Але не від променів прожекторів, а від присутності найкращих футболістів минулого та сучасності.
Леонід Буряк та Вадим Євтушенко, Олег Протасов та Олег Саленко, Сергій Мізін та Максим Шацьких... Усі вони зібралися в Києві, щоб узяти участь у церемонії нагородження футболістів, які забили за свою кар'єру на найвищому рівні більше 100 м'ячів. Ініціатором створення премії «Голеадор» виступив відомий статистик Віктор Хохлюк, який і надав усі офіційні дані по кожному з футболістів.
У церемонії нагородження взяли участь заступник міністра молоді та спорту України Вадим Сисюк, генеральний директор Державного концерну «Спортивні арени України» Сергій Сімак, а також представник компанії «Mercedes-Benz», генерального спонсора заходу, Олег Санько. Ведучими урочистості виступили прес-аташе національної збірної України Олександр Гливинський та відомий шоумен Микола Васильков.
Що стосується власне нагороди, то кожен із футбольних зірок отримував іменну статуетку, а також футболку збірної України з прізвищем та номером, який відповідає кількості забитих м'ячів у кар'єрі на найвищому рівні.
До списку номінантів потрапив 31 футболіст, які виступали як за часів Радянського Союзу, так і вже після оголошення України незалежною країною. Єдиним легіонером став колишній гравець «Динамо», узбецький нападник Максим Шацьких, за включення до списку якого проголосували вболівальники, які пам'ятають та продовжують насолоджуватися голами у виконанні бомбардира.
На жаль, не всі з номінантів змогли приїхати на церемонію нагородження, але в усіх на це були поважні причини. Із 31-го бомбардира в Олімпійському дворику НСК «Олімпійський» були присутніми 15-ть. Хтось передавав слова подяки за допомогою скайпу, хтось за своїм призом відправляв рідних та близьких людей. Чотирьом футболістам (Микола Кудрицький, Віктор Колотов, Віталій Старухін та Олександр Пономарьов) нагорода «Голеадор» дісталася посмертно.
Із 31-го голеадора 14-ть свого часу захищали кольори київського «Динамо». Щоб перерахувати досягнення кожного з них, доведеться витратити дуже багато часу. Тому просто перерахуємо їхні імена, із зазначенням кількості забитих голів за кар'єру:
- Олександр Косирін (грав у «Динамо» в 1997-1999 рр.; забив загалом 103 м'ячі; також виступав за «Торпедо» Запоріжжя, «Арсенал» Київ, «Чорноморець» Одеса, «Металург» Донецьк, «Говерла» Ужгород);
- Олександр Заваров (1983-1988 рр.; 104 м'яча; «Зоря» Луганськ, СКА Ростов-на-Дону, «Ювентус» Італія, «Нансі» Франція). За нагородою прийшов старший син Олександра Анатолійовича – Олександр;
- Сергій Мізін (1992-1995 рр.; 106 м'ячів; «Дніпро» Дніпропетровськ, «Чорноморець» Одеса, ЦСКА Київ, «Карпати» Львів, «Кривбас» Кривий Ріг, «Металіст» Харків, «Арсенал» Київ). Єдиний гравець захисного плану в рейтингу;
- Леонід Буряк (1973-1984 рр.; 106 м'ячів; «Чорноморець» Одеса, «Торпедо» Москва, «Металіст» Харків). Отримуючи свою нагороду, Леонід Йосипович сказав: «Якось нинішній тренер збірної України Михайло Фоменко сказав, що зараз нам не вистачає перемог у єврокубкових турнірах. Я з ним повністю погоджуюсь. У зв'язку з цим хотілося б побажати нинішнім командам, нинішньому поколінню футболістів, щоб нарешті комусь із них вдалося підкорити єврокубкову вершину. Адже український футбол на це заслуговує!»;
