Старший тренер "Динамо" U11 поділився враженнями від першого дня міжнародного турніру в Кракові, у якому кияни пробилися до вісімки найкращих команд і поборються за головний приз.
- На цьому турнірі «Динамо» демонструє, мабуть, найвидовищніший футбол серед усіх команд. Ви прищеплюєте команді атакуючий стиль гри чи все залежить від суперника?
- Ми намагаємося так грати завжди. Інша річ, що суперник може не дозволити так грати. Не кожен суперник дозволяє грати так видовищно, але все одно ми маємо намагатися, адже це наші принципи гри – комбінаційний футбол, не вибивати м'яча без адресата. Ми намагаємося так грати з усіма, але не завжди це виходить.
До правил проведення змагань ми звикаємо під час турніру, оскільки вони дещо специфічні. Ми вже звикли від цього формату. Тому у передостанній грі ми трохи збилися на довгі передачі. Одна річ, коли перекривають ближніх – щоб перебити цю групу гравців, віддати довший пас, але коли ця система – так не має бути.
- Гравці академії «Боруссії» у матчі з «Динамо» часом показували індивідуально сильну гру, але при цьому поступилися з рахунком 0:11. Ваша команда настільки перевершує свого суперника у плані командної гри?
- У нас у команді теж багато сильних в індивідуальному плані гравців, які можуть обігравати один в один без проблем. Але ми поєднуємо індивідуальні події з командними. Коли можна «обстукатися» в ту ж стіночку, ми це робитимемо. А коли гравець залишається один в один із суперником або навіть один проти двох поблизу чужих воріт і немає партнера у більш вигідній позиції, чому б не спробувати обіграти навіть двох? Хлопці повинні вміти і обігравати, і грати в пас. Але ми їх вчимо приймати один правильний варіант із безлічі.
- У чому специфіка гри у такій віковій групі? Враховуючи, що поле менше і гравців у полі теж, вони повинні брати участь і в атаці, і в захисті?
- По суті – так. Але знову ж таки, я бачу, що деякі команди на турнірі звикли грати саме у такому форматі (6+1). У них вже видно взаємозамінність, зміна позицій – відпрацьовані варіанти. Відразу видно, які команди часто грають у такому форматі – у них малюнок гри зовсім інший, вони комбінують трохи інакше. Ми ж граємо в інших форматах, де правила відрізняються. І нам, щоб грати у цьому форматі правильно, красиво, потрібно було би більше практики, щоби щось награвати.
- У якому форматі грає ваша команда у офіційних змаганнях?
- У чемпіонаті Києва наша друга команда грає 7+1, а ця, перша – 8+1. І якщо ми граємо у три захисники, у нас розв'язуються руки для крайніх захисників. Вони сміливо можуть брати участь у атаках, допомагати півзахисникам. А оскільки тут два захисники, вони мають суворо грати в обороні, бо якщо хтось із них іде вперед, то в обороні залишиться один або взагалі нікого не залишається. Це нюанси, які хлопці розуміють, але діти є діти – десь вони заграються та виникають певні проблеми.
- У чому основна користь участі у цьому турнірі?
- По-перше, це зустрічі з незнайомими командами, а тим більше якщо рівень цих команд непоганий. Адже у чемпіонаті міста ми вже всіх добре знаємо. Другий момент - це те, що за такого формату - на невеликому полі і без офсайдів, гра мобільніша і фізично більш витратна. Футболісти не повинні вимикатися із гри. Ми про це їм говоримо – щоб вони при втраті м'яча не вимикалися. Тут дуже важливі ці фази – швидше перебудуватися від оборони до атаки та від атаки до оборони. Хто це швидше робить – той і має перевагу. Ми прищеплюємо нашим хлопцям філософію, щоб вони ніколи не вимикалися з гри, незалежно від того, з м'ячем гравець чи без м'яча. Якщо ти без м'яча – ти маєш перекрити свого гравця, перекрити зони, перейти на оборону. А коли ти виходиш в атаку, ти маєш розуміти, як ти маєш відкритися, як діяти з м'ячем тощо. Тут потрібна швидкість мислення.
- Як Ви оціните суперників «Динамо» у перший ігровий день?
- Суперники хороші. Навіть ті, яких ми обіграли з великим рахунком. Наприклад, «Вісла» мені дуже сподобалася. Я спеціально переглянув їхній наступний матч після нашої зустрічі. І у нас з ними вийшла досить сильна гра. Вони намагаються грати у комбінаційний футбол. Незалежно від того, виходить чи ні. Зрозуміло, що є певний рівень плюс це діти, але це правильно, коли команді прищеплюють те, що потрібно не вибивати м'яч, а розігрувати, підлаштовуватися. Як на мене, це є футбол. Мені такий підхід до вподоби.
