З нагоди 95-річчя футбольної команди «Динамо» (Київ) пригадуємо найголовніші матчі в історії клубу. На черзі — розповідь про одну з найбільш епічних перемог киян у Донецьку.
Перед 20-м туром сезону 2003/2004 лідер — «Динамо» (Київ) — випереджав найближчого переслідувача — «Шахтар» (Донецьк) — всього на одне очко. Чи могло за таких обставин виїзне «Класичне» стати ще більш принциповим для киян?
«Блондин-ангел» не вберіг титули та трофеї
«Гонка озброєнь» у вітчизняному футболі початку 2000-х набирала обертів. Сам чемпіон Європи, «білявий ангел» Бернд Шустер, екс-гравець «Барси», «Реалу» та «Атлетіко», прийняв керівництво над «Шахтарем» у якості головного тренера. Не досягнувши помітних успіхів у єврокубках, він отримав завдання зосередитися на здобутті всіх можливих внутрішніх титулів і трофеїв.
У першому колі вів у рахунку в Києві, проте гра завершилася внічию 1:1 (на ранній гол Тимощука в другому таймі відповів Діого Рінкон). Це був один із тих матчів, які започаткували особливу брутальність «Класичного»: дев’ять попереджень і одне вилучення недвозначно натякали, що матч другого кола буде не менш спекотним. Відігравшись у меншості, «Динамо» продовжувало по-чемпіонськи набирати очки. Домашній матч був для «гірників» шансом перехопити стратегічну ініціативу в боротьбі за «золото».
Цікаво!
Головний тренер національної збірної України Олег Блохін, який спеціально прибув на центральний матч туру Вищої ліги, мав над чим замислитися. Із 28 гравців, яких випустили на поле дві провідні команди держави, лише восьмеро були українцями, а в стартовому складі вітчизняні гранди задіяли лише по троє «аборигенів». Як за таких обставин вдалося виконати обіцянку й вивести збірну на фінальний турнір чемпіонату світу — залишається тільки здогадуватися. Брак ігрової практики — постійне словосполучення на прес-конференціях Блохіна, й перебороти проблему задіяності збірників у своїх клубах не вдається й до цих пір.
Напередодні 20-го туру «Динамо» зберігало першість у таблиці з 46 очками, «Шахтар» ішов другим, маючи 45. Якщо «Динамо» не програвало в чемпіонаті ще з липня місяця (коли для «Чорноморця» Альтмана забив переможний м’яч екс-динамівець Косирін), то «Шахтар» оступився двічі навесні. Фатальними для донеччан ставали виїзди на Дніпровщину — спершу Рикун і «Дніпро», потім Салахович і «Кривбас» забирали всі очки в «Шахтаря».
Гольовий інтернаціонал
Про те, що «Динамо» в Донецьку чекали, свідчив хоча б солд-аут за 10 днів до матчу. Всі квитки були реалізовані ще до 1 квітня. Залишалося чекати видовища, з чим футболісти не підвели абсолютно.
Ще одна приємність — не довелося багато говорити про кадрові проблеми. Вони були, проте більшою мірою локальні. Так, Шустер навіть дозволив собі залишити в запасі Срну та Брандао, віддавши перевагу Стойкану праворуч у захисті та Вукичу вище за флангом, тоді як на вістрі атаки вперше в стартовому складі вийшов Маріка. Так само тренерськими, а не вимушеними були рішення залишити в запасі на початок гри Клебера, Черната та Корніленка в киян.
Очікувані стартові атаки «Шахтаря» розбилися об добре організовану оборону гостей. Із сумбурного тиску можна пригадати хіба що неточний удар Пажина в самому дебюті. А от «Динамо» реалізувало свій перший же хороший момент. Гіоане розіграв аут з Гусєвим, прокинув між ніг Тимощуку та вивірив подачу на Верпаковскіса, а вже Маріс з-під Пажина з напрочуд гострого кута розстріляв дев’ятку — 0:1. Не менш здивованим, аніж болгарський збірник, виглядав і тодішній прем’єр-міністр України віктор янукович, якого телетрансляція виловила в VIP-ложі.
Донеччани з подвоєною енергією побігли вперед, але все, на що спромоглися, це достатньо дальній і недостатньо точний удар Левандовського. А от «Динамо» реалізувало й другу свою нагоду в другому таймі. Коли Рінкон перехопив у Тимощука м’яча після чужого ауту, Діого пройшов Пажина, посадив на газон воротаря Плетикосу та закотив м’яча в порожні ворота — 0:2.
До перерви «Шахтар» двічі потривожив киян і зумів витиснути з цього один гол. Якщо удар Воробея Шовковський парирував, то з ударом головою Левандовського після флангової подачі Бахарєва нічого вдіяти не міг — 1:2.
Початок другого тайму, здавалося, повністю перевернув гру. Після фолу Каддурі проти Воробея Вукич відкотив під удар Тимощуку, і Анатолій ударом метрів із 25-ти поцілив у дев’ятку — 2:2. Саме в ці хвилини на полі вирішувалася доля всієї зустрічі.
