- Рік без трофеїв… Що пішло не так, на ваш погляд?
- Одну конкретну причину назвати важко. Перед початком сезону та по його ходу до команди приєдналися нові гравці, вливалася молодь, а від нас вимагали перемагати у кожному матчі. Ми відчували величезний тиск після щонайменшої невдачі чи втрати очок. Ми продовжували працювати, щоправда, не все із задуманого вдалося втілити в життя. Так, ми провалили сезон, завоювавши лише Суперкубок улітку минулого року, при цьому найважливіший трофей програли. І хоча останні результати не принесли того, чого від нас очікували, упевнений, ми перебуваємо на правильному шляху.
- Як Сергій Ребров реагував на поразки? Чи змінювалися, залежно від результатів, навантаження на тренуваннях?
- Самими навантаженнями нічого не досягнеш. Звичайно, після кожної гри робилися певні корективи, акцент у тренуваннях почергово робився на тактиці, техніці, швидкості, були й фізичні навантаження. Але це суто індивідуальне. Не було такого, що як програли, то все – бігаємо протягом усього тренування без м’ячів. Навпаки, тренер підтримував нас усіх, переконував повірити один у одного, бути більш розкутими. Працюючи разом із Сергієм Ребровим, я бачив, наскільки самовіддано він віддавався роботі, переживав за результат та кожного дня дуже серйозно ставився до своєї роботи. Не кожен тренер зможе так.
- По ходу сезону «Динамо» перейшло на схему гри з трьома центральними захисниками, що вимагає більшої мобільності від флангових гравців. Вдавалося справлятися з обсягом роботи?
- Чесно кажучи, особисто в мене під кінець сезону накопичилася фізична втома. Але це все йде від голови. Також була присутня й моральна втома, оскільки ще взимку ми розуміли, що наздогнати «Шахтар» у чемпіонаті буде практично нереально, тому концентрувалися на виступі в розіграші Кубка України, й поразка у фіналі певним чином надломила нас. Останні ігри в чемпіонаті, можна сказати, вже проводили на морально-вольових.
- За показником «гол+пас» у «Динамо» ви, маючи 4 м’ячі та 9 гольових передач, поступилися в нинішньому сезоні лише Андрію Ярмоленку. Непоганий показник навіть для нападника…
- Справді, особисто для мене це найкращий сезон у кар’єрі за показниками результативності, однак для мене на першому плані завжди стоять командні досягнення. Звичайно, кожна результативна передача чи забитий м’яч можуть принести перемогу команді, але оскільки ми завершили сезон на другому місці, особливої радості в мене немає.
- Другий рік поспіль резервні склади «Динамо» – U-21 та U-19 – стають найсильнішими у своїх чемпіонатах. За найближчий резерв хвилюватися не варто?
- Я на власні очі спостерігав за грою названих команд, і бачу, скільки здібних та перспективних хлопців там виступають. Два поспіль тріумфи у своїх чемпіонатах багато про що говорять, і я впевнений, що у нашої молоді велике майбутнє. Згадуючи себе в їхньому віці, можу сказати, що для молодого гравця найголовніше – це ігрова практика, довіра збоку тренерського штабу та підтримка партнерів по команді.
Повну версію інтерв’ю читайте у свіжому номері журналу «Динамо Київ» (№2, 2017)
Copyright © FC Dynamo Kyiv
