У вівторок, 5 серпня, київське «Динамо» провело перший матч третього кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів проти кіпрського клубу «Пафос».
Це був домашній матч для нашої команди, але через повномасштабну війну російських агресорів єврокубкові поєдинки наша команда змушена проводити не в Україні. Ця гра, як і решта під егідою УЄФА, проходила у польському місті Люблін. Вже вдруге на трибунах «Арени Люблін» за поєдинком спостерігали особливі почесні гості – родини загиблих українських захисників – фанатів клубу, які приїхали підтримати улюблену команду.
Для родин героїв це набагато більше, ніж просто футбольний захід. Ця подія – повернення на трибуну, де колись були їхні близькі люди. Вони знову мали змогу відчути знайому атмосферу, почути щемливі гасла, а також, звісно, вшанувати памʼять про тих, хто їм був дорогий.
Зокрема, поєдинок «Динамо» - «Пафос» відвідали родичі таких військових:
Олег «Беркут» Дідушко, який був фанатом ФК «Динамо» (Київ) та представником колективу «Old Legion». Представник старої школи столичного фанатизму об'їхав за «Динамо» величезну кількість українських (і не тільки) міст. Він застав часи, як часто кажуть вболівальники – «ще того», романтичного фанатизму. Також брав участь у великій кількості навколофутбольних подій 1990-00-х років. Про виїзні пригоди Олега «Беркута» та його одноклубників на трибуні киян досі ходять легенди.
Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де брав активну участь у Революції гідності. 18 лютого 2014 року був поранений в ногу на вул. Грушевського. З початком російської військової агресії на сході країни добровольцем вступив до лав Національної гвардії України. У травні-липні 2014 року служив гранатометником 2-го резервного батальйону оперативного призначення НГУ. З травня 2014 року брав участь в АТО.
7 лютого 2015 року близько 22:30 під час несення служби на блокпосту біля міста Дебальцеве (Донецької обл.) група, до складу якої входив солдат Олег Дідушко, опинилася під безперервним артилерійським і мінометним вогнем. Під час бою Олег Дідушко отримав численні уламкові ураження не сумісні з життям. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Володимир «Найт» Основенко, який був фанатом ФК «Динамо» (Київ). Ще в дитинстві, почавши відвідувати з батьком фанатський сектор на домашніх та виїзних матчах «Динамо», Володимир вже незабаром став його активним учасником.
З перших днів широкомасштабного вторгнення став до лав 112-ї (нині 241) бригади 130-го батальйону сил ТрО, де служив снайпером роти вогневої підтримки. Бійці цього батальйону одними з перших вирушили на Схід після завершення оборони столиці.
Брав участь у захисті м. Києва, звільненні м. Ірпінь, захисті м. Харків, звільнені Харківщини, неодноразово виконував бойові завдання у Бахмуті та на Куп'янському напрямку.
Пізніше «Найт» воював на посаді снайпера і встиг ліквідувати не один десяток ворогів. Загинув 1 березня 2024 року при виконанні бойового завдання в районі н.п. Іванівське неподалік Бахмута (Донецької обл).
Максим «Насім» Токарев, який був фанатом ФК «Динамо» (Київ), представником колективу «Neighborhood». На фанатський сектор «Динамо» прийшов ще в шкільному віці, адже вся родина вболівала за киян. Близькі згадують, що принципи фанатської спільноти та загальна атмосфера на трибунах, мали на юнака сильний вплив. Боротьба проти несправедливості та відстоювання честі, притаманні фанатському руху, формували світогляд хлопця.
Як і переважна більшість столичних фанатів, Максим брав участь в Революції Гідності. 18 лютого 2014-го 16-річний юнак рятував людей з палаючого Будинку профспілок на Майдані. Був поранений у ногу і вистрибував з другого поверху, коли полум’я охопило низ будівлі.
Початок повномасштабної війни «Насім» зустрів у лавах 503-го окремого батальйону морської піхоти на Донецькому напрямку. В червні 2022 року дістав уламкове поранення. Після лікування повернувся в стрій, а вже в серпні отримав підвищення до командира підрозділу.
Загинув 23 жовтня 2022 в районі с. Опитне (Донецької обл), внаслідок підриву на вибуховому пристрої під час виконання бойового завдання. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Ростислав «Джері» Терещенко, який був фанатом ФК «Динамо» (Київ). Вболівати за столичне «Динамо» Ростислав почав ще в юності, а в 2011 році потрапив на фанатський сектор. Мав на своєму рахунку велику кількість виїздів та «Золотий сезон» 2013/14.
Був активним учасником Революції Гідності. В 2014 році коли Ростиславу було 19 років, він вступив до лав ОЗСП «Азов», де наступні три роки навчався снайперській справі. З перших днів повномасштабної війни «Джері» повернувся на фронт. Спершу доєднався до лав 4-го батальйону роти особливого призначення НГУ. У грудні 2022 року перевівся до 3-го полку Сил спеціальних операцій.
Загинув 28 грудня 2023 року під час бойового зіткнення з ворогом у місті Авдіївка (Донецької обл). Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
- Ми дуже вдячні «Трибуні Героїв», яка зібрала нас, - зазначила цивільна дружина Ростислава Терещенка Ярина Геращенко. - Це частина нашої футбольної родини. Ми дуже цінуємо, що можемо продовжувати захоплення наших загиблих рідних, зокрема, мого коханого Ростислава, який перебував у фанатському русі з 2011 року і неймовірно любив бути на секторі. Він з величезним задоволенням розповідав про поїздки, виїзди. Для мене тепер важливо продовжувати те, що він любив , і не лише для мене, а й для усіх членів родин загиблих воїнів. Ми приїжджаємо якраз для того, щоб продовжувати справу наших близьких.
Дорога пройшла легко, ми приїхали з Києва, погуляли вечірнім Любліном, а також вдень мали екскурсію. Дуже вдячні організаторам за цю можливість познайомитися з містом, яке на цей сезон стало домашнім для нашого улюбленого клубу під час єврокубкових матчів.
ФК «Динамо» підтримав ініціативу як матеріально, так і морально: клуб повністю забезпечив трансфер, проживання, харчування та квитки на матч. Проживали родини в готелі, що розташований у 10-хвилинній відстані від стадіону, у комфортабельних номерах, з яких відкривався вид безпосередньо на стадіон. А дивилися матч – зі зручної VIP-зони. Крім того, клуб створив простір, де памʼять і підтримка живуть поруч.
Дякуємо фонду «Трибуна героїв» за важливу місію – підтримку родин загиблих фанатів. Ми цінуємо кожну подібну ініціативу, адже памʼять – це те, що обʼєднує клуб, спільноту й покоління.
Разом формуємо нові цінності: бути поруч – з тими, хто підтримував, і з тими, хто тепер тримає памʼять.
«Динамо» – це не лише про футбол, це про єдність, повагу, підтримку та допомогу.
