Відповідь на це не найлегше питання проста. Талант у футболісті, особливо в юному віці, – лише обіцянка. Для того, щоб стати великим майстром великої гри, його характер має дорівнювати його таланту. Герой нашого подальшого оповідання Юнес Беланда, володіючи всіма якостями, необхідними для того, щоб засяяти на футбольному небосхилі, отримав від Аллаха неабиякі вольові здібності. Саме вони, помножені на його природний талант, дозволили хлопцю подолати переправу з дитячого до дорослого світу великого футболу, не на маленькому човнику, відміряючи невпевнені гребки, а на сучасній швидкісній яхті, яка обладнана потужним двигуном останнього покоління...
Із благословіння сім'ї
Талан поводитися зі шкіряною сферою в одного з шістьох дітей був помічений у сім'ї вихідців із Марокко, які переїхали до Франції з міста Таза, доволі рано й на сімейній нараді було вирішено, що Юнес, а це був саме він, буде мати можливість навчатися грі у футбол. «Ми мешкали в містечку Гар, на півдні Франції, й мій батько три перші роки возив мене на тренування та забирав додому з футбольної школи клубу «Арамонс». Без нього та моїх перших футбольних наставників я б ніколи не потрапив у поле зору сильніших клубів», – згадує Беланда.
Прогресував він дуже швидко й уже у віці 13 років за нього почали боротися скаути двох «Олімпіків» з Ліона та Марселя, а також «Монпельє» та «Сент-Етьєна». «Марсель» дуже хотів отримати його», – згадує екс-президент «Авіньйона» Франсис Ноель. «Вони надсилали йому футболки та квитки на матчі». Однак, Юнес разом зі своїм тренером із академії Жаном-Кристофом Глейзом, проїхавши пів-Франції, опинився на перегляді в «Сент-Етьєні», де, успішно пройшовши відбір, отримав право на зарахування. Здавалося все вирішено, але за два тижні сестра Юнеса подзвонила до клубного офісу й повідомила, що операція скасовується, бо мати підлітка не може витримати настільки далекої розлуки з сином. Рішення було прийнято блискавично, й дитина опинилася в академії «Монпельє», що розташовувалася неподалік від його будинку.
Провівши кілька сезонів в академії, Беланда наприкінці сезону 2007/08 отримав місце в резервному складі клубу, який виступав у чемпіонаті Франції серед аматорів. Наступного сезону він грав як за дублерів, так і за команду U-19, що брала участь у розіграші молодіжного трофею Франції під назвою «Кубок Гамбарделла». Своєю участю в цьому турнірі він був зобов'язаний тренеру молодіжного складу «Монпельє» Бруно Ліппіні. Той, нехтуючи рішенням французького національного технічного директорату, який вимагав віддавати перевагу високим та міцно складеним гравцям, використовував невеликого й верткого півзахисника в усіх шести матчах кубка, у фіналі якого «Монпельє» переграв «Нант» 2:0 та виграв почесний трофей лише вдруге у своїй історії.
27 липня 2009 на хвилі цього успіху Беланді було запропоновано «Монпельє» трирічний професійний контракт, який він із радістю підписав, сам того, напевно, не чекаючи, що вже в наступних сезонах він і в першій команді клубу стрімко вийде на перші ролі.
Відразу в бій!
У серпні 2009 року молодий гравець, якого тренер Рене Жирар використовував на позиції лівого вінгера, дебютував у Лізі 1 в матчі проти ПСЖ (1:1). 19 вересня Беланда забив свій перший гол, поціливши у ворота не кого-небудь, а клубу, який його запрошував на зорі кар'єри – «Марселя». Незважаючи на поразку 4:2, цю гру, яка відбулася на знаменитому «Велодромі», Юнес запам'ятав на все життя. «Я просто зрозумів, що можу не просто протистояти, а й перегравати навіть досвідчених марсельських захисників», – заявив він відразу після матчу. Гол у ворота «Олімпіка» так і залишився єдиним у першому сезоні футболіста, який провів аж 33 гри в чемпіонаті!
