Спадщина Валерія Лобановського, великий сезон Шацьких і Рінкона, дебют нового президента, головного тренера та трьох найперспективніших юніорів. Про все це – в розповіді про золотий сезон 2002/03 в історії київського «Динамо».
Новий президент призначив нового головного тренера. Знайомитися з ними не потрібно було
Валерій Лобановський помер 13 травня 2002 року – в розпал чемпіонських перегонів, Метру стало погано в Запоріжжі під час матчу «Металург» ‒ «Динамо». Через два дні після того, як його не стало, фінал Ліги чемпіонів «Реал» ‒ «Байєр» почався з хвилини мовчання на честь великого динамівського тренера.
Є банальність про те, що великі події розділяють життя на «до» та «після». Проте в нашій історії все було саме так. 2002 року розпочався абсолютно новий етап в історії столичного клубу. Розпочалася ера «після Лобановського» ‒ з повного перезавантаження в менеджменті та тренерському штабі.
14 червня 2002 року в прес-центрі ЗАТ ФК «Динамо» (Київ) пройшла прес-конференція, на якій були представлені новий президент клубу та оновлений тренерський штаб. На прохання Григорія Суркіса загальні збори акціонерів клубу скасували посаду почесного президента, яку Григорій Михайлович посідав із 1998 року (з часу набуття повноважень народного депутата України). Г.М.Суркіс очолював клуб від 1993 року. На пропозицію голови Спостережної ради ЗАТ ФК «Динамо» (Київ) Валентина Згурського на посаду представника правління – президента було запрошено Ігоря Суркіса. Кандидатуру було прийнято акціонерами одноголосно. Новий президент запропонував акціонерам затвердити на посаді головного тренера Олексія Михайличенка.
«Передовсім, хочу подякувати співзасновникам клубу за довіру та вибрання на почесний пост президента клубу. І хоча у мене є досвід виконання функцій першого віце-президента «Динамо», я прекрасно усвідомлюю відповідальність, яка покладена на мене в зв’язку з вибранням на пост президента. Обіцяю, що докладу максимум зусиль, щоб зберегти існуючі в «Динамо» традиції та напрямки».
Ігор Суркіс, прес-конференція, газета «Команда», червень 2002 року.
До роботи Михайличенко взявся за особливих обставин. На питання про термін угоди з новим головним тренером Ігор Суркіс відповів так: «У нас з Олексієм Олександровичем довірливі стосунки, і жодних угод ми не підписували. Я хочу, щоб новий тренер тривалий час очолював команду. Але, звичайно, все залежатиме від результатів».
«Дюраселька», «зірка» та чемпіон світу
Влітку керівництву клубу довелося виступати з окремою заявою стосовно одного з лідерів «Динамо» ‒ зважаючи на чутки про предметний інтерес «Шахтаря» та московських команд до Валентина Белькевича, керівництво «Динамо» офіційно повідомило, що білорус не продається й залишається в команді. А от земляки Валентина – Дмитро Воробей і Артем Мілевський, а також хабаровець Олександр Алієв, як найбільш перспективні випускники «академкласу Яковенка», були викликані на збори першої команди в Ялту.
Першим новачком команди став 21-річний марокканець Бадр Ель-Каддурі. З подачі уродженця України Юрія Севастьяненка, який багато років працював на півночі Африканського континенту, Бадр прибув у «Динамо» й показав, що гідний виступати за нашу команду. «В мене були запрошення від «Ланса», «Астон Вілли» та «Валенсії», але не настільки конкретні, як динамівські. До того ж, я вражений грою «Динамо» в Лізі чемпіонів і прагну постійно грати на такому рівні. Мій друг Нуреддін Найбет порадив мені прийняти запрошення з Києва», ‒ розповів лівий край, якого миттєво прозвали «Дюраселькою» за швидкість та енергійність.
Після «Валенсії», ліссабонського «Спортінга» та «Фламенго» прибув 26-річний форвард Леандро Машаду. Колишній форвард збірної Бразилії, з досвідом виступів у Лізі чемпіонів, ровесник Шевченка здавався справжнім посиленням, натомість не проявив потрібної в «Динамо» готовності працювати, прагнув діяти на чистих м’ячах і суто в завершенні, що прямо суперечило самій філософії гри команди. В матчі лігочемпіонівської кваліфікації проти «Пюніка» Леандро вийшов на заміну і невдовзі забив з добивання – це виявився 1000-й гол в офіційних матчах «Динамо». Проте надалі, забивши пару м’ячів у Вищій лізі, бразилець не показав нічого надзвичайного й невдовзі був відданий в оренду португальській «Санта-Кларі».
