Із того часу ось уже десять років у середині травня в Києві згадують свого улюбленого гравця та тренера.
У неділю вранці на Байковому кладовищі було людно. Шанувальники таланту Валерія Лобановського, родичі та друзі, гравці, тренери «Динамо», ветерани та прості шанувальники футболу зібралися біля його могили. Поклали квіти, постояли, згадали...
Прийшло багато людей. Кошик із квітами до могили поклав президент «Динамо» Ігор Суркіс. Федерація футболу України була представлена керівництвом в особі президента Григорія Суркіса та першого віце-президента Олександра Бандурка, національна збірна України своїм головним тренером, одним із найкращих учнів Лобановського Олегом Блохіним. Данину пам'яті своєму вчителю віддали прекрасні гравці «Динамо» різних років Володимир Мунтян, Анатолій Сучков, Віталій Хмельницький, Віктор Чанов, Володимир Трошкін, Олег Базилевич, Андрій Баль, Андрій Гусін, Василь Кардаш, Сергій Шматоваленко, Павло Яковенко, Геннадій Литовченко, Тіберіу Гіоане, Олександр Бойко, Олександр Хацкевич, Юрій Дмитрулін, Віталій Косовський, Сергій Федоров та багато-багато інших. У повному складі прийшли молодіжна збірна Україна та «Динамо-2»…
«Тато був дуже цілеспрямованою і, головне, справедливою людиною. Якщо він ставив перед собою мету, він її досягав. Багато чого в розвитку українського футболу сталося завдяки йому. Все, що він робив, було спрямоване не лише на благо клубу «Динамо» Київ, а й усієї України. Оскільки тато був киянином, «Динамо» було його першою командою. Навіть у своїх інтерв'ю він казав: незважаючи на те, що надалі грав у «Шахтарі», «Чорноморці», тренував «Дніпро», команди Арабських Еміратів та Кувейту, у нього завжди було відчуття, що з Києва він нікуди не виїжджав. Досі нам дзвонить дуже багато хлопців, його вихованців, вони пам'ятають тата, бо він був для них наче другий батько. Напевно, вони розуміють, що без цієї людини їхня кар'єра не склалася би. Мені не віриться, що минуло цілих 10 років, здається, що все сталося лише вчора. Напевно, я ніколи не зможу змиритися з цією втратою», - каже Світлана Лобановська, яка зберігає пам'ять батька й відкрила під Києвом музей-ресторан «У Метра».
Продовжився день пам'яті Валерія Лобановського біля його пам'ятника, на стадіоні «Динамо». Поклавши квіти, присутні вшанували пам'ять тренера хвилиною мовчання, а співак та композитор Костянтин Павлов виконав композицію «Пам'яті Лобановського».
Під пісню Юрія Рибчинського «Рудий соняшник» у виконанні Михайла Михайлова вдивлялися в суворі, але добрі очі Лобановського вихованці різних груп динамівської дитячої школи. Майже в повному складі прийшли однокласники Валерія Васильовича, які з теплотою зберігають пам'ять про друга дитинства та молодості. Із різних країн приїхали до Києва автори книг про Лобановського Олександр Горбунов («Нескінченний матч») та Деві Аркадьєв («Ера Лобановського).
Видатні люди залишаються в пам'яті народу такими, якими були під час здобуття своїх найбільших успіхів. Образ Валерія Лобановського завжди буде прикладом самовідданої служби своїй справі, якій він віддав усього себе без залишку.
