Вони засипали півзахисника питаннями, на які той охоче відповідав.
- Віталію, які емоції ви відчували після матчу з «Порту», в якому ви забили гол?
- Найпозитивніші емоції, навіть не можу передати, тому що я забив на останніх хвилинах, зрівнявши рахунок, завдяки чому ми здобули одне очко.
- Які у вас очікування від гри з «Челсі»?
- Зараз ми готуємося до найближчої гри – в чемпіонаті проти «Говерли». Після цього будемо готуватися до зустрічі з «Маккабі», яка відбудеться наступного тижня. А вже зараз думати про гру, яка відбудеться через два-три тижні, вважаю неправильно.
- Ким ви себе бачите після завершення кар'єри?
- Мені зараз лише 22 роки, й на даному етапі я себе бачу лише футболістом. Поки навіть не думаю про це, сподіваюся, буду грати якомога довше. Що буде далі – одному Богу відомо.
- Чи чули ви про те, що на грі з «Порту» були скаути з європейських топ-клубів, і вони зацікавилися вами?
- Я читав про це. Думаю, хтось вирішив пожартувати. Раніше таких чуток не виникало, й навряд чи після однієї гри з'явився якийсь інтерес. Комусь не було чим зайнятися, от і написали. Я на цьому не зациклююся, продовжую повністю віддаватися тренуванням, не думаючи про те, що пишуть.
- Які у вас були відчуття, коли ви забили гол самому Ікеру Касильясу?
- Та я не думав, кому саме я забив, більше думав про те, що я дебютував у Лізі чемпіонів та приніс команді нічию. А вже після гри, коли сів у роздягальні, усвідомив, що забив Касильясу. Стало ще більше приємно.
- Хто ваш улюблений футболіст та улюблена команда, окрім «Динамо»?
- «Барселона», а з гравців – Андрес Іньєста та Ліонель Мессі. Це мої улюблені футболісти, ті, хто грає на команду.
- Чи був ти розчарований результатом матчу «Барселона» – «Сельта»?
- Так, я саме приїхав додому на другий тайм після гри з «Оболонню». Я засмутився, що вони програли, бо вболіваю за «Барселону» й хочу, щоб вони стали чемпіонами. Але, думаю, у них усе попереду, адже в них футболісти топ-рівня, такого підбору гравців зараз немає в жодній команді.
- Якщо б вам запропонували перейти до «Барселони», ви перейшли би або залишилися в «Динамо»?
- Напевно, це залежало би не від мене, а від президента. Я би поспілкувався з президентом, послухав би його пораду, адже йому видніше.
- Назвіть п'ять будь-яких футболістів, з якими ви хотіли би зіграти в одній команді.
- Іньєста, Хаві, Мессі, Неймар та Суарес.
- На якому стадіоні мрієте зіграти в Європі?
- На «Сантьяго Бернабеу». Мабуть, це мрія кожного футболіста.
- В якому віці ви почали свою кар'єру, й завдяки яким якостям досягли такого результату?
- Напевно, свою кар'єру я почав ще років у п'ять, коли виходив на подвір'я грати у футбол. Результатів досягають за рахунок самовіддачі у футболі, бажання. Талант – це, мабуть, п'ятдесят відсотків успіху, але на одному таланті далеко не заїдеш. Мабуть, найголовніше в будь-якій роботі, й не лише у футболі – це працьовитість та працездатність.
- Як ви думаєте, яке місце посядете у групі Ліги чемпіонів?
- Перше!
- Весь світ говорить про рекорд Роберта Левандовські, який за дев'ять хвилин забив п'ять м'ячів. Чи реально повторити це досягнення?
- Думаю, йому більше пощастило. До гри навряд чи хтось повірив би, що таке може статися. Є частка везіння, але це й висока майстерність, подивіться, які він забивав голи. Тому він і грає в «Баварії».
- Ви можете зіграти практично на будь-якій позиції в півзахисті. А на якій зручніше особисто вам?
- Напевно, оборонятися нікому не хочеться, а атакувати та забивати голи завжди приємно. Але потрібно грати і в обороні, і в атаці, й неважливо на якій позиції. Головне – постійно грати та приносити користь команді.
- У попередньому сезоні ти провів 16 матчів у чемпіонаті та Кубку й забив два м'ячі. Перший пам'ятаєш?
- У чемпіонаті я забив у грі з «Металістом», якщо я не помиляюся. Ми виграли 2:0 або 3:0, я забив на 85-86-й хвилині.
- Чи мрієте ви потрапити до збірної й що думаєте з приводу такої перспективи?
- Напевно, мрія кожного футболіста потрапити до національної збірної. Все залежить від мене, від того, як я буду працювати, й чи буде мене бачити у збірній тренер. Якщо я буду стабільно грати в основному складі, думаю, з часом мене покличуть до національної збірної. Але я на цьому не зациклююся, а думаю про те, як допомогти клубу та грати в основному складі.
- Який найяскравіший момент у вашій кар'єрі?
