- Перше питання напрошується само собою: чим узагалі зараз займається Андрій Шевченко?
- Зараз моїм основним заняттям є навчання – розпочалися курси на отримання тренерської ліцензії PRO. Для мене це дуже важливо на даному етапі. У моїй родині сталися зміни, нещодавно народилася четверта дитина. Багато часу проводжу з родиною, займаюся вихованням дітей, у вільний час відвідую футбольні матчі, граю в гольф.
- Після отримання диплома PRO ти зможеш починати самостійну тренерську кар'єру. Можливо, вже є якісь плани й ми тебе незабаром зможемо побачити в новому амплуа?
- Справа в тому, що курс на отримання тренерської ліцензії PRO не такий уже й короткий – він триватиме майже рік. Тож я поки не форсую подій, а концентруюсь на навчанні. У майбутньому, звичайно, плани будуть. Але поки говорити про це точно ще зарано.
- Ступаючи на тренерську стезю, що можеш сказати про свого першого наставника, Олександра Шпакова? Наскільки великий його вплив на твою майбутню кар'єру?
- Символічно, що вперше мене, хлопчиська з команди ЖЕКу, Сан Санич побачив на стадіоні «Оболонь» на змаганнях «Шкіряний м'яч», де ми проходимо зараз навчання. Окрім того, що він був тренером, він є й добрим скаутом, спромігся розгледіти у маленькій дитині Андрієві Шевченку задатки футболіста. Ця людина вміє знайти підхід до дітей, саме він допоміг багатьом реалізувати себе не лише на футбольному полі, але й у житті.
Сьогодні його вихованці створили Премію Олександра Шпакова й, упевнений, що це гідне починання. Складно назвати дитячого тренера в Україні, хто міг би похвалитися великою кількістю титулованих вихованців. Я дуже хотів приїхати на перший турнір імені Шпакова, але не вдалося через заздалегідь заплановану участь у благодійному матчі.
- А наскільки пильно стежив за «Динамо» в минулому сезоні? Що можеш сказати про виступ команди?
- За «Динамо», звичайно, стежив, наскільки це було можливо. Звичайно, цей сезон вийшов для команди дивним. Але я дуже радий, що «Динамо» виграло Кубок України. Радий і за Сергія Реброва, якого було призначено головним тренером.
- Чи можна говорити, що підсумкове четверте місце в чемпіонаті України – це катастрофа для київського «Динамо»?
- Думаю, моя відповідь на це питання зрозуміла, тут навіть не треба нічого казати, враховуючи, що значить для мене цей клуб. Так, треба визнати, що четверте місце – це катастрофа для київського «Динамо». Але зараз головне не розмірковувати на цю тему, а зробити все для того, щоб у наступному чемпіонаті виправити ситуацію. У зв'язку з цим дуже добре й важливо з психологічної точки зору, що минулий сезон «Динамо» завершило виграшем Кубка України. Вірю, що цей тріумф стане відправною точкою для успіхів команди в наступному сезоні.
- Так чи інакше, але основним ньюзмейкером за темою «Динамо» минулого сезону був Олег Блохін. Після його звільнення Ігор Суркіс висловив свою думку щодо причин невдачі цього наставника, заявивши, що Олег Володимирович не зміг налагодити контакт із футболістами, особливо легіонерами. Із власного досвіду роботи з ним у збірній України, що можеш сказати з цього приводу?
- Я не знаю, як у Олега Володимировича складалися стосунки з легіонерами в «Динамо», але можу сказати, що у збірній щодо контакту з Блохіним жодних проблем не було. Хто знає, можливо, саме мовний бар'єр виявився в даному випадку ключовим фактором. Але взагалі, мені не дуже хочеться говорити на цю тему: я ніколи не коментую роботу тренерів. Тим паче, що до Олега Володимировича я ставлюся з величезною повагою.
- А як ти сприйняв призначення головним тренером «Динамо» Сергія Реброва?
