Привітавши один одного, а Станіслав Миколайович Заброда тренував і мене в інститутській команді, ми вибрали затишну лавочку в тіні дерев і наставник, який все своє життя присвячує футболу, почав свій монолог:
- Євген у нас займався з 8 до 16 років у команді «Спартак» Мелітополь. Він абсолютно не виділявся серед однолітків, а рости швидко почав з 15-16 років. Та й взагалі особливих передумов того, що він досягне рівня одного з найкращих захисників Європи не було. Хіба що висока швидкість і особлива манера бігу - широкий пластичний крок. Крім цього ще і характер! Євген ніколи не любив програвати, навіть на тренуваннях і двосторонці завжди намагався перемогти.
Крім футболу йому подобалися й інші види спорту – баскетбол, настільний теніс. Це і сприяло його хорошої координації рухів після того, як його зріст став стрімко збільшуватися. У мене Євген грав опорного півзахисника. З роками намагався читати гру, часто підключався в атаку.
Ще у Хачеріді гостро виражене почуття справедливості. Він прямий, завжди говорить те, що думає, за що і страждає. Та й ніколи прямої агресії до суперника у нього не було. Так, може посперечатися з суддею, але знову ж, на його думку, це у пошуку правди.
Євген постійно потрапляв у курйозні ситуації. Ось ми грали на першість України у 1-й лізі з юнаків у Жовтих Водах. Спочатку він отримав жовту картку за те, що вказав судді на те, що суперник неправильно вкинув аут. Після цього він пішов в атаку і забив гол. На радощах зняв футболку і отримав ще одну жовту і автоматичне видалення...
У 16 років я його вирішив показати запорізькому «Металургу». На той момент з його роком працював Олександр Рудика. Але він після перегляду, сказав, що зарано йому в «Металург», нехай обростає м'язами. І Євген знову повернувся в ОЛКОМ.
Взимку після закінчення чемпіонату я знову вийшов на «Металург» і Євген поїхав на збори з 2-ою командою. Але, зігравши всього чотири гри на тренуванні, він отримав травму і знову повернувся додому.
У 2004 році жереб звів в 1/32 фіналу Кубка України мелітопольський ОЛКОМ з київським «Динамо». Євген відіграв майже весь матч і був помічений селекціонерами клубу вищої ліги, а саме «Волині».
У Луцьку Віталій Кварцяний, одному йому відомими методами, вчив і вчить молодих гравців великого футболу. Євген розповідав, як одного разу Віталій Володимирович навів на тренування вівчарку, кинув їй м'яч, і та природно стала ловити його:
- «Ось так і повинні грати захисники!», - дав вказівку тренер.
Перед грою «Волині» з «Динамо-2», я порадив Євгену повністю віддатися цій грі, проявивши себе в ній, за повною програмою. І яким же сюрпризом був через кілька днів для мене телефонний дзвінок, коли Євген запитав:
- «Миколайовичу, вгадайте звідки я дзвоню?».
Виявилося з Кончі-Заспи!
Спочатку у нього не все гладко складалося в Києві. Тодішній головний тренер динамівців Юрій Сьомін не бачив Хачеріді в складі. Той вже зібрався переходити в краснодарську «Кубань», куди його «сватав» помічник Сьоміна Сергій Овчинніков, але я наполіг: «Євген, потерпи, прийде ще твій час саме в київському «Динамо».
Так і сталося. Прийшов замість Сьоміна Валерій Газзаєв та повірив у мого вихованця.
.jpg)
У Олега Блохіна з Хачеріді був конфлікт, та такий, що назрівав перехід в донецький «Шахтар», хоча, коли його запитували де він хоче грати, то Євген завжди відповідав, що тільки в київському «Динамо». Але після гри з «Чорноморцем» він подзвонив. Я йому сказав:
- «Від добра добра не шукають. Ну що тебе не влаштовує, матеріальна сторона?», - на що він відповів:
- «Ні, Миколайовичу, Київ мені підвищив зарплату — все нормально. Хотілося б пограти в Лізі чемпіонів».
З Сергієм Ребровим Євгенію працюється добре. Та й, напевно, народження дітей вплинуло на нього. Він став спокійнішим, поміркованішим. У нещодавньом матчі з «Шахтарем», коли команди пішли один на одного, Хачеріді залишився в стороні від конфлікту, хоча раніше це і уявити було неможливо!
Хачеріді рано залишився без батьківської уваги. Його батьки розлучилися, мати виїхала на роботу за кордон. Дитину виховували дідусь і бабуся. Про бабусю він завжди з теплотою відгукується і при кожному зручному випадку приїжджає до неї.
Євген дуже прив'язаний до рідних країв. Раніше, коли він був одинаком, він завжди на вихідні приїжджав в Мелітополь, а влітку у відпустку в Кирилівку.
Не забуває і рідну команду. Як тільки став гравцем «Динамо» (Київ), приїхав і подарував дітлахам форму і костюми, а нещодавно 10 лігочемпіонських м'ячів.
На Євро-2016 хочеться побажати Євгену Хачеріді проявити себе якомога краще на такому великому футбольному форумі, а всієї збірної України пройти на турнірі якнайдалі!
Успіхів вам хлопці!
Олексій Новік
Copyright © FC Dynamo Kyiv
