- Яке ваше рідне місто?
- Рідне місто Хмельницький. Зараз живу в Києві у сестри.
- На якій спеціальності вчитесь?
- Я вчусь на другому медичному факультеті на лікувальній справі. Вже на 4-му курсі.
- Чи пов’язуєте своє майбутнє з футболом?
- У мене була мрія професійно займатись футболом, але батьки хотіли, щоб я став лікарем, бо вони в мене теж лікарі. Та й важко в Україні заграти десь на професійному рівні.
- Ваша улюблена команда, гравець?
- Улюблена моя команда – лондонський «Арсенал». Улюбленого гравця я ніколи не мав. Якщо когось відмітити з українських – (задумався) можу сказати про Дениса Гармаша. Він грає на моїй позиції в центрі поля.
- Чи важко бути капітаном?
- Та ні. Це зовсім не важко. У нас суперський колектив. Наприклад, у цьому році нас покинуло багато ключових гравців, тому ми програли важливі зустрічі. Але прийшло багато нових гравців і команда будується заново. І настрій в команді хороший. Відповідальність звичайно висока. Є ще Ігор Кривошея, на якому лежить така ж відповідальність після того, як багато гравців пішли з команди.
- Хто ваш тренер?
- Юрій Дмитрович Чернявський – наш викладач фізкультури.
- В яких ще турнірах бере участь команда НМУ?
- Ми граємо на кубок Києва, грали в чемпіонаті Києва з футзалу. Минуле керівництво не підтримувало футбол взагалі, і дуже важко було організувати участь в турнірах, бо потрібно було платити внески за участь в них. Зараз у нас нове керівництво, яке зацікавлене у футболі в інституті. Тому 2-3 останніх роки можна сказати, з’явився футбол від Богомольця. Але ще залишаються проблеми. У нас нема свого поля, ми тренуємось в різних командах, а вже грати виходимо разом.
Це наш третій сезон в Студентській лізі «Динамо». Перший ми закінчили на 2-му місці, потім було 3-є. В цьому році за третє ще треба буде поборотись 24 травня.
- Що можете сказати про рівень учасників Студентської ліги Динамо, рівень організації?
- Все супер. Є слабкі команди, але є дуже сильні суперники. Якби було побільше таких ігор, яка склалась у нас в півфіналі з командою НУХТ – було б дуже добре. Був накал, прийшло багато людей. А ігор з рахунком 7:0 хотілось би поменше. До того ж головний приз дуже стимулює перемагати.
- Чи залежить настрій команди від присутності глядачів?
- Так-так! Звичайно! Коли люди приходять, хочеться грати, з’являється більше енергії. Звичайно, вболівальники – це дуже важливо. Наприклад, мої найближчі друзі приходять на наші матчі. Але хотілося б побільше (посміхається).
Фан-клуб «Динамо» (Киев)