- Напевно, зараз і є найяскравіший момент у моїй спортивній кар'єрі на цей момент. Але сподіваюся, що це лише початок, попереду будуть ще більш яскраві моменти.
- Які три речі або людей ви взяли би на безлюдний острів, якби у вас була така можливість?
- Інтернет, батьків та дівчину.
- Чи пишаєтеся ви тим, що стали професійним футболістом та в такому молодому віці виступаєте за «Динамо»?
- Якби я грав у всіх іграх в основному складі, то міг би пишатися цим досягненням. Молодим футболістом себе вже не вважаю, мені 22 роки. Молодий – це в 17-18 років, коли переходиш у дорослий футбол. Буду старатися та прагнути грати в основному складі.
- Скільки ти можеш втратити у вазі за один матч?
- Думаю, десь два кілограми.
- Ви би кинули спорт заради дружини, дівчини, дітей?
- Ні, напевно, не кинув би, бо спорт для мене – все життя, я цим заробляю на життя. Якщо я не буду займатися спортом, я не бачу себе в якійсь іншій професії, де я можу заробляти гроші та забезпечувати свою сім'ю.
- Чи є у вас хобі й яку музику полюбляєте?
- Музику слухаю різну. Під настрій можу й шансон, й якусь клубну. Що стосується хобі, можу після тренування, якщо є вільний час, поїхати на риболовлю на пару годин.
- Скільки років вам було, коли ви отримали свої перші гроші за футбол? Якою була сума й як ви нею розпорядилися?
- Мені тоді було 12 років. Нашій команді дали по 20 гривень за те, що ми виграли турнір.
- Як ви боретеся з мандражем перед іграми?
- Ніяк, тому що нереально його побороти. Виходиш на поле, і коли вже робиш перші дотики до м'яча, й усе вдається, то вже зникає мандраж, і ти забуваєш, що на тебе дивиться 50 тисяч глядачів, граєш у своє задоволення й на команду.
- Що приємніше, забити гол або віддати гольовий пас?
- На моїй позиції потрібно віддавати якомога більше гольових передач. Але й забити гол буде приємно.
- Тебе вже штрафували в команді за порушення режиму?
- Коли я грав за дубль, були кілька разів штрафи за те, що щитки не одягнув. Але за порушення режиму в мене ніколи не було штрафів.
- Кого ти вважаєш найвидатнішим спортсменом в історії?
- Якщо говорити про футбол, то для мене це виключно Зінедін Зідан. Він для мене найкращий приклад як в ігровому плані, так і в професійному.
- Хто ваш найкращий друг чи друзі?
- У мене багато друзів, найкращого, мабуть, не назву. Всі друзі, з якими я дуже добре спілкуюся, з мого рідного міста. З товаришами по команді я теж товаришую, але найкращі друзі – в Калинівці.
- Чого ви боїтеся більше за все в житті, або ви безстрашний хлопець?
- Безстрашний (сміється).
- Ви граєте у футбол заради грошей чи задоволення?
- Звичайно, заради самого футболу, адже я починав грати в дитинстві, коли ще не було таких грошей, і я навіть не думав, що у футболі можна заробити якісь гроші. Але зараз я граю не лише за футбол, хочеться, щоб твоя робота оплачувалася. Так само, як і всі люди хочуть, щоб їм платили вчасно зарплату. Хочеться, щоб усе було як у європейських клубах. Тож я граю й за гроші, й за любов до футболу – це, напевно, найголовніше.
- Щоб не так, як у «Говерлі»?
- (посміхаючись) Звичайно, там грають лише за любов до футболу. Але це теж своя школа, без цього нікуди. Порівнюючи з Ужгородом, починаєш цінувати те, що в тебе є на даному етапі. Тому я задоволений, що поїхав туди в оренду й зараз повернувся до київського «Динамо». Буду намагатися залишатися тут якомога довше.
- Що є, на ваш погляд, найважливішим винаходом людства?
- Можливо, телефон. Але, думаю, що найважливіший винахід ще попереду. В наш час є багато невиліковних хвороб. Сподіваюся, що через якийсь час люди зможуть лікувати їх.
- Якби ви стали президентом нашої країни на один день, що б ви змінили в першу чергу?
- За один день важко щось змінити. Якщо там люди працюють і не можуть щось змінити за п'ять-шість років, то, думаю, нічого хорошого за один день я би не зробив.
- Чи є у вас прізвисько в команді?
- Мене називають по-різному – Буяла, Віталік, Пташеня.
- Що відчували, коли забили «Волині» ударом через себе в попередньому сезоні?
- Та я вже й забув, що відчував. Забив, ми виграли – це, напевно, головне. А емоції вже через дві-три хвилини забуваються.
- Чому ви обрали саме футбол, а не хокей або волейбол?
- У моєму рідному місті особливого вибору не було, у дворі ми лише збиралися грати у футбол. До того ж, із батьками ми завжди дивилися матчі київського «Динамо». Тому так і сталося, що футбол.
- Яка ваша найбільша футбольна мрія?
- Кажуть, не можна свою мрію комусь розповідати, інакше не справдиться.
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
