- Романе, коли ви дізналися, що повертаєтеся з оренди?
- Перед останньою зустріччю з «Чорноморцем» мене викликав до себе головний тренер Володимир Шаран та повідомив, що «Динамо» бере мене на зимові збори, а далі буде видно.
- Але вирушали ви до «Олександрії» з іншою метою – будувати кар'єру в іншому місці!
- Спочатку мені не вірилося в те, що можна закріпитися в «Динамо». Аж надто багато було випадків, коли молодого динамівця відправляли в оренду одного разу, другого, а в підсумку футболіст виявлявся не потрібен. Але, на щастя, у мене все склалося по-іншому. Я повертаюся до «Динамо», чому дуже радий. Спробую довести, що можу бути корисним!
- Гладкий восени не забив жодного гола. Чи вважаєте, що це сприяло вашому поверненню?
- Я намагаюся стежити лише за собою. Є рішення керівництва, і я його беззаперечно виконую. Якщо мене повертають з оренди, значить, помітили якийсь прогрес у моїй грі. Мені здається, справа у цьому, а не у відсутності м'ячів Саші Гладкого. Тим паче, в команді є Мораес та Бєсєдін.
- Немає страху, що в «Динамо» вам не нададуть достатньої кількості часу?
- Принаймні, я сподіваюся, що мені дадуть шанс, але спочатку потрібно себе зарекомендувати на зборах. Зарано ще про щось глобально міркувати.
- Як ви розціните виступ «Динамо» в Лізі чемпіонів?
- «Динамо» заслуговувало на Лігу Європи. Це факт! «Динамо» не поступилося «Бешикташу» в Туреччині, а вдома вчинило розгром турків. Але бачите, як склалося... «Бешикташ» обіграв «Наполі», брав очки з «Бенфікою», а «Динамо» – ні. Радує, що груповий етап кияни завершили з високо піднятою головою!
- Як нападник, поясніть прорив Теодорчика в «Андерлехті»?
- Тео – великий професіонал. Він голодний до гри, завжди націлений на ворота. На кожному тренуванні він пахає у прямому сенсі цього слова. Ось його праця й дає плоди.
- Чи не стане він другим Робертом Левандовські? Або до нього Теодорчику, як «Олександрії» до «Динамо»?
- Передумови є. У нього розвинене гольове чуття. Час покаже!
- Складно вливатися до динамівського колективу? Як «старики» приймають молодь?
- Колектив чудовий, атмосфера приємна. Усе чудово. За весь час, що перебував у команді, я не побачив жодного конфлікту, жодної бійки між хлопцями. Я у свою чергу особливо не проявляв активності. Намагався всіх слухати.
- Скільки разів ви спілкувалися з Ігорем Суркісом?
- Три рази. Знаєте, він багато зробив для мене! Це єдина людина в київському «Динамо», яка завжди вірила в мене. Моє майбутнє й у його руках теж. У мене ще 4 роки контракту з клубом.
- Ви казали, що ставлення «Динамо» змінилося після вашого дебюту в матчі 1/4 фіналу Кубка проти «Олександрії». Дебют вийшов невдалим?
- Я не показав своєї найкращої гри. Дивлюся на себе самокритично. Мені надали шанс, але я його не використав.
- Один тайм – це шанс?
- Це «Динамо» (Київ), і вимоги тут вищі, ніж в інших командах.
- Ребров із вами не розмовляв?
- Ні.
- За іронією долі, ви опинилися саме в «Олександрії». Знайшли свою команду?
- Спочатку мені було нестерпно важко. Я пропустив збори. «Олександрія» вже награла склад. Потрібно було докласти багато зусиль, щоб влитися до колективу, зрозуміти задум тренера. Не кожному дано прийти та почати грати відразу. Але я радий, що потрапив до такого колективу – простого, де всі трудяги. Я задоволений тим, як провів ці півроку.
- В «Олександрії» зарплату платять стабільно?
- Сьогодні «Олександрія» – один із тих рідкісних клубів, де зарплату платять вчасно йбез будь-яких затримок. Віддати належне варто нашому президенту Сергію Кузьменку. Він робить багато корисних речей для «Олександрії»! Таких би людей побільше в Україні.
- Чим можна зайняти себе в Олександрії?
- З розваг тут майже нічого немає. Але я приїхав до Олександрії з коханою дівчиною, яка завжди поруч. Я повністю зосереджений на футболі. Якщо були вихідні, то ми їздили до Дніпропетровська або до Києва.
- Де ви мешкаєте?
- Клуб знімає квартиру.
- Машину дали?
