Заслужений майстер спорту, заслужений тренер України Микола Борисович Махиня (1912-1990) виступав за київське «Динамо» в 1932-1947 (із перервою в 1942-1943) роках. Він відіграв важливу роль у відродженні «Динамо» після війни, будучи фактично його керівником і граючим тренером. Після завершення кар'єри футболіста Микола Борисович вів тренувальну та викладацьку роботу. Кілька десятиліть він очолював рух ветеранів футболу України.
Заслужений працівник фізичної культури та спорту Іван Борисович Махиня (1908-1997), брат Миколи. У молодості грав у футбол на першість Києва, потім довгі роки обіймав високі посади у сфері фізичної культури та спорту. Він був головою Київського міського Спорткомітету в 1937-1952 рр. (із перервою в 1942-1943), директором Республіканського стадіону ім. М.С. Хрущова (1952-1956), на якому виступало київське «Динамо», начальником управління спортспоруд республіканського Спорткомітету (1956-1960), директором спортивного комбінату «Динамо» (1965-1970). У пенсійному віці на громадських засадах він активно працював у республіканських організаціях з фізичної культури та спорту.
Сергій Іванович Махиня (1947-1984), син Івана Борисовича, випускник футбольної школи київського «Динамо», чемпіон СРСР серед юнацьких команд, рано пішов із життя.
Лариса Іванівна Махиня, дочка Івана Борисовича (1932 р.н.), також у минулому спортсменка, висловлює подяку футбольному клубу «Динамо» і його президенту Ігорю Михайловичу Суркісу за допомогу в облаштуванні могили та встановлення пам'ятника її батькові на столичному Берковецькому кладовищі. До речі, на цьому ж кладовищі покоїться прах і Миколи Борисовича Махині. Брати і в цьому випадку виявилися недалеко один від одного.
www.fcdynamo.kiev.ua
