Влітку нинішнього року тренерські лави ДЮФШ «Динамо» ім. Валерія Лобановського поповнили відомі в минулому захисники нашої команди Юрій Дмитрулін, Сергій Беженар та Сергій Федоров. Останній став асистентом тренера Юрія Єськіна в групі хлопців 1997 року народження. Сергій Владиславович розпочав тренерську діяльність відразу після завершення кар’єри гравця у віці 33-х років, спробувавши сили в ролі граючого тренера в кіровоградській «Зірці». З часом Федоров отримав тренерську ліцензію УЄФА категорії «А»:
- Ідея повернутися до рідного клубу виникла давно, просто озвучена була лише зараз. Надійшла пропозиція від Олександра Іщенка, я погодився, вирішивши спробувати себе на новому терені. Певний досвід у мене вже є. Вважаю, етап дитячої школи потрібно пройти всім тренерам. Моя ліцензія категорії «А» дозволяє працювати з дітьми та командами першої ліги.
- Довго роздумували, погоджуючись на пропозицію Олександра Іщенка?
- Десь тиждень. Дійшов висновку, що так буде краще. Я сам вихованець київського «Динамо», сподіваюся, з кожним роком у першій команді буде грати все більше місцевих футболістів. Буду виховувати нашу молодь.
- Наскільки важко працювати з 14-річними хлопцями?
- Починати завжди непросто, тим паче, з дітьми. Буду сподіватися на краще.
- У минулому ви захисник. Виховуючи дітей, будете робити акцент на оборонні дії?
- Приділяти цьому увагу буду, але це не означає, що стиль гри в нас буде повністю оборонним. Будемо працювати в різних напрямах.
- Чому, на ваш погляд, динамівська школа останнім часом не поставляє кадри до основного складу?
- Так буває в багатьох командах, на етапі дорослішання свої вихованці зникають. Сподіваюся, ми цю ситуацію виправимо, надалі в «Динамо» буде більше українців.
- Ваш власний шлях до першої команди був довгим і нелегким. Що, на ваш погляд, потрібно молодим хлопцям, щоб потрапити до основи?
- Передусім, бажання грати за улюблений клуб і заробити ім’я, яке буде давати можливість виступати на більш високому рівні. Необхідно ставити перед собою локальні завдання: спочатку «Динамо-2», молодіжна команда, потім основний склад, збірна України… Потрібно весь час рухатися вперед. Також велику роль грають терпіння, наполегливість, самовіддача. Без них неможливо нічого досягнути.
- Сучасний футбол вимагає, щоб захисники також брали участь в атаках. Ви самі були результативним захисником. Можна очікувати, що ви виховаєте таких же футболістів у ДЮФШ?
- Будемо намагатися. Зараз у футбол грають трохи по-іншому: більше уваги приділяється нападникам, їм стає складніше пройти оборону суперника
- Нещодавно завершився турнір пам’яті Валерія Лобановського, чиє ім’я носить ДЮФШ «Динамо». Він був причетний до вашої футбольної долі. Що можете сказати про цю людину?
- Валерій Лобановський був великим тренером, він багато чому навчив не одне покоління футболістів, з якого також вийшли тренери. Вважаю, мені пощастило, що я застав Валерія Васильовича та свого часу дечому в нього навчився.
- При ньому ви більше грали персонально?
- Не можна сказати, що я завжди був персональником, просто були такі моменти, коли виникала необхідність конкретно грати з нападником суперника. Я робив, що від мене вимагали. Зараз усе змінилося, але я вважаю, що в 14-річному віці, а те й у більш старшому, ці навички хлопцям знадобляться.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
