У першу чергу, фільм буде цікавий фанатам та історикам цього популярного виду спорту. Різноманітність чорно-білого архівного матеріалу має викликати чималий ностальгічний інтерес, а політичні футбольні інтриги часів Радянського Союзу допоможуть розширити потенційну аудиторію. Швидше за все, найбільший комерційний успіх очікує картину там, де ім'я Лобановського, як і раніше, актуальне.
Лобановський, який помер у 2002 році, вважається одним із батьків сучасного футболу. У нього було завдання вивести команду на безпрецедентний рівень фізичних навантажень, він, як ніхто інший, розумів геометрію футбольного поля та стратегію планування перемог. Під його суворим керівництвом гравці проходили іспит на фізичну та психічну стійкість.
Свідчення колишніх гравців, колег і коментаторів, включені до дебютного фільму Антона Азарова, підтверджують унікальний підхід і нелюдську інтенсивність підготовки Лобановського. Рідко хто бачив його посмішку, а от його почуття гумору більше скидалося на холодну іронію. Йому не було властиве розслаблятися. Навіть у хвилини найбільшого тріумфу він залишався, як зазвичай, незворушним, завжди зосередженим на наступній грі, подоланні чергової перешкоди.
Створюючи картину іншої ери, активно використовуючи кінохроніку та архівні зйомки тренувань, автори домагаються неймовірної глибини фільму, що занурює глядача до зовсім іншого, але й реального світу.
Ми спостерігаємо за величезними натовпами, присутніми в очікуванні животворящої перемоги рідної команди. «Люди приходили дивитися матчі, як театральні вистави», - згадує один з ветеранів футболу. Перемоги підвищували продуктивність робітників, а відвідування матчу було «єдиним легальним способом вираження патріотизму».
Під керівництвом Лобановського команда «Динамо» (Київ) досягла знаменитої перемоги в Кубку володарів Кубків УЄФА 1975 рок, ставши першим радянським клубом, який завоював великий європейський трофей. Коментатори говорять про команду з благоговінням. Епізоди тренувань нагадують про епоху, коли гравці виходили на поле і в сніг, і в дощ, тренувалися на газоні, перетвореним на бруд. В їхньому розпорядженні не було спортивних дієтологів і доглянутих полів. План Лобановського зі створення гнучкої, витривалої, спраглої до перемоги команди включав у себе басейн, лижі і тренування до повного виснаження. Віолончеліст, що виходить на порожній стадіон, відзначає дух того часу своєю ностальгічною сонатою.
Кар'єра Лобановського в ролі тренера київського «Динамо» і збірної СРСР, здається, символізує все, що відбувалося в Радянському Союзі з 70-х років аж до епохи гласності. Ще більш примітними здаються досягнення цієї сильної, впертої особистості в державі, яка вимагала беззаперечного прийняття системи. Поклоніння Лобановського поширилося за межі колишнього Радянського Союзу: захоплені коментарі Мішеля Платіні та Карло Анчелотті на адресу Лобановського символізують вплив, який справив він на європейський футбол.
Навіть ті глядачі, чий інтерес до футболу невеликий, після перегляду фільму «Лобановський назавжди» виявляться шанувальниками цього великого тренера, того внеску, який він зробив у Гру, що само по собі є значним досягненням режисера Антона Азарова.
Видання "Screen Daily", Великобританія
Автор: Allan Hunter
Переклад з англійської: Е. Акініна
