Про «Ювентус» та Андреа Пірло
- У першому турі вам грати з «Ювентусом» Андреа Пірло. Під вашим керівництвом він дебютував у серії «А» ще в 16 років, коли ви тренували «Брешію». Яким був Пірло в підлітковому віці?
- Він уже був зрілим, неймовірним гравцем. Зрілим, як зараз. Пам'ятаю, як вирушив до Віареджо подивитися матч за його участі, і тому ми їхали разом. Проговорили тоді години дві. Я зрозумів, що це дуже спокійний, врівноважений хлопець. У мене завжди були хороші відносини з талановитими гравцями. Я намагався спостерігати за Пірло якомога більше.
Коли я розумію, що гравець може зробити відмінну та довгу кар'єру у футболі, я захищаю його від усіх інших. Старші гравці таких не надто люблять - молодих, талановитих та обдарованих. Ветерани починають їх підтискати, жорстко з ними грати, але я моментально це припиняю. Тому я казав: «Продовжуй робити те, що тобі добре вдається». Якщо молодому талановитому гравцю в цьому віці дати розкритися та відчути натхнення, поступово він перетворюється на креативного майстра. Пірло пережив період дозрівання дуже швидко. Це творчий гравець, гравець інстинктів.
Він був не лише творчим гравцем, але й чудовим організатором, а це ще одна цінна якість. Він робив це в міру свого розвитку завдяки своїм особистісним якостям. Його особистість завжди демонструвала, хто лідер, а він - справжній лідер. Це дуже допомогло йому стати тим, ким він є сьогодні - тренером такої чудової команди, як «Ювентус». Команди, яка завжди має бути на перших місцях і не має права на інше. Таким і був Пірло в юності.
Я вперше побачив його на «Сан-Філіппо», це стадіон юнацької команди. Пірло вже грав у старшій віковій групі. Хтось сказав мені, що буде грати видатний футболіст, ось я й пішов. І відразу зрозумів, про кого йде мова. Він грав дуже просто, а потім раптом створював щось неймовірне, справляючи враження на всіх. Пірло будь-якою дією привертав до себе загальну увагу. Потім ми разом працювали в «Інтернаціонале», і я стежив за його подальшою кар'єрою. Завжди слідкую за тим, як складаються справи у моїх колишніх гравців.
- Нещодавно ми розмовляли з Пірло й попросили назвати тренерів, які мали на нього найбільший вплив. Він відразу відповів: «Луческу. Це маестро». Ви перший, кого він назвав. Як вам чути це?
- Можливо, я ніякий не маестро! Гордий чути це й маю подякувати йому. Зараз думаю про те, що коли юний гравець дебютує у професійному футболі, пам'ять про це залишається з ним на все життя. Де це було, хто був тренером, над чим переважно працювали на тренуваннях та які поради давав наставник... Я, як і раніше, близький із Пірло, нехай ми й на відстані. Маю велику надію, що на нього чекає велика тренерська кар'єра.
- Якого футболу ви чекаєте від «Ювентуса», яким керує Пірло?
- Звичайно ж, це буде атакувальний футбол. Атакувальний, але збалансований. Це не буде просто імпровізація. У сучасному футболі немає місця імпровізації, якщо тільки не закладений необхідний фундамент. Якщо він є, можна імпровізувати скільки завгодно. Але без нього стан речей помітно ускладнюється. Тож Пірло ставить команді атакувальну, але добре організовану гру, яка націлена на результат.
- Він не єдиний ваш колишній гравець, який нині тренує одного з учасників Ліги чемпіонів. Ще є Дієго Сімеоне та Окан Бурук. За ними теж пильно стежите?
- Так. Це все півзахисники. Півзахисники більше підходять для роботи тренером, адже вони контролюють хід гри - і в нападі, і в захисті. Сімеоне та Бурук справили на мене враження, якщо ми говоримо про відносини футболіста та наставника. Тепер обидва стали класними тренерами. У Румунії та Україні теж є мої колишні підопічні, які тепер працюють тренерами. Думаю, що навчив їх чомусь корисному. Вони працювали зі мною, коли ще були зовсім молоді. Тож я дав їм професійну освіту, навчив спілкуватися з людьми та піклуватися про своє здоров'я. Загалом, багатьом речам, які виходять на перший план, коли опиняєшся у футболі. І ці речі залишаються з тобою назавжди.
Про нову пригоду з «Динамо» (Київ)
- Відтоді як «Динамо» востаннє грало у груповій стадії Ліги чемпіонів, команда втратила багато якісних гравців, футболістів національних збірних. Їхні місця у складі почали займати молоді гравці. Це дуже молодий склад, і тому моя мета - створити команду, потім змусити її грати і, нарешті, досягти результату. Неможливо у футболі відразу ж домагатися результату. Тут не буває чудес.
Я хочу від своїх підопічних, щоб вони виходили на поле з вірою у свої здібності, грали без страху, не думаючи про великих гравців перед ними. Багато з них молоді: Забарному - 18, Миколенку - 21, Супрязі - 20, також є Циганков, Цитаїшвілі, Шапаренко. Їм необхідно грати на такому рівні для зростання. І я тут, щоб допомогти їм у цьому, ось і все.
Про підготовку своїх футболістів до протистояння з Ліонелем Мессі та Криштіану Роналду
- Я перетинався з ними багато разів, але мої гравці - ні. І незабаром вони з ними зустрінуться. Я повинен пояснити своїм футболістам, які вони. Мессі - невисокий гравець, який відмінно діє в обмеженому просторі завдяки вибуховій швидкості, впевненості у собі, дриблінгу тощо. Роналду - інший тип гравця, оскільки настільки любить забивати багато голів, що йому необхідно більше простору. Йому необхідна допомога кожного, допомога його партнерів по команді.
Мессі може зробити багато речей самостійно. Роналду може діяти самостійно в межах штрафного майданчика або 20-ти метрів від штрафного, але він намагається отримати вигоду з простору, який створюють інші, і забиває. Тож вони різні, але обидва дуже сильні гравці.
Про свою мотивацію
- Я знаходжу мотивацію у своїй пристрасті до футболу. Минулого року я намагався зупинитися, тому що 50 років працював без перерви, ніколи не брав творчої відпустки, як інші тренери. Я хотів працювати. Я спробував зупинитися в минулому році, але це було неможливо. Я хотів повернутися. Я сказав собі, що, як і раніше, можу дати багато футболу, особливо молодим гравцям. Тому я повернувся й почуваюся чудово.
Ця пристрасть продовжує рухати тебе вперед. Я намагаюся зрозуміти інших людей, а також поважати та приймати культуру країни, до якої приїжджаю, оскільки між країнами існують культурні відмінності, навіть стосовно футболу. Будучи тренером-мандрівником, яким я є, ти робиш саме так, тому що хочеш познайомитися з різними культурами, людьми, історією, географією тощо. Куди б ти не прийшов, важливий не лише футбол.
Про Лігу чемпіонів
- Це турнір, до якого я звик! Я взяв участь більш ніж у 130 іграх. Я кажу не лише про груповий етап, адже команди також мають грати у кваліфікації: один, два, три раунди. Гімн Ліги чемпіонів - це як гімн твоєї країни. Ти слухаєш його з тими ж емоціями та ставишся до нього з такою ж повагою.
