Українці! Українки!
Сьогодні почну з історії про одну людину. Про Олександра Махова – відомого журналіста. Впевнений, ви бачили його репортажі на телеканалах «Україна» і «Дом». Можливо, бачили його коментарі, його дописи. Він завжди був таким – із власною позицією. Патріотичною та щирою. І завжди без марнославства. І завжди був серед найсміливіших, серед перших. Завжди працював у найгарячіших точках. Старався привезти справжній матеріал. Сильний матеріал.
У 17-му році він першим з українських журналістів був на нашій станції в Антарктиді. Коли прийшов ковід, він не боявся. Два тижні жив у Санжарах, куди привезли українців з Китаю. З першого дня повномасштабної війни він був на фронті. Доброволець. Ветеран АТО. Боєць 95-ї десантно-штурмової бригади.
Сам родом з Луганської області. Він по-особливому відчував, що значить ця війна.
Сьогодні він загинув на Харківщині, у боях під Ізюмом. Йому було 36 років. Мої щирі співчуття близьким, друзям. Хай його син Владислав знає: Росія відповість за цю смерть. Ми обов'язково здобудемо для України перемогу. Впевнений, це було мрією Олександра. І ми її реалізуємо.
Вічна пам'ять йому й усім нашим героям, які віддали життя за Україну!
