Після гри зі «Сталлю» футболісти «Динамо» були задоволені перемогою, але засмучені серйозною травмою свого партнера по команді Олександра Романчука, про що сказали в інтерв'ю журналістам.
Олег ГУСЄВ, півзахисник «Динамо»:
- Я думаю, перший тайм показав, що ми набагато сильніші, навіть без основних футболістів. Результату було досягнуто в першому таймі, тому в другому ми просто хотіли довести гру до кінця, але все затьмарилося серйозною травмою Саші Романчука. Ця гра не була варта таких жертв і того, щоб так стрибати, намагаючись зіграти в м'яч.
- Ви самі сьогодні вперше грали після травми. Побоювань не було?
- Так, підсвідомо, напевно, був такий момент. Але на гру налаштовувався серйозно, все ж таки перед цим вже провів два матчі за «дубль». Тому це вже мій третій поєдинок, і можу сказати, що з кожною грою почуваю себе впевненіше.
- Курйозний гол і травма команду надломили?
- Більше надломила травма. Не щодня футболісти отримують такі пошкодження. Зараз всі думають тільки про те, як би безболісно довезти Сашу до Києва і зробити все, щоб він скоріше одужав і повернувся.
- А ви вже готові на 100%? Тренуєтеся, як завжди?
- Так, але свою готовність назвати стовідсотковою ще не можу.
- Що говорить Сьомін? Поки гратимете за «дубль»?
- Поки нічого не говорить. Подивимося.
Микола МОРОЗЮК, півзахисник «Динамо»:
- Я б не сказав, що при жеребкуванні цієї стадії Кубка України нам особливо пощастило із суперником. «Сталь», хоч і нижче класом, але вона зуміла пройти команди з вищої ліги на попередніх стадіях, та і сьогодні продемонструвала хорошу гру. Незважаючи на те, що ми виграли 4:1, матч був напруженим, але, напевно, позначилася майстерність і вищий технічний рівень наших хлопців. Суперник хотів перемогти за рахунок бажання, але тільки завдяки цьому компоненту в сучасному футболі вже далеко не підеш.
- Результат був забезпечений вже в першому таймі. А що тренер сказав у перерві, щоб мотивувати хлопців?
- Олег Романович попросив більше контролювати м'яча і нікуди не поспішати. В принципі, особливої установки не було. А в першому таймі перед нами стояло завдання забити два-три швидких м'ячі, заспокоїти гру і все взяти в свої руки під повний контроль. Головне, що з перших хвилин все склалося, як ми запланували.
- Курйозний гол щось змінив?
- Не сказав би. На нас він ніяк не вплинув, можливо, на Тараса Луценка… Не знаю. Це футбол. Подібне буває з кожним, будь-хто може помилитися, тому я б не став когось засуджувати. Проте в команди суперника з'явилася надія. Вони побігли вперед і хотіли забити ще один м'яч, а 3:2 – це вже «слизький» рахунок.
- А травма колеги вплинула на результат?
- Якщо чесно, не тільки я, але й усі хлопці були в шоці, коли побачили травму Саші. Я вперше в житті спостерігаю подібне. Перші п'ять хвилин після того, що трапилося, я бігав у шоці. Звичайно, це передається і іншим футболістам, стає лячно, постійно прокручуєш все в голові. Але потім, звичайно, ми відволіклися і знову побігли атакувати.
Світлана Полякова, Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
