Змагання вже давно стали традиційними і проходять вже 53-й (!) раз.
У цьому році в ньому вперше взяла участь і наша команда. Динамівці були представлені групою хлопців 1997-го року народження, якою керували Сергій Беженар і Сергій Федоров. З першої ж спроби хлопці привезли з далекої екзотичної країни золото, завоювавши перше місце серед 33-х учасників, поділених на 8 груп по чотири і п'ять команд в кожній.
Крім українців та чемпіонів індійських штатів, за головний приз також боролися представники Афганістану, Бангладеш і Великобританії.
В ході турніру українці провели сім матчів за десять днів і, незважаючи на втому, в жодному з них не дали приводу засумніватися в своїй перевазі, здобули перемоги з більш, ніж впевненим рахунком. У підсумку, наша команда забила 34 м'ячі, пропустивши лише двічі в останньому, фінальному матчі. А найбільше м'ячів на свій рахунок записав Дмитро Заікін - 11.
Детальніше про виступ своїх підопічних розповів старший тренер групи Сергій Беженар:
- Ми потрапили до групи з п'яти команд. Причому, ми почали грати з 22-го вересня, а перша група вже з 18-го. На першому етапі нам протистояли всі чемпіони індійських штатів. Переможці груп виходили до чвертьфіналу і далі грали на виліт. Перші два матчі ми провели з командами, які вважаються фаворитами і найчастіше виступають у фіналах цього кубка - «Жоваі» та «Бокаро». І обидва ми виграли з однаковим рахунком 5:0. Спершу забитими м'ячами відзначилися Заікін (два), Тарануха, Чоботенко, Масалов. А наступного дня забивали Сентябов, Заікін (обидва по два) і Ковбаса. Потім у нас був вихідний. На третій ігровий день нам протистояв ще один чемпіон штату, команда IPSC, яку ми впевнено обіграли з таким же рахунком 5:0 (Ковбаса (два), Шепелєв, Тарануха, Заікін).
Ну а в заключному матчі групового етапу вдалося розгромити команду «Сурат» зі ще більшим рахунком - 6:0 (Назарина (два), Масалов, Товстоп'ят, Михайличенко, Шепелєв).
Після другого вихідного дня в якості переможців групи з максимальною кількістю очок у чвертьфіналі ми зустрічалися командою з Афганістану «Стекляль». Одразу відзначу, що гра була непростою і дуже напруженою, на полі було багато боротьби і суперники хотіли перемогти лише за рахунок бажання, оскільки в майстерності нам значно поступалися. З перших хвилин вони почали діяти дуже грубо, нишком, і я вдячний своїм хлопцям за те, що вони не піддалися на провокацію, а вели себе спокійно. У результаті, до кінця матчу афганці отримали три заслужені червоні картки. Ми перемогли 2:0, а забиті м'ячі виявилася на рахунку Таранухи та Ковбаси. Вже наступного дня ми грали у півфіналі проти чергового чемпіона індійського штату - «Каджаміан», якому, як і всім попереднім, також не залишили шансів - 6:0 (по дублю оформили Тарануха, Костишин і Заікін).
У вирішальному поєдинку з «Малапуррам Керала» ми вперше пропустили, а матч закінчився з рахунком 5:2 на нашу користь. Одразу повели 2:0, перший тайм закінчили 4:1. Після перерви ще більше збільшили свою перевагу, пропустивши другий м'яч лише наприкінці зустрічі. Чотири м'ячі записав на свій рахунок Заікін, а ще одного разу відзначився Тарануха.
- Чим ще Вам запам'ятався фінал, окрім спортивної складової?
- Фінал є для них великою подією, організатори влаштували ціле шоу з урочистою частиною, церемонією закриття турніру, танцями і парашутистами, які спускалися з неба. На церемонії нам вручили Кубок і пам'ятні подарунки.
- Який загальний рівень індійських команд?
- Я згадую поїздку в Індію в 1989-му році з молодіжною збірною СРСР. І можу сказати, що, в порівнянні з тим періодом, їхній рівень помітно виріс. Але все одно суперники були явно слабкішими за нас, незважаючи на те, що за віком були трохи старшими за наших хлопців. Нам же, крім великої кількості матчів за короткий час, доводилося грати у спеку при високій вологості. Ми змушені були варіювати склад, давши можливість зіграти кожному із заявлених на турнір футболістів. Але хлопці молодці, добре впоралися і гідно вийшли зі складного становища. Сподобалося, що вони повністю віддавалися в кожній грі та грали з бажанням.
- Чи виникали труднощі в зв'язку з тим, що про суперників не було ніякої інформації і доводилося грати з «чистого аркуша»?
- Ми більше концентрувалися на власній грі. У нас є програма, якої неухильно дотримувалися, навіть не знаючи суперників. Також діяли згідно плану на гру, якого дотримувалися з першої і до останньої хвилини.
- Чи встигли подивитися визначні пам'ятки Індії?
- Так, у нас були прогулянки та екскурсії. У Делі дуже багато красивих історичних місць, наприклад, «Ворота Індії». Ми хотіли з'їздити в Тадж Махал, але дорога туди займала 5 годин, тому ми не ризикнули так навантажувати хлопців - за вихідний день вони могли ще більше втомитися, ніж за ігровий.
Ще однією важливою подією для «Динамо», стало те, що Дмитро Заікін, був визнаний кращим гравцем турніру.
