Дружина Інна подарувала йому сина! Малюк народився здоровим, зріст 56 см., вага 3500 г. Щасливі батьки вирішили назвати сина Іваном. Андрій під час пологів був на тренуванні, а після його завершення відразу поїхав до пологового будинку. Дитина та дружина динамівця почуваються добре. А радісний батько спадкоємця насилу підбирає слова, щоб висловити свої емоції:
- Мій стан важко описати словами! – не приховує почуттів динамівець. – Я шалено щасливий! Удень у Інни почалися перейми, і я відвіз її до пологового будинку, а сам о 16.00 поїхав на тренування, на базу. Під час нього й народилося наше маленьке диво.
- Значить, ви навіть не змогли побути поруч із дружиною під час пологів?
- Справа в тому, що ми відразу це не планували, я не збирався бути присутнім під час цієї події. Мама Інни розповідала, наскільки це боляче, та я й сам можу уявити. А бачити, як рідна людина страждає й не знати, як їй допомогти, розуміти, що я нічого не можу зробити, то дуже важко. Тому я спеціально навіть не відпрошувався з тренування, щоб хоч як-небудь переключити увагу й не так сильно хвилюватися. Інакше я би не знаходив собі місця, бігав би навколо пологового будинку (посміхається). А ледь тренування закінчилося, мені подзвонили та сказали, що в мене народився син, і я став татом. І я відразу же поїхав до Інни.
- Чи відчували хвилювання, коли у дружини почалися перейми, й вам довелося везти її до пологового будинку?
- Звичайно, ще яке! Я цілий день ходив просто в паніці (посміхається). Навіть на тренуванні хлопці питали, ну коли ж уже станеться довгоочікувана подія, а я просто відповідав, що незабаром, хоча до того часу вже відвіз дружину до пологового будинку, але нікому про це не казав.
- Що відчули, коли вперше побачили малюка?
- Це дуже важко передати словами. Багато друзів запитували про мої відчуття, але я навіть не можу їх пояснити. На очі навіть сльози наверталися. Зараз, якщо кілька годин не бачу малюка, вже починаю за ним сумувати, дуже хочеться знову їхати до лікарні та дивитися на це диво.
- Словом, ще не повністю усвідомили себе в ролі тата?
- Безумовно, я готувався до цього й дуже чекав. Коли дивишся на дитину та розумієш, що вона твоя, твоя плоть та кров, виникає море якихось невідомих раніше почуттів. Але в той же час, із цим усвідомленням потрібно переночувати ще кілька ночей, щоб звикнути та зрозуміти.
- Уже можна визначити, на кого схожий Іван Андрійович?
- Для мене всі маленькі діти на одне обличчя, хоча моя мама та Інна кажуть, що син схожий на мене. Я теж на це сподіваюся (посміхається).
- Напевно, найскладнішими були останні тижні перед пологами. Як ви підтримували дружину?
- Я з нетерпінням чекав на пологи, тим паче, що був тиждень затримки. Втім, кажуть, для хлопчиків це нормально. А загалом, не можу сказати, що протягом усієї вагітності Інна поводилася якось по-іншому. Всі говорять, що жінки в цей період змінюються, бувають примхи, нервові зриви, психи тощо, але в нас нічого подібного не було, як на мене, її поведінка та вона сама анітрохи не змінилися.
- Будете виховувати майбутнього футболіста?
- Будемо виховувати хорошу людину, а потім уже все інше. Звичайно, сподіваюся, що йому сподобається футбол, мені би цього хотілося, але коли підросте, сам зробить вибір, ми змушувати не будемо.
Вітаємо Андрія та Інну з радісною подією та бажаємо, щоб їхній син зростав здоровим та щасливим і приносив лише позитивні емоції батькам.
www.fcdynamo.kiev.ua