Добре для динамівців, що вони оперативно перевели гру на чужу половину — і ось уже Каддурі здалеку пристрілювався по воротах хорватського збірника. А ще одна атака «Динамо» повернула йому втрачену перевагу в рахунку. Геометрично красиву атаку починав з глибини Верпаковскіс. На подачу Гусєва ніхто не відгукнувся, проте на підбиранні зіграв Белькевич. Поки суперники комедійно ковзалися на мокрому газоні, Валянцін відпасував впоперек поля на Лека, Єрко ж встиг і прийняти, і чітко пробити в нижній кут свого співвітчизника Плетикоси — 2:3.
Є дуже хороше слово — хитавиця. За такої гри, та мінімальної переваги гостей, кожна дія на полі мала значення. Ось Верпаковскіс на легких ногах обійшов трьох суперників, але запустив м'яча лише поруч зі стійкою. Ось удар Попова після штрафного СаШо нейтралізував без зайвих проблем. Набагато небезпечнішим був удар Воробея, який дуже здорово розвертався вже в межах карного майданчика — проте й тут виручив Шовковський.
А коли «гірники» всіма силами кинулися вперед, перебудувавши захист для виходу швидкісного Срни, «Динамо» поставило крапку в цьому матчі. Румунським вийшов цей гол. Гіоане запустив довгий пас на хід Верпаковскісу, Маріс щедро віддав Чернату, який ішов паралельним курсом 2в1. Удар Флоріна влучив у суперників — там якраз його земляки Стойкан і Рац мчали навперейми. І з цим невеликим рикошетом Чернат змусив капітулювати Плетикосу — 2:4.
Всі шість голів центрального матчу Вищої ліги України забиті гравцями з різних країн — Латвія, Бразилія, Польща, Україна, Хорватія, Румунія. Якість складів наших грандів на той час заслуговувала на повагу — як серед доморощених, так і серед приїжджих гравців переважна більшість (до 90%) були діючими збірниками.
Протокол
"Шахтар" (Донецьк) – "Динамо" (Київ) – 2:4 (1:2)
Голи: 0:1 Верпаковскіс (17), 0:2 Рінкон (35), 1:2 Левандовський (45), 2:2 Тимощук (48), 2:3 Леко (61), 2:4 Чернат (87).
"Шахтар": Плетікоса, Стойкан, Пажин (Срна, 65), Попов, Рац, Тимощук, Левандовський, Вукич (Зубов, 82), Бахарєв, Воробей, Маріка (Брандао, 74). Головний тренер: Бернд Шустер.
"Динамо": Шовковський, Гіоане, Яценко, Саблич, Каддурі, Леко, Гавранчич, Гусєв (Бідненко, 82), Белькевич, Рінкон (Чернат, 81), Верпаковскіс (Корніленко, 90+1). Головний тренер: Олексій Михайличенко.
Попередження: Вукич (9), Рац (85) — Каддурі (17), Леко (67).
10 квітня 2004 року. 17:00. Донецьк. РСК "Олімпійський". 25 000 глядачів. +12С. Дощ
Суддя: Олександр Кран (Харків).
Вперше за 91 місяць
«Шахтар» лише втретє в чемпіонатах України пропустив чотири м’ячі — востаннє така катастрофа траплялася з «гірниками» дев’ять років тому, коли з інтервалом у два тижні вони почергово програли тернопільській «Ниві» (2:4 вдома) та київському «ЦСКА-Борисфену» (0:4 на виїзді).
Цікаво!
Ніколи до цього «Динамо» не забивало чотири голи в Донецьку, а в ворота «Шахтаря» стільки пакувало востаннє ще в 1986 році, 18 роками раніше (4:1 у столиці).
Це була перша за вісім років перемога динамівців Києва над «Шахтарем» у Донецьку — попередня, датована 91 місяцем тому, відбувалася 6 вересня 1996 року («гірники» поступилися — 1:3). Недовго працювати залишалося Бернду Шустеру — не дочекавшись навіть фіналу Кубка України, де «Шахтар» переміг «Дніпро» 2:0, керівництво донецького клубу відправило німця в відставку. Той трофей на НСК «Олімпійський» здобував номінально Віктор Прокопенко, проте в клубі вже був, освоювався та повноцінно працював уже Мірча Луческу.
Після цієї перемоги відразу троє учасників «Класичного» підпали під дискваліфікацію — перебір карток залишив поза грою донеччани Разван Рац і Звонімір Вукич, а також динамівець Єрко Леко. Зате відрив лідируючих динамівців зріс до чотирьох очок. 13-й чемпіонат України серед команд Вищої ліги виграли саме підопічні Михайличенка. 11-й чемпіонський титул «Динамо» (Київ) підтвердило в щойно заснованому Суперкубку України, прем’єрний розіграш якого відбувся в Одесі відразу ж після короткого міжсезоння. Проте це вже зовсім інша історія...
