- Чесно кажучи, коли я починав займатися футболом, не думав, що потраплю в київське «Динамо». Я родом з Донеччини, тому прагнув опинитися в «Шахтарі». Але я радий, що доля занесла мене саме в Київ. Я вдячний тим людям, які посприяли моєму переходу в «Динамо» - найвеличнішу команду України.
- Чи пам'ятаєте день, коли Ви вперше прийшли в «Динамо»?
- Пам'ятаю, було непросто. Я був молодим хлопцем, який прийшов у нову команду. А навколо бачив легенд. Напевно всі хлопці через це проходять. Спершу було складно, але з часом за рахунок прагнення та бажання вийшло те, що вийшло. За цей час запам'яталося абсолютно все, адже «Динамо» не лише найвидатніший клуб в нашій країні, але і найбільш стабільний. І це не лише завдяки футболістам, але й усім людям, які тут працюють. Всі футболісти розуміли, де вони грають, і намагалися всі свої зусилля спрямувати на те, щоб команда перебувала на відповідному їй рівні та піднімати його ще вище.
- Чи не болить чи у Вас душа, коли у команди не все складається, як хотілося б?
- Звичайно, болить. Але, на жаль, в Україні останнім часом все складається не дуже добре. Будемо намагатися виходити з цієї ситуації.
- Коли «Динамо» знову зможе повернутися на колишні позиції?
- Ми намагаємося. Раніше головним протистоянням було «Динамо» - «Спартак», зараз найбільш принципові матчі у нас проти «Шахтаря». На жаль, ці поєдинки супроводжують якісь супутні фактори, але, будемо сподіватися, що у нас зросте рівень чемпіонату, він стане цікавішим. Впевнений - «Динамо» і «Шахтар» - найсильніші клуби в Україні, і матчі між ними були, є і будуть найбільш принциповими.
- 2012-й рік закінчується. Яка найяскравіша для Вас подія в ньому сталася?
- Напевно те, що що Андрій Шевченко пішов у політику і став балотуватися від партії Королевської (посміхається). А якщо серйозно... Напевно, цією подією став вихід після трирічної перерви «Динамо» в груповий етап Ліги чемпіонів, це велика подія та свято для вболівальників.
- А Євро-2012?
- На жаль, я не так багато матчів дивився безпосередньо на стадіоні, лише Україна - Швеція, решту - по телевізору на зборах. Але, судячи з того, що я бачив, враження у людей були чудовими. Всім дуже сподобалося. Навіть футболісти, які до нас приїжджали, зокрема англійці, відзначили, що все було організовано на найвищому рівні.
- 85 років для футбольного клубу - це багато чи мало?
- Є клуби старші за нас, але головне, що, куди б ви не поїхали, «Динамо» знають скрізь. Звісно, в цьому заслуга всіх поколінь футболістів, які тут грали. І не важливо, багато це чи мало. Головне, що в світі Україну асоціюють саме з «Динамо».
- А яка у вас виникає перша асоціація при слові «Динамо»?
- Раніше це був Блохін, мене навіть в дитинстві у дворі називали «Блохіним». Зараз це ім'я також у всіх на вустах, адже ця людина зробила якщо не найбільше, то дуже багато чого для «Динамо». Напевно, до нього ще підтягнулося ім'я Шевченка.
- З якими думками ви йшли на це свято?
- Звичайно, зустрітися з друзями, побачити всіх тих, хто щось зробив для «Динамо», поспілкуватися, поділитися враженнями та відсвяткувати разом великий ювілей рідного клубу.
- Чого б побажали своєму клубу в його День народження?
- Мабуть, того, чого хотіли б і всі вболівальники - перемог. А також повернути чемпіонський титул, гідно виступати в Європі, адже це найголовніший показник для команди в цілому і кожного футболіста зокрема.