Зовсім інша історія – з іншим бразильцем. Діого Рінкон ‒ це окрема сторінка в історії легіонеризації «Динамо». Чемпіон світу серед юнаків до 17 років, напрочуд перспективний гравець «Інтернасьйонала». Технічний і винахідливий атакувальний півзахисник, спроможний робити різницю не лише на рівні внутрішнього чемпіонату. В 190 матчах за «Динамо» прозваний на честь колумбійського технаря новачок заб’є 71 м’яч (за шість неповних сезонів). І стане прикладом дійсно якісного іноземного футболіста, на відміну від «брухту», який часом завозили в наш чемпіонат в ті роки.
Уже в серпні з «Хайдука» було запрошено 22-річного захисника збірної Хорватії Горана Саблича – пізніше до нього приєднається хавбек ровесник Єрко Леко із загребського «Динамо».
А от український півзахисник Діма Коваленко («Санкт-Паулі»), болгарські форварди Дімітар Ранжелов («Славія») та Георгі Какалов («Літекс»), російський нападник Костянтин Коваленко («Кубань»), словенець Мілан Остерц («Хапоель» Тель-Авів) не підійшли «Динамо» й так і залишилися в рубриці «чутки».
Що стосовно втрат? Єдиною відчутною влітку став перехід Олега Венглинського в "Дніпро" (в пресі називалася сума близько 220 тисяч доларів). Інші переходи стосувалися орендованих гравців: Сергій Коновалов повернувся з ізраїльського "Бейтару", пішов у київський "Арсенал". Брати Маковські після "Закарпаття" перейшли ‒ Михайло в мінське "Динамо", Володимир - в "Балтику". Олександр Радченко із "Закарпаття" десантувався в "Дніпро". Томаш Брушко "Дубницю" змінив на "Ворсклу". Василь Кардаш приєднався до "Арсеналу". А от Сергій Серебренников посилив бельгійське "Брюгге", так і залишившись за кордоном.
Перемоги на телебаченні та клубний магазин
Важливими новинами клубного життя стали відкриття фірмового магазину «Динамо» біля центральної арки стадіону імені Лобановського, а також запровадження регулярних трансляцій кожного матчу команди на телеканалі «ТЕТ». І що ж побачили глядачі? У чемпіонаті підопічні Михайличенка стартували не менш впевнено, ніж у єврокубках, де без особливих труднощів вибили вірменський «Пюнік» і болгарський «Левські», вшосте поспіль пробившись у груповий етап Ліги чемпіонів.
Новий сезон кияни почали з чотирьох перемог поспіль у Вищій лізі, а от у п’ятому турі поступилися чинному чемпіону. Аншлаг на стадіоні «Шахтар» сприяв тому, що господарі не бігали, а літали. Після тонкої розрізної передачі Попова Андрій Воробей вирвався на Реву та спокійно пробив повз воротаря – 1:0 на 45-й хвилині. На той момент уже був замінений через травму Ващук, на чиє місце спустився Гавранчич. Саме югослав не добігав за суперником, не встигав його підстрахувати Федоров, і стався єдиний у матчі та переможний гол. При рівності за ударами в площину воріт «Динамо» не змогло здобути очки на полі володаря титулу. 743 дні «Шахтар» під керівництвом Невіо Скали не програвав у чемпіонаті України, пізніше, правда, італієць зазнає розгромної поразки від скромної «Аустрії» й залишить свою посаду.
Для «Динамо» виїзд у Донецьк завершиться тяжкою травмою Ващука. Переживаючи непростий період у житті, оборонець взимку щиро порадів перемозі над «Спартаком» у фіналі Кубка співдружності, а того ж року опинився в московській команді. Його скандальний перехід породив багато публічних суперечок, не пішов на користь «Спартаку» й опустив кар’єру Владислава на найнижчий ступінь. Лише через три роки він повернеться в рідний клуб, але баннери фанів покажуть, що ніщо не забуте, ніхто не забутий…
Поразка від Луческу
Груповий етап Ліги чемпіонів «Динамо» почало феєрично, завдяки голам Шацьких і Хацкевича обігравши англійський «Ньюкасл». Але вже в наступному турі отримало п’ять голів без відповіді в Турині, зіграло внічию на виїзді з «Фейєноордом» і програло в Англії при дуже сумнівному пенальті імені Ширера-Фернандеса Маріна. В заключному турі, хоча «Динамо» програло вдома напіврезерву «Юве», «Ньюкасл» повернув «боржок», вигравши в гостях у «Фейєноорда». Кияни вийшли з групи в Кубок УЄФА, готувалися на міні-зборах у Туреччині (зокрема, програли «Локомотиву» Сьоміна – 0:2), проте в пізніх матчах 1/16 фіналу програли «Бешикташу» на чолі з Мірчею Луческу.
