Українці, українки!
Сьогодні в кількох наших містах мали б відзначатись їхні дні – дні міста. Зокрема, в Херсоні та Бердянську, які поки що залишаються під контролем окупантів. Поки що. Хоч би які сили окупанти витрачали на них, хоч би що вони там розказували, наш Херсон і наш Бердянськ жодної хвилини не втрачали своєї української душі, жодної хвилини не втрачали віри в Україну. І жодної хвилини ми про них не забуваємо й обовʼязково повернемося.
Так само, як Київщину, Чернігівщину й Сумщину, так само, як тепер Харківщину, ми звільнимо й інші області, всю нашу землю. Всюди, де є Україна, буде наш прапор, і ніде не залишиться цього звірства – рашизму, який повторює те, що робили нацисти.
Вони хіба що не роблять мило з людей, не роблять абажури зі шкіри... Масштаб не на всю Європу... Але принцип той самий. Табори, де збирають людей, щоб убити. Депортації. Спалені міста й села, знищені повністю – нічого не залишається живого після рашизму. Ракетний терор. Масові поховання. Катівні. Найжорстокіші знущання з іще живих людей. І безмежна, нічим не прикрита ненависть, з якою вони виправдовують цю війну, яку вони й розпочали.