- Що ви, це ж не «Динамо»! Тут таких благ немає.
- Найбільша футбольна подія, що сталася в «Олександрії»?
- Дебют у Лізі Європи! Якби ми зіграли з «Хайдуком» у середині сезону, не сумніваюся, пройшли би хорватів. А тоді «Олександрія» не увійшла в сезон, не відчула смаку гри, що й позначилося на підсумковому результаті. Але все одно матч у Спліті, нехай і програний 1:3, для мене незабутній. Я отримав неймовірні емоції саме від матчу в Хорватії. Сплітські фани – це якесь божевілля! Якщо «Олександрія» у цьому році знову виступить у ЛЄ, то все буде набагато вдаліше. Ось побачите!
- Як би ви змалювали футбольну філософію Шарана?
- У першу чергу, йому важливі самовіддача та палаючі очі у хлопців. У нас немає в команді якихось зірок, супертехнічних футболістів. Робоча команда! Безсумнівно, «Олександрія» перебуває на такому високому місці лише завдяки Шарану. Кращого спеціаліста, ніж Шаран, «Олександрії» годі й шукати.
- Шаран згадує свої ігрові роки?
- Майже ніколи! Пригадати, щоб на якомусь із теоретичних занять він почав розповідати, як грав, я не можу. Я бачив на своєму віку вже багато фахівців і можу з усією відповідальністю заявити, що Шаран найкращий серед них.
- Що для вас значить бути автором найшвидшого м'яча в історії вищого дивізіону чемпіонату України?
- Приємний момент, не більше. Забив та й забив. До того ж, ми втратили перемогу над «Ворсклою», ведучи в рахунку 2:0. Після гри я був засмучений, а не щасливий.
- Що вас підштовхнуло так побігти на Олексія Дитятьєва? Ви же не завжди, як ужалений, із першої секунди стартуєте...
- Ні, звичайно. Це наш захисник Шендрик попросив прискоритися та пресингувати Дитятьєва. Сказав, що той може занервувати. Так і сталося. Обікрав його та забив.
- Ви цікавилися, скільки м'ячів в історії забивалися швидше за ваш?
- Ні.
- На чемпіонаті світу найшвидший м'яч забив Хакан Шукюр на 11-й секунді – корейцям у матчі за третє місце на ЧС-2002. Бачили той гол?
- Ні, тому що перший свій ЧС я подивився лише в 2006 році. Бачив лише м'яч Косиріна в чемпіонаті України – той самий, швидкість якого я перевершив.
- ЧС-2018 за півтора року. Якщо Україна туди потрапить, Роман Яремчук там зіграє?
- Це залежить від самого Романа Яремчука (посміхається). Мені ще працювати та працювати, щоб досягти такої мети. Я на цьому не зациклений. Зараз у мене інша мета – закріпитися в «Динамо»!
- Із Шевченком знайомі?
- Ні.
- Автограф або спільне фото з ним маєте?
- Не вдавалося, хоча завжди шалено хотів.
- Ваш батько Олег Яремчук був футболістом. Розкажіть про його кар'єру.
- Він, як і я, за амплуа нападник. Починав у «Карпатах», потім грав за «Галичину» (Дрогобич), «Дніпро» (Черкаси), кілька років провів у Росії за «Динамо» (Вологда). Грав у маловідомих клубах, але я у нього багато чому навчився. Усі ті навички, що в мене є, – завдяки батьку.
- Чим батько після футболу зайнявся?
- Тренує діточок у ФК «Львів».
- Мама?
- Працює в «Укрзалізниці». Також у мене є старший брат Вова, але з футболом він ніяк не пов'язаний. Рік тому поїхав на заробітки до Ізраїлю.
- У 11 років вас забрали до «Динамо». Чим київський клуб забезпечив львівського хлопчика?
- Зробили все! Дали кімнату на базі, записали до школи, харчування, екіпірування... Мало де таке можна було зустріти в Україні на той момент. На турніри нас до Європи возили кожні півроку. Я сформувався в «Динамо» як людина. Фактично, мене виховала Академія, тому що до Києва я переїхав без батьків.
- Коли й за що ви отримали у футболі перші гроші?
- В Академії, коли ми проводили перший матч проти чернігівської «Юності» в чемпіонаті України. За перемогу нам дали по 30 гривень. Я пішов до магазину та накупив смакоти.
- Хто на вас справив у «Динамо» найбільший вплив?
- Тренери динамівської школи Олексій Дроценко та Сан Санич Шпаков. Як від самого початку взяли мене, так і довели до придатного стану.
- А Хацкевич із Белькевичем чому навчили?