Єврокубкові виступи неминуче залишали відзвук на виступах «Динамо» на внутрішній арені. Тут була хитавиця – ця команда могла розгромити дуже симпатичну «Ворсклу» Баля (8:0), а потім у бойовому матчі з фонтаном карток мінімально програти донецькому «Металургу». Бійка Пономаренка та Пеєва ввійшла в топ найбільш видовищних епізодів того напруженого матчу.
Після першого кола лідирував «Шахтар» із 3-очковим відривом від «Дніпра» та 5-очковим від київських «Арсеналу» та «Динамо». Чесно сказати, дуже й дуже тривожно було після осені з єврокубками, які рано закінчилися, та кількома дуже пісними нічиїми в Вищій лізі… Якщо вдома в чемпіонаті «Динамо» за перше коло виграло всі сім матчів, то на виїзді набрало тільки 12 очок – половину з можливих. Було над чим замислитися столичному клубу під час зимового антракту.
«Сичов – Мазепа»
Від великого до смішного – один крок. Ще влітку фанати «Спартака» не могли намолитися на юного форварда Дмітрія Сичова, який ефектно дебютував на чемпіонаті світу й після одного з голів у чемпіонаті Росії показав майку зі словами «Кто мы? Мясо!», як невдовзі всі стіни на під’їзді до Київського вокзалу Москви були обписані образливими, на думку авторів епістул, фразами «Сичов – Мазепа». Виявилося, що в пошуках спортивних перспектив Сичов опинився в «Динамо», відмовившись пролонгувати угоду зі своїм клубом. «Зворотка» за Ващука обіцяла бути вогняною, але після тривалих розбірок за участі юристів ФІФА та УЄФА Дмітрій перейшов у «Олімпік» (Марсель), де все ж опинився третім після івуарійця Дрогба та єгиптянина Мідо. Перед «Динамо» Сичов вибачився в одному з перших інтерв’ю після підписання контракту з французьким клубом.
Також чутки відправляли в «Динамо» низку молодих гравців – Аліко Амісулашвілі («Динамо» Тбілісі), Тимура Хамітова («Мострансгаз»), Сергія Крючіхіна («Кубань»), Дениса Колодіна («Уралан»), Руслана Балтієва» («Сокіл» Саратов), Александра Кержакова («Зеніт»), Руслана Ротаня («Дніпро»), Славу Свидерського («Оболонь»), Даріо Загору та Івіцу Олича («Динамо» Загреб), Мілана Йовановича («Войводина»), Юліана Міу («Стяуа»), Івана Бошняка («Хайдук»), Сергія Даду («Шериф»), бразильців Джаретту та Бортолоццо.
У той же час, попри повідомлення зарубіжної преси, Пєєв не перейшов ні в «Мілан», ні в «Фулхем», а «Баварія» обійшлася без Леко. На жаль, не вдалося підписати і Андрія Вороніна – майбутня зірка «Байєра», одесит заб’є киянам в наступній Лізі чемпіонів. Навесні в «Динамо» побував ще один талант із «Спартака» ‒ форвард Александр Сонін, але в резервному складі не зміг показати себе перспективнішим за Мілевського чи ще когось із місцевих талантів. Так, легенький «щиголь» у ніс колишньому головному конкуренту… А коли «Спартак» запросив марокканського воротаря Абделіла Багі, в «Динамо» тут же з’явився його колега за амплуа Тарек Жермуні – додатково повідомлялося, що в опитуванні на найкращого голкіпера Марокко новий динамівець «з тріском» обігнав нового «спартаківця».
Багатоетапні закордонні збори (Туреччина, Португалія, Нідерланди) пройшли не без цікавих результатів. Яскраві нічиї зіграли динамівці з «Самсунспором», «Ротором», «Фредрікстадом». Громили угорський «Залаегерсег», низку португальських і українських клубів. Загалом же, навіть програні матчі (як 1:2 із «Оснарбрюком») зберігали стриманий оптимізм. Поверталися після тяжких травм Шовковський і Белькевич, дуже непогано проявляла себе атака з Мелащенком, Рінконом і Шацьких. Лишалося показати напрацювання тривалих зборів у офіційних матчах. І вийшло ж!..
