- Наприкінці серпня ви дебютували у складі «Динамо», а вже за місяць вас було визнано найкращим гравцем матчу з «Маккабі» в Лізі чемпіонів. Так швидко вдалося знайти взаєморозуміння з новими партнерами?
- Загалом, філософія гри «Динамо» мені досить близька, і зрозуміти тактичні принципи команди не було складним. Мова футболу універсальна, тому я доволі швидко знайшов взаєморозуміння з партнерами – як українцями, так й іноземцями. Можу сказати, що тепер мені нічого не заважає показувати свої найкращі якості та допомагати «Динамо» досягати нових перемог.
- Поразка від «Шахтаря» стала найболючішим ударом у вашій поки що нетривалій кар’єрі в «Динамо»? Це суперник зіграв настільки сильно, чи «Динамо» – слабко?
- Це був мій перший матч проти «Шахтаря», тому поки що не вдалося перейнятися всією принциповістю протистояння команд у національному чемпіонаті. Але в будь-якому випадку поразки з таким рахунком, та ще й на домашній арені, боляче б’ють по самолюбству футболістів. Не можу сказати, наскільки сильно зіграли суперники, а щодо «Динамо», то нам не вдалося показати своєї гри та проявити найкращі якості. Чому так сталося, ми розібрали з тренерським штабом та зробили правильні висновки з тієї поразки.
- Ви вперше потрапили до Європи в 17-річному віці, але заграти в «Бенфіці» не вдалося. Чи не було розчарування?
- До «Бенфіки» я приїжджав, сповнений амбіцій та бажання заграти на високому рівні в Європі, але доволі швидко змушений був повернутися додому. Звичайно, для мене це стало великим ударом, здавалося, що мої грандіозні плани руйнуються. Але рук я не опустив, почав працювати з подвоєною енергією – і вже за півтора року знову опинився в Європі, цього разу в Швейцарії.
- Які маєте сильні та слабкі якості?
- Із сильних якостей – це швидкість та спритність. Про слабкі краще промовчу, щоб суперники не використали їх на футбольному полі (посміхається).
- Александар Драгович, виступаючи в «Базелі», під час святкування чемпіонства вилив шампанське на голову тодішньому прем’єр-міністру Швейцарії. А який найбожевільніший вчинок був у вашому житті?
- Виходить, у нас із Драговичем багато спільного: минулого року, коли ми були на вшануванні з нагоди чемпіонства, я також вилив шампанське на голову президенту. Щоправда, «лише» клубу, а не країни (сміється).
- У Базелі ви якось проїхалися в громадському транспорті, не заплативши при цьому. У Києві чимось подібним уже встигли «відзначитися»?
- Це сталося випадково. Я лише приїхав до Базеля, і з одним із приятелів вирішили проїхати в метро. Чесно, навіть не знав, що потрібно платити... У Києві подібних «подвигів» за мною не спостерігалося: по вашому місту я пересуваюся виключно автомобілем.
- Устигли вам у «Динамо» дати якесь прізвисько чи кличуть по імені?
- Протягом усієї кар’єри мене називають виключно по імені – Дерліс. Звичайно, між собою партнери дають різні прізвиська один одному, але це наша «внутрішня кухня».
- У 2013 році ви в складі збірної Парагваю U-20 стали віце-чемпіоном Південної Америки. Це був успіх для вашої команди?
- Так, звичайно, ми обіграли Аргентину, Чилі, Еквадор, Уругвай, але у вирішальному матчі не вистачило дещиці. Щоб посісти перше місце, нам досить було не програти Колумбії. На жаль, ми поступилися – 1:2.
- Це поки що найбільший ваш успіх?
- Якщо брати до уваги всі трофеї, то я ставав чемпіоном Південної Америки на рівні збірних U-15. У більш дорослому футболі таких досягнень немає. Сподіваюся, поки що немає (посміхається).
Повну версію інтерв’ю читайте в свіжому номері журналу «Динамо Київ»
* фото В.Раснер
Copyright © 2016 FC Dynamo Kyiv