- Це вже люди, які вплинули на мене у другій динамівській команді. Вони виховували мене в дорослому футболі. Я кожного дня отримував задоволення від тих тренувань, що вони давали.
- «Динамо-2» під керівництвом Олександра Хацкевича боролося за виживання в Першій лізі. Це не його провина?
- Ні, звичайно. У нього ж у наявності залишилися 17-18-річні футболісти. Мені взагалі було 16. Ми лише гартувалися, звикали до великого футболу. Так ми стали мужиками, як і хотів Хацкевич. Коли він ішов із команди, ми перебували вже на шостому місці.
- У 2013 році вами з Харатіним цікавився «Байєр». Усе було дуже навіть серйозно. З ким ви розмовляли з представників «Байєра»?
- Мені було лише шістнадцять. За українським законодавством я не мав права грати за кордоном до 18 років.
- Звідки у «Байєра» такий інтерес до динамівців та українців – Юрченко, Мехмеді, Драгович?
- У нас перспективні та хороші футболісти. Вони взяли Мехмеді, він заграв. Юрченко взяли на виріст, і він теж проявляє себе в першій команді. Драгович – тим паче. (Можемо ще Безродного згадати! Даремно він тоді до «Спартака» повернувся... – Ред.)
- Що найскладніше у футболі?
- Бути футболістом. Багатьом здається, що футболісти ледарі за природою, мовляв, тренуються півтори години, а отримують великі гроші. Насправді, це дуже важка професія. Кожного дня потрібно дотримуватися режиму, стежити за своїм тілом, харчуванням, є багато інших нюансів.
- Амплуа нападника – вроджене вміння або набуте?
- Набуте. Недарма кажуть, що талант це лише якихось 5% або 10% від загального успіху. Якою би обдарованою не була людина, без щоденної праці вона не досягне успіху.
- Якби ви не були нападником, на якій позиції змогли би себе проявити?
- Центрального захисника. Подобається мені ця позиція, щоправда, я ніколи на ній не грав.
- Є насолода у грі більша за голи?
- Гольова передача, корисне обведення... Можна ж зробити корисну дію, вивести партнера на ворота, що теж викликає масу задоволення.
- Нападник поділяє голи на красиві та некрасиві?
- Ні. Принаймні, я не поділяю. Яким чином забивати – не важливо. Хоч заштовхати м'яча у ворота.
- Найкрасивіший м'яч, який ви коли-небудь бачили?
- Гол Хачеріді!
- Точніше, автогол?
- Ні, минулого сезону, коли Женя прошив воротаря донецького «Металурга» (позаминулого. – В. П.).
- Хто з нападників у світі забиває найбільше красивих м'ячів?
- Ібрагимович! Нещодавно, до речі, закінчив читати його автобіографію. Унікальна особистість! Мені подобається його харизма. У нього сильний внутрішній стрижень. Він завжди знає чого хоче й ні під кого ніколи не стане прогинатися.
- Книга про Андреа Пірло теж позаду?
- У процесі. Але книга менш цікава, ніж про Ібрагимовича. Я читаю лише ті книги, які мені подобаються. Романи, детективи не цікавлять. Лише футбольна література.
- Ваше ставлення до нічних клубів?
- У мене є кохана дівчина, тому абсолютно не цікаво.
- Ви захоплювалися Мілевським, але він зробив кращу кар'єру саме в нічних клубах...
- Засуджувати чи критикувати я не можу. Кожна людина обирає свій шлях. Я був у захваті від його гри в 2009 та 2010 році. От і все.
- На останньому концерті якого виконавця танцювали?
- Не ходжу. Але слухаю все підряд. Зараз більше за інших подобається Іван Дорн.
- У вас є кумир у спорті? Особистість, яка викликає захоплення?
- Ібрагимович. Інші види спорту мені не цікаві. За межі футболу я практично не виходжу.
- Назвіть три найкращі футбольні сайти країни.
- Я постійно читаю Football.ua.
- Ваше ставлення до журналістів?
- Шанобливе. У вас теж є керівники, які дають вам завдання. Я все розумію. Звичайно, футболістам спокійніше без журналістів. Тому що є такі, які пишуть неправду.
- Чи стикалися?
- На своєму шляху не зустрічав, але чимало хлопців розповідали, що про них писали неправду. Скажу відверто, я не люблю спілкуватися з журналістами й інтерв'ю даю дуже рідко.
- Більшість наших футболістів вирушають у зимову відпустку до теплих країн. Ви вирішили залишитися в Україні?
- Я їздив із дівчиною до Парижу на уїк-енд.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
