- Якби футболісти того покоління змогли передати нинішнім свій характер та волю до перемоги, було б чудово. За часів СРСР матчі «Динамо» та «Спартака» були безкомпромісними, вони підігрівалися інтересом публіки з обох сторін, навколо них завжди присутній ажіотаж. Про жодне розслаблення не могло бути й мови. Ті поєдинки були схожими на нинішнє протистояння «Реал» – «Барселона». Ігри були принциповими ще й тому, що змагалися дві футбольні школи. Іноді успіх посміхався одній команді, іноді іншій, але це були безкомпромісні поєдинки, в яких грали справжні майстри. Вони свято вірили в ідею, яку їм вселяли тренери й билися за свій клуб до кінця. Тому поєдинки й були такими цікавими, я їх пам'ятаю, оскільки з 1966-го року відвідую матчі. І ностальгія, як і раніше, присутня.
- Чи радує вас те, що сьогодні юні динамівці показали хороший футбол й переграли юнаків «Спартака»? Це говорить про те, що на даному етапі наша школа сильніша?
- У нас справді хороша школа й насправді є талановиті футболісти. Ці хлопці буквально за місяць ступлять на стежку великого футболу, хтось потрапить до молодіжної команди, хтось – до «Динамо-2». Ми розмовляли з Андрієм Гусіним, який висловив бажання забрати до своєї команди трьох-чотирьох випускників. Але проблема полягає в переході від талантів до зірок. Зараз із гравцями потрібно вже укладати професійні контракти, а це зовсім інші суми. Іноді гравці дозволяють собі не про футбол думати, а ходити на дискотеки й займатися іншими справами, які відволікають їх від великого футболу. Мені здається, що й батьки, й ті педагоги, які продовжують із ними працювати, мають пояснювати випускникам, що до своєї мети вони йшли десять років, і так просто губити свою кар'єру не варто. Адже серед них є дуже талановиті хлопці, це було видно сьогодні неозброєним оком. Словом, тут багато залежить від тренерів, до яких вони потраплять в подальшому. Сьогодні наші хлопці, напевно, були більш мотивованими, вони вперше вийшли на поле динамівського стадіону, напевно, хотіли показати себе в усій красі перед своїми вболівальниками. І, гадаю, їм це вдалося, і сьогодні ми побачили дитячо-дорослий футбол.
- Чи не було у вас бажання покликати когось із основних футболістів «Динамо» до роздягальні, щоб вони подивилися на людей, які борються за честь клубу?
- Можна було б покликати, але нікого немає – збірники перебувають на зборі в Австрії, легіонери поїхали до відпустки. Для сучасної команди київського «Динамо» дуже багато зробили Шевченко та Шовковський. І майбутньому поколінню динамівців, які випускаються з Академії, не завадило би брати з них приклад. Якби вони виходили та грали, нам би не довелося шукати футболістів за кордоном. Іноді ми купляємо талановитих хлопчиків-легіонерів, які не завжди можуть заграти в команді. Набагато краще продовжувати працювати зі своїми молодими хлопцями й пояснювати їм, що значить потрапити до великого футболу.
- Що в сучасному футболі може замінити дербі «Динамо» – «Спартак»?
- Фінал Ліги чемпіонів.
- Чи правда, що «Динамо» цікавилося Девичем незадовго до його переходу до «Шахтаря»?
- Я не буду заперечувати, що цей футболіст був би цікавим будь-якому клубу. Ми справді хотіли його придбати, але особисто з ним не починали переговори, а цивілізовано спілкувалися із клубом «Металіст». Але Девич вирішив перейти до «Шахтаря». Я не бачу тут нічого поганого, це абсолютно нормальна ситуація. Напевно, він більше себе бачить гравцем основного складу гірників. Все чесно та все прозоро.
- Також подейкують, що в той же день, коли він став гравцем «Шахтаря», Марко мав підписати контракт із «Динамо»...
- Ні, такого не було, ми не домовлялися з ним про це. Особисто я не вів переговори, а Михайличенко цікавився на рівні, чи хоче Девич залишити «Металіст». Його відповідь була ствердною, була затверджена певна сума компенсації, йому надійшла пропозиція від київського «Динамо», але він обрав «Шахтар».
- Чи засмутилися ви, що Девич не опинився в «Динамо»?
- Ні, не засмутився, тому що йому 29 років, а мені би хотілося, щоб ми запрошували гравців на більшу перспективу. Свій шлях він обрав свідомо, мені здається, в такому віці футболісти вже обирають клуб, в якому вони будуть завершувати свою футбольну кар'єру. Тому мені нема чого сумувати.
- Сам Девич сказав, що визначальним фактором стала можливість грати в Лізі чемпіонів. Якби «Динамо» цього сезону туди потрапило відразу до групового турніру, можливо, Марко обрав би ваш клуб?
- Я не хочу розмірковувати гіпотетично. Ми не вийшли безпосередньо до Ліги чемпіонів, на нас чекає важкий шлях, щоб туди потрапити. Повторюся, я жодним чином не засуджую вибір Девича. Кожна людина має право обирати те, що для нього краще. Девич вважає, що в «Шахтарі» у нього буде більше перспектив. У мене може бути інша думка. Подивимося, як буде насправді. Дай Боже, щоб у нього все склалося, адже він, перш за все, гравець національної збірної, й дуже важливо, щоб він урегулював усі свої питання до старту чемпіонату Європи. Звичайно, ми всі будемо вболівати за нашу національну збірну. Хочу нагадати, що там перебуває дев'ять футболістів київського «Динамо», а це більшість. Ми не знаємо, хто потрапить до остаточної заявки, але я буду дуже сильно вболівати за своїх хлопців, щоб вони досягли результату й у хорошому психологічному стані повернулися до розташування команди. Бо відпочивати й засмагати на пляжі їм цього року, на жаль, не доведеться. Наша команда збирається 12-го червня, їде на перший збір. А, провівши кілька днів у Києві, вирушає на другий. Мені би, звичайно, хотілося, щоб на другому зборі наші хлопці вже приєдналися до команди в хорошому емоційному стані й без травм. Тому що сьогодні гравці національної збірної – основа київського «Динамо».
- А Селін та Безус, ви ними цікавитеся?
- Навіть не вступали в переговори.
- На перший збір команда їде без дев'ятьох збірників, значить, хороший шанс проявити себе отримають гравці молодіжки та «Динамо-2»?
- Так, цілком можливо, ми запросимо кількох молодих та перспективних футболістів з інших клубів на оглядини, й остаточно визначимося, хто поїде на другий збір безпосередньо готуватися до сезону.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» Київ
