- Ти прийшов до "Динамо" в 2008 році за Сьоміна, й він відразу зробив команду чемпіоном, а в другий прихід йому це не вдалося. Чому?
- Усі проблеми йдуть від голови. Ось "Шахтар" давно націлений на те, щоб стати поряд із найкращими командами Європи, а що стосується "Динамо", то виходить, що його єдина мета - перемога в чемпіонаті України. Коли я прийшов до "Динамо", був чіткий розклад: "Динамо" - №1, "Шахтар" - другий, і десь там "Дніпро" та "Металіст". Минуло лише чотири роки, й як стало тепер: "Шахтар" - перший із величезним відривом, потім "Дніпро", "Металіст" й лише потім "Динамо". Виходить, що "Динамо" стоїть на місці, поки інші рухаються вперед. У "Динамо" потрібно змінювати менталітет.
- Чому Газзаєву не вдалося змінити цей менталітет?
- Він хороший тренер, але коли він прийшов до команди, я взагалі не знав, хто це такий, а хлопці стали казати: "Ось Газзаєв прийшов, тепер буде дуже важко". Поки ми йшли на першому місці, все було добре, але потім почали проявлятися його окремі людські якості, й почалися проблеми. Після цього ми опускалися все нижче й нижче. Повторюся: потрібно змінювати менталітет. Так, "Динамо" команда зі Східної Європи, тут прийнято побоюватися начальства, але переможний менталітет у "Динамо" був присутнім! Коли я тільки приїхав, питання про перемогу не стояло, стояло лише питання, з яким рахунком ми сьогодні переможемо - 5:0, 6:0 тощо. Лише так! Зараз я читаю Інтернет - із "Іллічівцем" 1:1, із "Таврією" 0:0. Це що взагалі таке?!! Я не можу цього зрозуміти та прийняти! Коли я грав, було 5:0, 6:0, 7:0, й лише з "Шахтарем" ми іноді оступалися. Зараз набрати очки стає проблемою для "Динамо" в кожному матчі.
- Ти завжди демонстрував на полі високу самовіддачу. Чому ж деякі легіонери стараються лише на початку своєї динамівської кар'єри, а потім відверто клеють дурня? Приклад: Велозу в збірній та в "Динамо", як два різних гравці.
- Раніше "Динамо" було командою такого ж рівня, як, скажімо, лондонський "Арсенал", та перемагало його в Лізі чемпіонів. Так само як перемагало "Порту" та "Фенербахче". Зараз зустріч "Динамо" з цими командами це завжди неминуча поразка. Коли я грав, нашою єдиною метою була перемога, ми постійно підганяли один одного, зараз так: "Не виграли, ну й нічого страшного". Гравці, в тому числі легіонери, все це бачать та відчувають. Усі хочуть виграти, й я теж хочу! А якщо питання стоїть так, що виграли - добре, не виграли - теж без проблем, легіонер робить для себе висновки й теж пристосовується до цієї моделі.
- Виходить, зараз "Динамо" не вистачає командного духу, волі до перемоги?
- Вибач за вираз, але з цим просто п...ць! Як можна не хотіти перемогти?! Що це за формула: не виграли, значить страшного не сталося. Кожний футболіст, який приїжджає до "Динамо", має розуміти, що таке "Динамо"! Це не просто ще одна команда, це історія, це традиції! Не можна просто приїхати та відбувати номер.
- Із твоїх слів виходить, що був час, коли динамівці завжди билися за перемогу, а потім припинили це робити. Чому так сталося? Де цей переламний момент?
- Дуже важливо, щоб думки футболіста були повністю сконцентровані на футбольному полі. Тому що це командна гра - всі мають думати однаково, бути однодумцями. Якщо хоча б один думає по-іншому, це вже все.
- Виходить, винен тренер, якому не вдалося об'єднати футболістів навколо спільної ідеї?
- У жодному разі! У цьому винні самі футболісти. Читав про скандал із Алієвим? Як футболіст може робити таке?
- Але він завжди був таким.
- Справа не лише у ньому. Один думає лише про те, щоб виглядати як модель, другий - лише про машини, третій - про те, як піти на дискотеку. На тренування йду, але не хочу. Четвертий бухає кожжного дня.
Коли я приїхав, це теж було, але менше. Гуляєш - гуляй, але потрібно грати. Не хочу називати імен..
- Їх і так усі знають :)
- Ну, бачиш, але в такій ситуації зробити команду єдиним цілим дуже важко.
- Але ж їх штрафували, й на великі суми.
- Це ніколи нікого не лякало. Платили гроші та робили те ж, що й раніше. Нові штрафи нічого не змінювали. Потрібно було засилати до дублю або я навіть не знаю, що робити.
- Ну, добре, в останні роки почали запрошувати футболістів із провідних європейських країн, із європейським менталітетом - Велозу, Ленс, Беланда, Мбокані, а результати усе гірше й гірше. Як так може бути?
- Із тих, кого ти перерахував, я знаю лише Велозу. Коли він приїхав, то грав добре, технічний, точно виконує штрафні, потім я пішов і вже не знаю, як він грав - я лише дізнавався з Інтернету результати. Спробую пояснити ситуацію так: у нас у Бразилії кажуть, що якщо в кошику хоч один гнилий апельсин, у результаті згниють всі. Так само й у футболі. Є футболісти, яким нічого вже не потрібно, таких потрібно відразу ідентифікувати та виганяти, тому що вони зіпсують усіх інших.
- Тобто виходить, що за останні роки в команді дуже впала дисципліна?
- Так, а дисципліна це найголовніше в команді. Футбол це дисципліна. Немає дисципліни - немає нічого. Коли на тренуванні робиш, що захочеш, - результату не буде.
- Це дивно, враховуючи, як президент "Динамо" Ігор Суркіс уміє налаштовувати футболістів.
- Він намагається бувати на кожному тренуванні, але не може охопити всі - у нього є інша робота. Коли він приїжджав, то розмовляв, кричав, штрафував, жорстко спілкувався з нами, але він же не в змозі контролювати, це функція генерального, спортивного директора.
- Але у клубі є генеральний директор?
- Хто?
- Резо Чохонелідзе.
- Не знаю, він із нами не розмовляв.
- А коли Михайличенко став спортивним директором, він теж не розмовляв?
- Я його мало застав. Ось хто був реально хорошим у цій ролі, так це Лужний! Сьомін - теж. Він не кричав, але казав в очі, і його всі розуміли.
- Тобто роль Лужного в команді була дуже важливою?
- Це моя думка. У нього дуже хороша голова, його поважали абсолютно всі футболісти. Якщо він щось скаже, всі дослухаються. Він умів зробити це жорстко. Газзаєв начебто теж міг жорстко поговорити, але переважно лише кричав. Шовковський - теж великий авторитет у команді, і його слово багато значить.
- Виходить, Сьоміна звільнили передчасно?
- Вважаю, що так. У мене в "Динамо" було три тренери - Сьомін, Газзаєв та Блохін. Сьомін - найкращий. Поясню чому: він найкращий психолог та краще за всіх спілкується з футболістами. Думаю, йому потрібно було дати ще час. 1:4 це багато, але в "Арсеналі" Арсен Венгер за 20 років безліч матчів програв із великим рахунком, і ніхто на це не звертає уваги - працює як працював. Це тут у Бразилії можуть звільнити за три невдалих матчі. Потрібно давати час.
Переклад із російської на українську © www.fcdynamo.kiev.ua
* фото А.Лукацького
