- У фіналі ми грали доволі непогано. Я вийшов на заміну, удалося забити, і цілком могли дотягнути до серії пенальті. Але не пощастило, пропустили прикрий другий гол. При цьому, як на мене, там було порушення правил, і арбітр не мав його зараховувати. Однак потрібно прийняти результат таким, як він є.
- Важко було грати щодня? Чи залишалися сили на вирішальний поєдинок?
- Звичайно, ми трохи підсіли, на фінал сил уже не так багато залишалося. Тому будемо продовжувати тренуватися й покращувати свої фізичні дані, щоб ставати лише кращими.
- Як тренер налаштовував вас на фінал? Якою була установка?
- Він казав, що потрібно постаратися виграти цей матч, показати свої найкращі якості.
- Наскільки важко грати проти старших суперників?
- Звичайно, суперники в нас були міцніші, вищі за нас, майстерніші. Але ми виходили на поле й докладали всіх зусиль, аби зіграти гідно та перемогти.
- Матчі з якими суперниками запам’яталися тобі найбільше?
- Це фінальний поєдинок, у якому я забив свій єдиний м’яч на турнірі, а також гра з «Прикарпаттям» у групі.
- Розкажи, як ти забивав цей м’яч.
- Виходячи на заміну, тренер сказав мені, щоб я зав’язав гру в середині поля та постарався забити. У тому епізоді я зіграв на підбиранні, обіграв двох опонентів, увірвався до штрафного майданчика та пробив у дальній кут воріт.
- Напевно, саме за цей гол у фіналі тебе нагородили індивідуальним призом як найкращого нападника…
- Можливо. В принципі, я граю в півзахисті, але все одно приємно отримувати індивідуальну нагороду. Буду старатися й надалі забивати м’ячі та приносити користь команді.
