Наставник «Динамо» U15 Євгеній Лозінський прокоментував гру своїх підопічних на міжнародному футбольному турнірі SV BW Langförden та поділився враженнями від перемоги у фінальному поєдинку над бельгійським FC «Royal Antwerpen»:
- Вітаємо вас з перемогою, чи задоволені залишилися турніром? Після нічиїх у перших двох матчах ваша команда здобула п'ять перемог, розкажіть докладніше, як розгорталися події для ваших підопічних?
- Дякую за привітання. У перших двох матчах першого ігрового дня ми, дійсно, можна сказати, «розкачувалися». Із FC «Royal Antwerpen», з яким у підсумку зустрілися у фіналі, на груповому етапі виглядали добре, мали багато гольових моментів, але не змогли їх реалізувати. Загалом, по тій грі претензій до хлопців не було.
Що стосується другого поєдинку проти угорської академії Пушкаша, можу сказати, що ми виглядали не дуже впевнено. Хлопці стушувалися, пам'ятали, що перший матч зіграли унічию, тому на них тиснув результат. Ми поступалися, потім відігралися, але за якістю ця гра нам не дуже вдалася.
У третьому матчі нам протистояв, мабуть, найслабший суперник у нашій групі, і ми впевнено провели цю гру, перемігши з рахунком 6:0.
У другий ігровий день ми провели усі поєдинки на високому рівні. Хоча забивали ми наприкінці поєдинків, але за грою своїх суперників переважали.
Фінальна гра відзначилася яскравими емоціями, яких хлопці давно не отримували. На відміну від товариських матчів, на турнірі, окрім хорошої гри, ще потрібно досягати результату. Ми пропустили першими, але знайшли в собі сили відігратися та вийти вперед на останніх секундах. Мали моменти, щоб забити ще більше.
- Чи відповідали ваші очікування від турніру результату, якого вдалося досягти?
- Це був перший турнір такого рівня за 8 місяців, раніше у нас були лише товариські матчі, де результат стоїть не на першому місці, а як грати у ДЮФЛ, коли потрібен результат, вже всі забули. Коли ми їхали на ці змагання, завдання перемогти за будь-яку ціну не було, а лише побажання, щоб хлопці добре грали та показували на полі усе, що вони вміють. Усі ми знаємо, що провели у Німеччині хороший відрізок та мали уявлення про власні можливості. Повторюся, головним завданням було показувати якісну гру, а підсумкове місце було не таким важливим. Хоча перемагати, звісно, завжди приємно.
- На турнірі ви зустрілися із командами з різних країн - Бельгії, Угорщини, Данії, Фінляндії, хто з суперників запам'ятався найбільше?
- Сподобався бельгійський FC «Royal Antwerpen», з угорською академією Пушкаша також зустрічаємося вже не вперше в різних вікових категоріях, тож знали, що вони демонструють сильний характер та бійцівські якості. Такі команди менше грають безпосередньо у футбол, але емоції завжди зашкалюють. Також непогана польська команда Widzew Lodz - ми з нею не зустрічалися, але я бачив їхню гру з іншими суперниками. Словом, турнір гідний, переконаний, він піде на користь хлопцям, і вони після нього лише стануть сильнішими.
- У фіналі зустрілися дві об'єктивно найсильніші команди? Чи хотілося вам зустрітися з кимось ще?
- Якщо бельгійці вийшли з нашої групи з другого місця та потім виграли другий груповий етап, вважаю, у фіналі вони опинилися справедливо та заслужено.
Дуже радий, що хлопці відчули смак боротьби, яскраві емоції, загострення пристрастей, бачили підтримку уболівальників з України. Згадалися минулі роки, коли щось подібне у нас було і в Україні. Перед поверненням додому, це був важливий та приємний імпульс.