Золотий дубль – на честь пам’яті Лобановського
Весняна частина сезону почалася для «Динамо» складним матчем проти підопічних Кучеревського. Ведучи в рахунку після раннього голу Гавранчича, кияни отримали два голи від надмотивованого Венглинського, так що лише пізній гол Рінкона після скидки Шацьких врятував гостей у матчі з «Дніпром». Сім перемог поспіль у Вищій лізі здобула команда під керівництвом Михайличенка – незмінно вигравали від березня до травня.
8 травня 2003 року в Луцьку 12 тисяч глядачів на стадіоні, який номінально вміщав 11756, аплодували переможному голу Кривенцова. Раніше, ще за нулів на табло, воротар «Волині» Гуменюк парирував пенальті від Белькевича. Віталій Кварцяний і його «хрестоносці» перервали тривалу успішну серію «Динамо», а в паузі в чемпіонаті кияни виграли представницький Меморіал Лобановського. Суперниками були команди майбутніх головних тренерів «Динамо» ‒ Газзаєва і Сьоміна (ЦСКА та «Локомотив» Москви), а в фіналі резервний склад «Шахтаря» поступився господарям турніру. До новозбудованого пам’ятника Лобановського присутні поклали квіти, а невдовзі Андрій Шевченко піднесе до ніг Учителя виграний Кубок чемпіонів.
У 26-му турі вже основний склад «гірників» зазнає поразки на переповненому стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського. На гол Попова відповість блискучий Шацьких (Максим скористався кутовим від Белькевича), а після перерви Валентин з рикошетом від Пуканича відправив другий м’яч у ворота Шуткова.
Через чотири дні – ще одне протистояння. Фінал Кубка України при 71 тисячі глядачів на НСК «Олімпійський». Відкриває рахунок Воробей, далі – бенефіс Рінкона. Діого заробив штрафний під гол Хацкевича, а на 90-й хвилині забив після блискучої передачі Шацьких.
«Уявіть собі, ще місяць тому наше чемпіонство здавалося нереальним!».
Ігор Суркіс, інтерв’ю «Українському футболу» в травні 2003 року.
«Золотий дубль» у першому повному сезоні без Лобановського – блискучий результат. Із 22 голами Максим Шацьких повторив рекорд Реброва по голах за сезон у чемпіонаті України, який тримався 5 років. Лише пошкодження по ходу сезону завадило, як нам здається, узбецькому бомбардиру стати одноосібним рекордсменом задовго до 25 голів Мхітаряна. 12 асистів в активі Шацьких – як і Белькевича, який також провів видатний сезон. Здавалося, попереду – тільки краще, а Валерія Васильовича гідно замінив ще один дуже розумний і дуже талановитий «соняшник».
Підсумкова таблиця Вищої ліги 2002/03
«Динамо» (Київ) ‒ чемпіон України 2002/03
Головний тренер: Олексій Михайличенко.
Начальник команди: Олег Базилевич. Тренери: Анатолій Дем’яненко, Валерій Зуєв, Олег Кузнєцов, Михайло Михайлов.
29 гравців:
Воротарі: Олександр Шовковський (15 матчів, 13 пропущених), Віталій Рева (15 матчів, 7 пропущених).
Захисники: Андрій Несмачний (29 матчів), Горан Гавранчич (23 матчі, 4 голи), Юрій Дмитрулін (19 матчів, 1 гол), Сергій Федоров (17 матчів, 4 голи), Ласло Боднар, Горан Саблич (по 14 матчів), Олександр Головко (8 матчів), Владислав Ващук (5 матчів), Бадр Ель-Каддурі (4 матчі), Олександр Яценко (1 матч).
Півзахисники: Андрій Гусин (28 матчів, 1 гол), Тіберіу Гіоане (25 матчів, 2 голи), Флорін Чернат (24 матчі, 6 голів), Діого Рінкон (23 матчі, 10 голів), Валентин Белькевич (23 матчі, 3 голи), Георгі Пєєв (22 матчі), Олександр Хацкевич (18 матчів, 4 голи), Єрко Леко (18 матчів, 3 голи), Олександр Алієв (2 матчі), Ігор Скоба (2 матчі), Віталій Лисицький, Олександр Радченко (по 1 матчу).
Нападники: Максим Шацьких (29 матчів, 22 голи), Олександр Мелащенко (13 матчів, 2 голи), Лакі Ісі Ідахор (8 матчів), Артем Мілевський (6 матчів, 1 гол), Леандро Машаду (5 матчів, 2 голи).