- Дуже позитивно! Повністю підтримую таке рішення керівництва «Динамо». Кажу так, бо дуже добре знаю Сергія практично з дитячих років, ми багато років грали разом, продовжуємо спілкуватися й зараз. Я радий за нього. Радий, що незважаючи на численні розмови про те, що «Динамо» потрібен іноземний тренер, Ігор Суркіс зробив свій вибір на користь Реброва.
- А що можеш сказати про збірну України, яка минулого сезону перебувала в маленькому кроці від потрапляння до фінальної частини ЧС-2014?
- Вважаю, що незважаючи на цю фатальну помилку, збірна України минулого сезону виступила блискуче. Що ж стосується протистояння з Францією у плей-оф відбіркового циклу, то тут ключову роль зіграла та обставина, що в матчі не грали основні футболісти нашої команди. Українській збірній просто не вистачило кадрового резерву. Але, повторюся, якщо оцінювати весь відбірковий цикл, то його потрібно занести до активу збірної: практично не маючи шансів на вихід із групи після невдалих стартових поєдинків, команді вдалося виправити ситуацію. А матч із Францією, хоч і позбавив нас чемпіонату світу, але це лише один поєдинок.
- У підсумку, чемпіонат світу минулого четверга розпочався без збірної України. Чого ти очікуєш від цієї першості й які твої враження від стартового поєдинку мундіалю, в якому Бразилія переграла Хорватію (3:1)?
- Матч-відкриття мене трохи засмутив – вважаю, що помилка судді в ситуації з пенальті у ворота хорватів вплинула на результат поєдинку. Але, загалом, було цікаво подивитися на протистояння цих команд. Вважаю, що незважаючи на потенціал збірної Бразилії, хорвати зіграли дуже добре, компактно, продемонструвавши футбол високої якості. Якщо б не помилка судді з пенальті, то ще невідомо, як би завершився цей матч.
Загалом, на цьому чемпіонаті світу я буду вболівати, насамперед, за красивий футбол. Якщо ж говорити про свої симпатії, то мої надії отримати футбольне видовище пов'язані зі збірними Німеччини, Бразилії, Аргентини, Уругваю та Франції. Мені здається, що, перш за все, ці команди мають боротися за перемогу на турнірі.
- На завершення не можу не запитати тебе, як людину, яка прославила нашу країну на ниві футболу, про твої думки у зв'язку з ситуацією в Україні?
- Як і всі, я дуже переживаю та сподіваюся, що ситуація нормалізується. А від того, що зараз відбувається в Україні, просто болить серце, як і в усіх українців.
- Що думаєш про долю майбутнього чемпіонату України?
- Головне, що його проведення планують. Це правильно. Але, з іншого боку, зараз важливіше за все зупинити те, що відбувається на південному сході країни. А поки цього не сталося, дуже складно робити якісь прогнози щодо футбольної складової України. Хочеться миру, а потім думати, щоб чемпіонат України відбувся саме таким, яким його запланували.
- А що скажеш про формат майбутньої першості? Клуби Прем'єр-ліги одноголосно за те, щоб чемпіонат України був представлений 16-ма командами, але проблема в тому, що зараз є лише 15 учасників, а знайти 16-й клуб для елітного дивізіону виявилося непростою задачею...
- У цій ситуації я можу лише просто поділитися своєю особистою думкою. Я думаю, що якщо ситуація з фінансуванням у наших клубів зараз не найсприятливіша, то краще не робити помилок та не залучати до виступу в Прем'єр-лізі команду, яка в майбутньому може припинити своє існування. Елітний дивізіон країни має бути сформований лише з тих клубів, які відповідають його рівню та всім його вимогам. Але, повторюю, це лише моя особиста думка, а рішення мають приймати президенти клубів Прем'єр-ліги й ті футбольні функціонери, які відповідають за проведення чемпіонату України.
