола Морозюк, Євген Хачеріді, Максим Коваль, Віктор Циганков та Володимир Шепелєв.
Динамівці завітали з подарунками до різних палат, потиснули руку та подякували кожному герою, який, ризикуючи власним життям, стояв на стражі нашої країни. Від імені футбольного клубу вдячні слова бійцям висловив Олег Романович Лужний.
Цього разу, окрім тих речей, які необхідні пораненим бійцям, і які були передані до Головного військового клінічного госпіталю за ініціативою президента клубу, футболісти принесли інші подарунки – книги, присвячені 90-річчю клубу, динамівську атрибутику та справжні ігрові м’ячі з автографами всієї команди.
Найбільше такому подарунку зрадів один із поранених, командир розвідувальної бригади Володимир:
«Дуже дякую за цей подарунок! Відверто кажучи, ми спілкувалися з моїми розвідниками після минулого візиту представників «Динамо», і вони мене прохали, якщо буде така можливість – попросити м’яч. Але я навіть не очікував, що мені його хтось принесе – і тут така несподіванка! Тепер прийдеться виконувати обіцянку – відсилати до Маріуполя. Нехай хлопці у вільний час грають!»
Коли цей мужній чоловік, веселий та бадьорий, незважаючи на своє важке поранення, почав розповідати про побачене, стало трохи моторошно:
«Звичайний сільський парубок із Черкащини, після служби в армії я закінчив військове училище та розпочав свою офіцерську службу в 1986-му році. Служив аж до 2002 року, звільнившись у запас. На війну пішов добровольцем у липні 2014 року, тому що більше сидіти і дивитися на те, що коїться, не міг. Сам я жив в Умані. Коли до нас привезли перших «двохсотих» – 18-19-річних хлопців, я, побувавши на тих похоронах, більше не міг лишатися вдома і поїхав на схід країни. Воював у батальйоні «Донбас». Коли цей батальйон відійшов на відпочинок у Дніпропетровську область, я продовжив службу у міжнародному миротворчому батальйоні. У 2016 році вступив на службу до Збройних Сил України на посаду заступника командира батальйону. До поранення був начальником розвідувальної бригади. І ось так мені не пощастило, опинився тут, у шпиталі…»
Володимир вважає, що в будь-якій ситуації не треба втрачати оптимізму та віру у краще майбутнє, заряджаючи цією вірою своїх побратимів – сусідів по лікарняній палаті. А для того, щоб підтримувати ці оптимізм та віру, за переконанням воїна, є вкрай важливими подібні візити:
«Я безмежно вдячний футбольному клубу «Динамо». Навіть не можу описати своїх почуттів, дуже приємно, що ці хлопці знайшли час та завітали до нас. Я розумію, який у них напружений графік, адже сам займався професійним спортом і знаю, що вирватися з режиму навіть на кілька годин не так просто. Особиста подяка Олегові Лужному за те, що привів сюди хлопців!»
Навіть на милицях збирався відвідати воїнів капітан команди Сергій Сидорчук, але не зміг приїхати через застуду. Зате приїхав до шпиталю капітан команди в останніх матчах Микола Морозюк, який вимовив відверті слова подяки героям:
«Коли дивишся на хлопців, серце обливається кров’ю. Хочеться подарувати їм позитивний настрій, побажати не опускати голову та підтримати у цю нелегку для них хвилину. Також хочу висловити величезну подяку за те, що вони роблять для нас та нашої країни. Велике спасибі від нашої команди загалом та від мене особисто і тим хлопцям, які зараз перебувають на передовій, захищають кордони України. Кожного разу ми згадуємо наших героїв під час матчів, коли стадіон оплесками вітає присутніх бійців АТО».
Був відверто захоплений мужністю важкопоранених воротар «Динамо» Максим Коваль:
«Звичайно, дуже боляче дивитися на поранених. Хочеться, щоб бійці якомога швидше одужали. Це справжні герої нашого часу, які захищають свою країну, багато віддають заради неї. Нам дуже приємно познайомитись з ними та поспілкуватися, ми завжди будемо їх підтримувати».
Найкраще про потреби та проблеми поранених військовослужбовців знає волонтер Наталія Юсупова, яка щодня піклується про них у головному військовому шпиталі столиці:
«На жаль, цього року подібні візити людей до шпиталю стали рідкими. А тут несподівано до нас завітали з київського «Динамо». Після першого візиту воїни вже чекали футболістів, як діти чекають на новорічні свята та Діда Мороза. Ми дуже вдячні Ігорю Михайловичу Суркісу за те, що він організував уже другий візит до наших Героїв та влаштував таким чином для наших хлопців справжнє свято – для них це справді важлива подія, і тепер вони мають щасливий вигляд. Тепер чекатимемо на хлопців знову, ваш капітан команди Микола пообіцяв, що вони ще завітають до нас під час різдвяної паузи. Будемо чекати на команду знову, адже публічні люди, такі як футболісти, мають показувати приклад своєї доброти. Саме завдяки нашим пораненим героям ми спимо спокійно, саме завдяки ним «Динамо» та інші команди нашої країни спокійно проводять свої матчі. Кожен міг опинитися на місці цих хлопців. Важко навіть подумати про те, що відчувають матері, коли чекають на своїх синів, а хтось уже не дочекався… Тому ми просто зобов’язані віддячувати, піклуватися та приділяти увагу нашим захисникам».
Керівник Фан-клубу Сергій Михайленко побажав хлопцям швидкого одужання та пообіцяв, що клуб завжди буде радий бачити героїв на трибунах стадіону та зробить усе, аби вони мали змогу з комфортом відвідувати домашні матчі клубу:
«Минулого разу, коли ми відвідували хлопців, виявилося, що серед них чимало вболівальники нашого клубу. Тому сьогодні до них приїхала основа «Динамо» разом із Олегом Романовичем Лужним. Я бачив ті емоції на обличчях воїнів, як їм це було приємно. Багато хто з них виказав бажання відвідати футбольний матч. Якщо лікарі їм дозволять - звичайно, клуб буде все робити для того, щоб хлопці приїхали на футбол і подивилися матч наживо».
Наталія Юсупова висловила сподівання, що хтось із поранених зможе бути присутнім на останніх домашніх матчах цього року:
«Звісно, всі хлопці, а більшість із них не з Києва, дуже хотіли би побувати на футбольному матчі, тим паче, такої легендарної команди, як київське «Динамо». До того ж стадіон розташований так близько від шпиталю, якщо відкрити вікно, навіть чутно, коли на «Олімпійському» проводиться футбольний матч. Тож будемо сподіватися, що стан здоров’я дозволить комусь із хлопців відвідати найближчі матчі команди».
Copyright © FC Dynamo Kyiv