19 серпня 2010 року Беланда поставив свій підпис під продовженням контракту з «Монпельє» до 2014 року.
Наступного сезону «Монпельє» вийшов у фінал Кубка Ліги. Виграти перший трофей для клубу з 1994 року Юнесу та його партнерам по команді не вдалося. Перешкодою став усе той же «Марсель» – 0:1. Загалом Беланда провів у всіх змаганнях 42 матчі, забивши при цьому три голи. Ніхто тоді й припустити не міг, що «Монпельє», який фінішував у Лізі 1 лише 14-м, у наступній першості стане справжнім тріумфатором...
Визнання та новий виклик
Сезон 2011/12 став, безумовно, найкращим у кар'єрі Юнеса Баланда, яка стрімко розвивається. Пов'язано це було, перш за все, зі зміною позиції на полі. Замість ролі енергійного крайка він отримав можливість проявити себе в ролі плеймейкера, розташовуючись під нападником. І це відразу принесло успіх! Новоспеченому диригенту атак «Монпельє» вдалося забити два голи у трьох стартових матчах, включаючи перемоги над «Осером» та «Ренном».
У листопаді 2011-го його було визнано найкращим гравцем французької ліги, а в другій половині сезону його майстерність заблищала ще яскравіше, дозволивши «Монпельє» у травні 2012 року відсвяткувати заслужене чемпіонство, а президенту клубу Ніколлену зробити на голові ірокез й пофарбувати його в клубні кольори ! «За рік ми забудемо, хто такий Еден Азар і будемо говорити про Юнеса Беланда!», – із радістю вигукнув на вшануванні команди щасливий власник «помаранчево-синіх». «Беланда – дуже швидкий гравець, любить дриблінг і, що найцікавіше, робить це з легкістю, не залишаючи захисникам іншого вибору, як порушувати правила», – дав характеристику своєму найбільш винахідливому гравцю тодішній головний тренер «Монпельє» Жирар. «Цей футболіст грає без будь-яких комплексів. Справжній талант, який має відмінні здібності розпасовщика і здатний змінювати перебіг гри», – заявив бос лондонського «Арсенала» Арсен Венгер. «Монпельє» провів відмінний сезон, але Беланда й Жиру робили на полі неймовірні речі», – зізнався спортивний директор мадридського «Реала» й великий у минулому майстер Зінедін Зідан.
За визнанням пішли й нагороди. Беланду було названо найкращим молодим футболістом Франції, а в номінації найкращий гравець сезону став другим, пропустивши вперед лише Едена Азара.
Наступний чемпіонат, як для «Монпельє» (який посів у підсумку 9-е місце), так і для Юнеса вийшов неординарним. Гра команди зблякла в першу чергу після того, як розпалася зв'язка Беланда – Жиру (перейшов до «Арсенала»). Почав збиратися залишити клуб і Беланда. Бажаючі у вигляді міланського «Інтера», лондонського «Тоттенхем Хотспурс» та стамбульського «Бешикташа» зробили безуспішні спроби запросити півзахисника збірної Марокко.
Зрештою, це вдалося президенту київського «Динамо» Ігорю Суркісу, який спромігся переконати Беланда перейти до стану «біло-синіх». Сам футболіст упевнений, що зробив правильний крок. «Я дуже радий, що став гравцем київського «Динамо» та підписав п'ятирічний контракт. «Динамо» – топ клуб Європи, в якому я дуже хочу виступати та з яким мрію виграти чемпіонат України. Сподіваюся також зіграти ключову роль у команді в матчах Ліги Європи».
У цьому весь Юнес Беланда – гравець, який має всі можливості, а головне бажання втілити ці мрії в реальність.
Олег Задерновський
* фото В.Раснера
