- Володимир Трошкін і Володимир Лозинський зробили собі футбольне ім'я, граючи праворуч у захисті. На вашу думку, як тренера, який працює з молоддю, як скоро з'являться праві захисники такого ґатунку?
- Відверто скажу - навіть не знаю, чи з'являться вони. Це були мої друзі - і Трошкін, і Лозинський. Трошкін був старшим товаришем, моїм тренером у київському СКА і рівненському «Авангарді». А з Володею Лозинським ми взагалі куми. Він - корінний динамівець. Ми кияни, майже одного віку, тому один одного знали.
Мені здається, Трошкін і Лозинський - такі люди, що у них ніколи не було ворогів. Їх любили всі. Володя Лозинський - добряк, він був, напевно, найдобрішим тренером на землі. І, чесно кажучи, він мене зробив тренером, узявши свого часу до ЦСКА. Ось як доля розпорядилася.
- Сьогодні в залі для прощання було багато динамівських і українських прапорів. Зупинилося динамівське серце. Як ви вважаєте, Лозинський буде залишатися символом «Динамо» і символом Києва?
- Думаю, що він на це заслуговує. Не забувайте, що Лозинський - вихованець київського «Динамо», пройшов усю дитячу школу. Володя був дуже порядною людиною. І керівництво київського «Динамо» вчинило дуже порядно, організувавши прощання з ним.
