Для одного з футболістів шлях до команди виявився доволі непростим, адже для того, щоб повернутися до рідного колективу, йому знадобилося як мінімум довести це за допомогою виступів в іншому клубі, та в іншій країні...
Пам’ятний стусан
Сергій Люлька, а мова йде саме про нього, – корінний киянин. Народився він 22 лютого 1990 року в родині інженера залізничного транспорту й робітниці ЖЕКу.
За словами самого Сергія, до семи років він узагалі не знав, що таке футбол. Те, що він почав займатися цим видом спорту, він багато в чому зобов'язаний своєму батьку, вболівальнику "Динамо" зі стажем, який відвіз семирічного Сергійка до дитячої школи «Динамо» на Нивках. Там дитина потрапила до хороших та вимогливих рук – до видатних тренерів Олександра Леонідова та Леоніда Островського. Той день, коли Сергій Люлька вперше ступив на базу «Динамо» на Нивках, запам'ятався йому на все життя: «Чітко пам'ятаю день набору. Батько розмовляє з Леонідовим, а я осторонь стою, засунувши руки до кишень. І відразу ж від Леонідова отримав стусана. Він любив їх роздавати! Якщо не стусана, так стукав свистком по голові».
Сергій із дитинства виявляв величезну працьовитість, в чому окрім тренерів ДЮФШ «Динамо» була чимала заслуга його батьків, які, за його словами, з усією строгістю підходили до його виховання: «Нормального дитинства в мене не було. Мені іноді хотілося після школи вийти з хлопцями на подвір’я, а замість цього змушений був їхати на тренування. Спочатку не завжди хотілося, але поступово втягнувся. Після тренувань учив уроки до 9-10 годин вечора». І результат такого виховання дав про себе знати. Сергій не лише виріс у дуже перспективного футболіста, але й гідно навчався у школі, яку закінчив з високими оцінками.
Загалом у ДЮФЛ Люлька провів 73 матчі, в яких забив сім м'ячів. Після випуску з Академії Сергій пограв у «Динамо-3» (шість матчів) та за дубль (шість матчів), після чого його перевели до «Динамо-2». Таким чином, у дебютному для себе сезоні 2007/2008 в дорослому футболі Люлька встигнув пограти у трьох різних командах київського «Динамо».
У «Динамо-2» Сергій дебютував, коли йому було 18 років. З того часу він зіграв за команду 69 матчів у першій лізі, забивши при цьому один гол.
У 2009 році правий захисник виграв золото юніорського Євро-2009. Щоправда, в першому ж матчі континентальної першості, в якому збірна України зустрічалася зі Словенією, Сергій отримав травму меніска, після чого був прооперований, і наступні матчі був змушений пропустити.
Новий виклик та дострокове повернення додому
Влітку 2012 року Сергій Люлька вирушив в оренду до «Слована», команду з міста Ліберець, яка була чинним чемпіоном Чехії. Згода на подібний крок для Сергія була не спонтанною, а обдуманою: «Я довго роздумував над тим, чи варто погоджуватися на річну оренду в «Словані». Головний тренер «Динамо-2» Андрій Леонідович Гусін перешкод жодних не чинив, лише давав хороші поради. Я й подумав, чому б не ризикнути... Ризик виправдав себе – отримав хорошу ігрову практику! Примітно, що наступного дня після приїзду до «Слована» мені дзвонив генеральний директор «Карпат» Ігор Дедишин та цікавився, чи немає в мене бажання пограти в «Карпатах».
Динамівський захисник із перших матчів добре проявив себе в новій для нього обстановці. Головний тренер команди з Ліберець Ярослав Шилхави дуже позитивно оцінив його гру, й порівняв Люльку із захисником національної збірної Чехії Гебресіласі.
У кваліфікації до Ліги чемпіонів команда Люльки пройшла «Шахтар» з Казахстану, але у вирішальному раунді поступилася дорогою до групового етапу румунському «Клужу». В Лізі Європи шляхи «Слована» перетнулися з нашими співвітчизниками, дніпропетровським «Дніпром», і українська публіка знову побачила на полі Люльку, гра якого заслужила на чимало позитивних відгуків.
Згодом Сергій продовжив демонструвати хороший рівень гри за чеський клуб, постійно прогресуючи, проявляючи при цьому волю та характер. В одному з матчів він навіть зіграв зі зламаним ребром... Сам Люлька відзначає, що новий рівень змагань дозволив йому додати в багатьох аспектах своєї гри: «Я отримав досвід гри не лише в Гамбрінус-лізі, але й на євроарені. Перша українська ліга та вищий дивізіон чемпіонату Чехії – відчутна різниця. Граючи за «Слован», я став швидше мислити, жорсткіше грати в єдиноборствах. У чеському футболі, до речі, дуже багато силової боротьби. У той же час там люблять грати у футбол, а не «сідати» біля своїх воріт».
Старання та прогрес талановитого захисника не залишилися без уваги, за його грою в оренді весь час продовжували спостерігати тренерський штаб та керівництво «Динамо». І вже взимку, до завершення терміну оренди, Люлька отримав шанс повернутися до рідного клубу, щоб поборотися тепер уже за місце в основі в команді Олега Блохіна.
Сам Сергій не приховував, що надзвичайно зрадів такій можливості: «Я зроблю все, щоб відвоювати місце у складі в Данило Сильви, який грає на моїй позиції правого захисника». На питання же журналістів про те, чого йому не вистачає для власного самоствердження, Сергій однозначно відповів: «Я був би абсолютно щасливий, якби грав в основному складі київського «Динамо»!