- Віктор Леоненко (1992-1998 рр.; 108 м'ячів; «Динамо» Москва, ЦСКА Київ, «Закарпаття» Ужгород);
- Віктор Колотов (1971-1981 рр.; 108 м'ячів; «Рубін» Казань). За свого партнера по «Динамо» та просто хорошого друга нагороду отримав Володимир Трошкін. «Таких друзів більше у мене не буде. Він не любив говорити, а намагався робити. І робив на полі таке, що неможливо повторити», – згадав роки спільної гри Володимир Миколайович;
- Геннадій Литовченко (1988-1990 рр.; 112 м'ячів; «Дніпро» Дніпропетровськ, «Олімпіакос» Греція, «Адміра Ваккер» Австрія, АЕЛ Кіпр, «Чорноморець» Одеса). За Геннадія Литовченка, який зараз є асистентом Юрія Калитвинцева в нижегородській «Волзі», приз приїхали отримати дружина, а також донька з онуком;
- Вадим Євтушенко (1980-1988 рр.; 119 м'ячів; «Дніпро» Дніпропетровськ, АІК Швеція). «Вдячний долі за те, що мені вдалося пограти у своєму улюбленому клубі. Радий, що грав в одній команді з чудовими футболістами. І мій приз – це результат колективних зусиль», – зазначив у своїй промові Вадим Анатолійович;
- Олег Саленко (1989-1992 рр.; 120 м'ячів; «Зеніт» Ленінград, «Валенсія» Іспанія, «Рейнджерс» Шотландія, «Істанбулспор» Туреччина);
- Максим Шацьких (1999-2009 рр.; 165 м'ячів; «Лада» Тольятті, «Балтика» Калінінград, «Астана» Казахстан, «Арсенал» Київ, «Чорноморець» Одеса, «Говерла» Ужгород). Перейшовши до ужгородської «Говерли», Максим має намір продовжувати свої виступи на найвищому рівні й, не сумніваємося, ще поповнить свій гольовий реєстр;
- Сергій Ребров (1992-2000, 2005-2008 рр.; 219 м'ячів; «Шахтар» Донецьк, «Тоттенхем» Англія, «Фенербахче» Туреччина, «Вест Хем» Англія, «Рубін» Казань). Перебуваючи на стажуванні в дортмундській «Борусії», Сергій Станіславович передав своє відеопослання за допомогою скайпу;
- Олег Протасов (1988-1990 рр.; 275 м'ячів; «Дніпро» Дніпропетровськ, «Олімпіакос» Греція, «Гамба Осака» Японія, «Верия» Греція, «Проодефтікі» Греція). Окрім власне премії «Голеадор», Олег Валерійович отримав від колективу НСК «Олімпійський» спеціальний презент – красиво упаковану в коробці частинку поля, на якому він забив багато м'ячів;
- Олег Блохін (1969-1988 рр.; 336 м'ячів; «Форвертс» Австрія, «Арис» Кіпр). Головний тренер «Динамо», у якого завтра починається перший двотижневий збір в Іспанії, не зміг бути присутнім на церемонії з поважної причини. За наставника «біло-синіх», як і за його асистента Сергія Реброва, приз отримував віце-президент клубу Олексій Семененко;
- Андрій Шевченко (1993-1999, 2009-2012 рр.; 374 м'яча; «Мілан» Італія, «Челсі» Англія).
Відзначимо, що більше двохсот м'ячів за свою кар'єру вдалося забити лише згаданій вище четвірці футболістів (Ребров, Протасов, Блохін, Шевченко), більше трьохсот – лише двом (Блохін, Шевченко).
Після урочистої церемонії всі номінанти зробили колективне фото з призами, після чого залишили автографи на двох футболках національної збірної, які стануть експонатами музею НСК «Олімпійський».
Загалом, свято вдалося. Залишається висловити сподівання, що подібні заходи стануть регулярними, адже футбольних зірок, які приносили славу як радянському, так і українському футболу, забувати не можна.
* фото В.Перегняка
