Півзахисник та капітан "Динамо" Сергій Сидорчук у прямому ефірі телемарафону UA разом прокоментував створення збірниками з київського «Динамо» та донецького «Шахтаря» фонду військової та гуманітарної допомоги Збройним Силам України, а також українцям, які постраждали від російської військової агресії:
- Напевно, це найменше, що ми можемо зробити. Хтось захищає Україну з автоматом у руках на передовій, хтось займається волонтерством. Ми вирішили створити великий інформаційний майданчик, враховуючи, що багато наших хлопців грають у європейських клубах. Це може бути великою допомогою для України. За допомогою фонду ми відгукуємося на потреби, які є у наших бійців, реагуємо на запити, які нам надсилають, купуємо бронежилети, аптечки, речі першої необхідності, надаємо гуманітарну допомогу. І ми не збираємось на цьому зупинятися. Війна рано чи пізно закінчиться – ми хочемо, щоб це сталося якнайшвидше, щоб люди в Україні повернулися до нормального життя.
- Ви з дружиною чекаєте на народження четвертої дитини, де війна застала вашу родину?
- У Голосіївському районі Києва – ми живемо недалеко від аеропорту "Жуляни". 23 лютого, як завжди, поклали спати дітей і заснули самі. А прокинулися близько п'ятої години ранку від першого вибуху якраз у районі Жулян. До кімнати забігла старша донька і зі сльозами на очах сказала, що почалася війна. Це без перебільшення був найгірший день у нашому житті. Крім того, моя дружина перебуває на дев'ятому місяці вагітності, їй залишилося півтора-два тижні до пологів. Перші вісім днів ми перебували у Києві. З них три дні мешкали на паркінгу, потім перехали за місто, а вже звідти виїхали за кордон. Коли почали бомбардувати пологові будинки та медичні установи, залишатися стало надто небезпечно. З'явилася нагода виїхати - і я вивіз сім'ю за кордон.
- Що б ви хотіли сказати українцям та бійцям Збройних сил України, Тероборони та іншим?
- Їм можна сказати лише слова подяки та надавати підтримку. Це ті люди, які щодня та щохвилини ризикують своїм життям. Ми для них маємо бути опорою в тилу. Продовжуватимемо їм допомагати, чим зможемо, перебуваючи на відстані. На жаль, багато спортсменів мовчать. Хотів би сказати, що під час війни не можна зберігати нейтралітет. Українські футболісти проти війни та проти росії. Цю війну треба якнайшвидше закінчувати.
