Іменитий італійський фахівець був покликаний вибудувати у клубі цілу систему підготовки гравців, яка би поширювалася на всі команди «біло-синіх». На початку тижня клуб випустив прес-реліз, в якому йдеться про припинення співпраці з Пінколіні. Клуб подякував тренеру за роботу, побажавши йому подальших успіхів.
- Вінченцо, чому було прийнято рішення піти з «Динамо»? Хто став його ініціатором?
- Так склалися обставини, що я повертаюся до Італії. На це є й особисті мотиви, і професійні. У мене та в дружини літні батьки, за якими потрібен догляд та яким потрібна увага. Донька вступила до університету, й багато інших питань. А якщо говорити про футбол, те, що я залишаю «Динамо», не має позначитися на команді. Всі ці роки я займався з молодими колегами, які набралися досвіду та повністю готові мене замінити.
- Ви в цьому впевнені?
- Так, інакше не приймав би такого рішення. Це місцеві фахівці, випускники університету фізкультури. Віталій Кулиба працюватиме тренером із фізпідготовки з першою командою, Володимир Ярмощук займатиметься з футболістами у тренажерному залі, а Антон Дяченко з молодіжним складом. Останні кілька років я все більше їм довіряв, спостерігав за роботою, робив корективи. Ми домовилися й після того, як я залишу команду, підтримувати контакти, обговорювати важливі питання. Приймаючи рішення залишити Київ, спілкувався і з президентом Ігорем Суркісом, і з Олегом Блохіним. З їхнього боку побачив розуміння ситуації.
- У «світовій павутині» з'явилася інформація, що тепер ви будете працювати разом із Юрієм Сьоміним в азербайджанській «Габалі»?
- Це не більше ніж чутки. Хочу повернутися до Італії, до сім'ї, якій заборгував увагу. Швидше за все, роботу продовжу у Федерації футболу Італії, з юнацькими збірними.
- На ваш погляд, чому цієї весни, після продуктивної роботи на зборах, ані з грою, ані з результатами в «Динамо» не склалося?
- Це краще запитати в головного тренера, який знає ситуацію в комплексі. Мені же здається, прагнучи до якоїсь мети, команда має бути єдиним цілим. При цьому, за індивідуальним рівнем гравців ми суперникам практично не поступаємося. А, взявши окремо українців, то й перевершуємо.
- Більшість фахівців якраз говорять зворотнє: «Динамо» потребує підсилення...
- Знову ж таки, я тут висловлюю свою думку. Якщо команду потрібно підсилити, то двома-трьома дуже сильними гравцями, з чемпіонськими амбіціями, які стануть лідерами на своїх позиціях. У «Динамо» зібрані дуже сильні українці, найкращі у своїх амплуа. Кажу про Коваля, Гармаша, Ярмоленка.. Вони вже зараз показують хорошу гру, а в майбутньому можуть ще додати. Для цього їм потрібна мотивація.
- Вихваляючи українців, що скажете про іноземців?
- Кожен гравець «Динамо» – топ-рівня. Інакше він би не потрапив до системи клубу, не звернув би на себе увагу селекціонерів. Зараз у «Динамо» хороший підбір гравців. Є сильний нападник Ідейє, цікавий півзахисник Аруна та інші.
- Чи є інтерес у скаутів італійських клубів до гравців «Динамо»?
- Це було завжди, а найбільший інтерес був у 2009 році, коли команда грала у півфіналі Ліги Європи.
Мені Фабіо Капелло казав, що Мілевський входить до п'ятірки найкращих нападників Європи, він дуже цікавий гравець. Непередбачуваний у штрафному майданчику, який грає корпусом, технічний. Той же «Мілан», наскільки знаю, цікавився Хачеріді, а «Наполі» бачить заміну своїм немолодим воротарям у Ковалі. Проблема в тому, що італійські клуби зараз не мають великі фінанси, а «Динамо» високо оцінює своїх найкращих гравців.
- Кілька років тому ви казали компліменти Алієву та Мілевському. Чому вони зараз не лідери «Динамо»?
- Я оцінював їхню підготовку, футбольні якості, можливості для прогресу. Крім цього мають бути особисті якості, наприклад, постійне прагнення до досконалості, та бажання віддавати усього себе футболу. Можливо, на їхньому шляху не було людини, яка показала би приклад, дала пораду. Це дуже важливо у футболі. Побачивши у 2007 році Олега Гусєва, я був приємно здивований. Він сильніший за Ар'єна Робена, дивно працездатний командний гравець. У підсумку він став лідером «Динамо» та збірної, але потенціал його ще вищий.
- У команді були гравці, які постійно травмувалися. Ті ж Юссуф, Нінкович, Алмейда. У чому ж були причини?
- Їх цілий комплекс, у кожному випадку потрібно розбиратися окремо. У перший рік після мого приходу до «Динамо» гравцям було зроблено п'ять операцій на пахових кільцях. Після цього проблема була лише в Алієва, а в останній рік подібних скарг не надходило.
- Після майже п'яти років роботи в Україні, що можете сказати про специфіку футболу в нашій країні?
- Тут дуже талановита молодь. Із дитячих шкіл виходять перспективні хлопці, більшість із яких не може знайти себе у футболі. Це можна сказати і про «Динамо», і про інші команди. Українські тренери добре розбираються у фізпідготовці, а от техніці та тактиці не завжди приділяють належну увагу. У дитячому та юнацькому футболі дуже важлива роль тренера, педагога. Не маючи таких у футбольних школах, перспективи вихованців заявити про себе зменшуються в рази.
Потрібно продовжувати працювати й над іншими елементами, щоб на виході були футболісти без слабких якостей. Наприклад, бразильці дуже пластичні та координовані. Це від природи, від стилю життя, в якому присутні ритмічні танці, багато руху. Один із найсильніших бразильців, із яким мені довелося тут працювати, був Родольфо. Хлопець швидко асимілювався в Києві, вивчив мову. Потім перейшов до «Локомотива». Дивовижна річ, я такого у своїй кар'єрі не зустрічав, коли футболіст, за амплуа номінальний захисник, десять ігор поспіль провів на позиції нападника.
- Які враження у вас залишилися від життя в Києві?
- Це чудове місто, в якому живуть відкриті та доброзичливі люди. Я товариська людина, намагаюся не сидіти вдома, а весь час відкривати для себе щось нове. Щотижня ходив до вашого головного театру, вивчив майже весь репертуар. В Італії дуже популярна опера, а в Україні сильна школа балету. Намагався не пропускати концерти естрадних виконавців, був у філармонії, театрі оперети.
- На ваш погляд, Україна в майбутньому може стати повноцінним членом Євросоюзу?
- Основне питання тут у ментальності ваших людей, їхньому бажанні брати європейські цінності. Особисто я помітив кроки вперед. П'ять років тому, вийшовши вранці на пробіжку до Маріїнського парку, зустрів у ньому максимум ще кілька своїх колег. Тепер таких уже десятки. У кращий бік змінюється культура водіння на дорогах, багато хто вивчає іноземні мови. Вважаю головним, що люди готові до змін та починають із себе. Я дуже радий, що частину життя провів в Україні. У мене від вашої країни, від її чудових людей залишаться найкращі спогади. Бажаю вам бути впевненими у собі та з оптимізмом дивитися в майбутнє, а «Динамо» – великих перемог, яких клуб, безсумнівно, гідний.
www.fcdynamo.kiev.ua
