А у фінальному поєдинку здивував усіх прекрасним голом із 35-ти метрів у ворота збірної Росії. Повернувшись до Києва, Влад поділився враженнями від турніру та результату з читачами офіційного сайту «Динамо»:
- Збірна України впевнено пройшла груповий етап, не залишивши шансів Литві, Молдові та Туркменистану. З цими командами дійсно гралося на одному диханні?
- Так, просто ми дуже серйозно налаштовувалися на кожну гру. До того ж, у нас не було завдання будь-якою ціною перемогти. Все, що було потрібно, – хороша гра, надійна в обороні та гостра в атаці. Ми були єдиною командою, єдиним колективом, тому так впевнено і обіграли їх. З новим тренером також чудово порозумілися – Сергій Ковалець дуже розумний наставник.
- У чвертьфіналі ви обіграли Молдову із ще більшим рахунком 5:0. Це через те, що вже добре знали суперника?
- Так, а крім того, ще розбирали цю команду на теорії, переглядали ігри, тому прекрасно були інформовані про їхні сильні та слабкі сторони.
- Перший м'яч наша команда пропустила лише в півфіналі. Це результат узгоджених дій динамівського захисту?
- Ви ж знаєте, що пропускає, програє і перемагає уся команда. Так що це спільне досягнення. Просто і захист, і середня лінія, і напад спрацювали дуже злагоджено.
- В усіх матчах вас міняли у другому таймі. Це було зроблено для того, щоб задіяти в поєдинках якомога більше футболістів, або через функціональну готовність?
- Із самого початку тренер Ковалець сказав нам, що грати будуть усі, у кожного буде шанс. Ну, і, звичайно, це пов'язано з моєю нещодавньою травмою, тому всі 90 хвилин у кожному матчі мені не треба було грати. Хоча штучне покриття в манежі було просто ідеальним.
- За словами футболістів і тренера, молодіжна збірна їхала до Санкт-Петербурга лише за перемогою. Чи засмутилися від того, що поступилися у фіналі росіянам?
- Звичайно, прикро програвати, особливо у фіналі, та ще й Росії. Але тренерський штаб сказав, що ми грали добре, і турнір можна занести нам до активу.
- Росіяни справді були трохи сильнішими, або їм просто більше пощастило?
- Я б не сказав, що вони сильніші, гра була рівною. Може, їм, як господарям, рідні стіни допомагали (посміхається).
- Ви наробили галасу після фінального матчу з росіянами. Як зважилися на цей феноменальний удар із 35-ти метрів?
- Просто ризикнув, дивлюся, що ніхто не атакує, партнерів у кращій позиції не було, воротар удару від мене не очікував, ось і вирішив пробити. М'яч зручно ліг на ногу і вийшов красивий гол.
- Які загальні враження залишилися від Кубка Співдружності?
- Турнір сподобався. Його провели на дуже високому рівні, брали участь хороші команди, Україна непогано виступила, не вистачило зовсім трохи. Багато спілкувалися з хлопцями з інших команд: у Молдові Карп грає, у Білорусії – Раджабов, у Латвії – Ягодинскіс. Словом, атмосфера на турнірі була дружньою.
- Чи всіх партнерів у власній збірній добре знаєте? У вас налагоджено взаєморозуміння?
- Так, звичайно! З багатьма хлопцями знайомий ще по збірній 1992-го року, коли мене туди викликали. Так що колектив у нас відмінний.
- Перед тим, як поїхати на кубок Співдружності, ви говорили, що Блохін радив вам спробувати свої сили в оренді. Чи скористаєтесь цією порадою?
- Поки не знаю, буду вирішувати, що до чого. Поки потренується з молодіжною командою, а трохи пізніше буде видно. Звичайно, ця думка мене не покидає.