- У середині березня наша дитяча школа пішла на вимушені канікули. Кожному гравцеві було роздано індивідуальне завдання і перелік того, чим займатися в період тритижневого карантину. Програма була спочатку розрахована саме на цей період. Тренери груп активно спілкувалися і продовжують спілкуватися з хлопцями. Тренер із фізичної підготовки Максим Козлюк також роздав завдання, які стосуються його профілю та напрямки роботи - вправ без м'яча.
Крім того, в інтернеті є задосить інформації і методик роботи в умовах, що склалися, від різних гравців і клубів - було б бажання займатися.
У зв'язку з тим, що карантин був продовжений ще майже на місяць, ми внесли корективи в програму: насамперед підтримали хлопців психологічно і постаралися зробити так, щоб запропонований матеріал був для них цікавий. Із самого початку девізом нашої спільної роботи у школі були слова Мішеля Платіні: «Немає іншого шляху для якісного поліпшення тренувального процесу, окрім як індивідуалізація занять». Зараз настав той час, коли кожен гравець повинен переосмислити свою роботу і розуміти: усе, що він робить, він має виконувати свідомо. Для цього необхідно дати собі установку на якісну роботу, тоді і результати будуть досить відчутними.
І в техніці володіння м'ячем, і у функціональній або фізичній підготовці немає межі досконалості. На цьому етапі, вважаю, ці компоненти можна істотно поліпшити. Комплекс вправ, які ми давали хлопцям, їхнє дозування, чергування періодів роботи і відпочинку дозволяють творчо підійти до процесу. Уже за два-три тижні якісної роботи можна відчути значні зміни, які надихнуть на подальшу роботу.
У програмі передбачені прогресуючі зміни: якщо на початку першого тижня кількість торкань м'яча 20 разів або 20 повторів вправи, то до кінця – уже 30, через тиждень – 40 і т.д. Причому кількість безпосередньо залежить від якості виконання. Плюс, коли футболіст займається індивідуально, він контролює сам себе і виконує завдання з розумінням - це те, чого ми вимагаємо від хлопців на футбольному полі в рамках підготовки футболістів динамівської школи.
Активними учасниками процесу можуть стати і батьки, які можуть не стільки контролювати виконання завдань дітьми, скільки організувати все у формі ігор. Знаю, що в молодших групах є такі батьки, зокрема, тати, які не поступаються дитині в майстерності (посміхається). Тому додати змагального відтінку у виконання будь-якої вправи піде лише на користь. Наприклад, можна порівняти, хто зробить більшу кількість разів за певний проміжок часу. Батьки також спілкуються у групах у соцмережах, тому навіть можна влаштувати свій міні-чемпіонат із віджиманнями, вправами на прес або жонглювання м'ячем. А потім ми визначимо чемпіона. Тоді це буде цікавіше для хлопців, і у такий спосіб можна їх стимулювати і заохочувати до подальшої роботи.
Загалом, вважаю, такий підхід дозволить і футболістам, і тренерському складу, і нам, керівникам школи, з найменшими втратами перенести цей карантин, який, безумовно, впливає на усіх, насамперед, психологічно, адже не можна вийти на поле, пробігтися і попрацювати з м'ячем. Ми повною мірою відчули, наскільки це важко, тому намагаємося робити все можливе, щоб хлопці займалися і з м'ячем, і без м'яча. Запропонований комплекс вправ якраз і дозволяє деякою мірою компенсувати те, чого нам не вистачає.
Пропонуємо до вашої уваги приклад індивідуальної роботи для футболістів U11 (2009 рік народження), яку підготував тренер Денис Борсук:
