На 94-му році життя померла мати Олега Володимировича, Катерина Адаменко.
Катерина Захарівна – відома в минулому легкоатлетка, заслужений майстер спорту СРСР, неодноразова чемпіонка Союзу та України з п’ятиборства, стрибків у довжину йу бігу на 80 та 100 метрів із бар’єрами. Більш ніж півстоліття працювала в Київському національному університеті будівництва й архітектури на кафедрі фізвиховання, професіонал найвищого рівня.
Перший запланований на зборі товариський матч проти резервного складу турецького «Антальяспор», який розпочнеться сьогодні о 18.00, наша команда проведе без свого головного наставника, якому довелося терміново вилетіти до Києва.
Катерину Захарівну чудово знав видатний півзахисник «Динамо» 70-80-х років Леонід Буряк. На зорі своєї футбольної кар'єри, в перші місяці після переїзду з Одеси до Києва, він був частим гостем у будинку батьків Олега Блохіна. За його власним визнанням, сім'я товариша й партнера по команді багато чого значила для нього, тут він відпочивав душею, а Катерина Захарівна замінила йому матір.
- Я дуже шкодую, що такі люди йдуть із життя, – із сумом у голосі сказав Леонід Йосипович кореспонденту клубного Інформвідділу. – Коли мені повідомили про те, що сталося, я дуже засмутився. Катерина Захарівна – видатна спортсменка, дуже мудра й доброзичлива жінка. Вона справді замінила мені матір, коли я приїхав до Києва та робив перші кроки в «Динамо». Перші два-три роки я, можна сказати, мешкав у них, часто приїжджав, їв. У мене ще не було свого житла, тому їхня квартира була другим будинком для мене. Мати Олега дуже добре до мене ставилася.
- Чи підтримували ви стосунки після того, як облаштувалися в Києві?
- Так, звичайно, надалі ми також продовжували спілкуватися протягом усієї моєї футбольної кар'єри. Щоправда, у мене вже з'явилася сім'я, але ми все одно бачилися на весіллі, інших заходах. Повторюся, в моєму житті вона зіграла велику роль, я вдячний Катерині Захарівні за те, що підтримувала мене, людину, яка ніколи раніше не залишала рідний дім, але тоді опинилася в чужому місті й далеко від батьків, родини. Якби не вона, хто знає, можливо, я би все кинув та поїхав.
- У своїй книзі ви згадували, як вона кожного разу намагалася вас погодувати...
- Так, це була дуже хлібосольна жінка, вона добре готувала, в будинку було достатньо продуктів, м'яса – стіл був завжди накритий. Ми часто заїжджали з Олегом і на свята, і просто так на обід.
- Ви будете на похороні?
- Звичайно, я обов'язково приїду покласти квіти на могилку. Наскільки я знаю, її поховають у середу, 23-го травня на Байковому кладовищі о 14.00.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» Київ
