Незважаючи на два пропущених голи та підсумкове фіаско, він отримав приз гравця матчу й особливу нагороду імені легендарного воротаря «Динамо». Після церемонії нагородження герой зустрічі поспілкувався з журналістом нашого офіційного сайту.
- Емоції від турніру лише позитивні, ми провели багато хороших поєдинків, – розпочав Євген. – Грати у футбол завжди приємно. Я б не сказав, що фізичний стан зараз на високому рівні, адже команда зібралася лише за два дні до турніру, й у нас попереду ще багато роботи.
Те, що ми дісталися фіналу – добре, але програвати, а тим паче у вирішальному матчі, звичайно ж, прикро. На мій погляд, наша команда, враховуючи втрату низки основних виконавців, виглядала гідно.
- Обидва м'ячі «Динамо-2» пропустило відразу після перерви. Що сталося на старті другої 45-хвилинки?
- Перший гол, можна сказати, привезли самі собі, обрізалися в середині поля. А за пропущеним м'ячем стався і другий. Можливо, ми просто втратили концентрацію, не встигли зібратися, за що й були покарані.
- До офіційних матчів «Динамо-2» ще близько двох місяців. Можливо, щоб скоріше набрати кондиції, вже хочеться на збори?
- Правду кажучи, на збори-то хочеться не дуже (посміхається), оскільки там навантаження будуть зовсім іншого рівня, перебуваєш на межі. Найважче й найцікавіше ще попереду. Звичайно ж, якщо ми вже вийшли до фіналу, то стояло завдання перемогти, але Меморіал Макарова був хорошим підготовчим турніром.
- Твою трофейну скарбничку поповнили відразу два призи – найкращому гравцю фіналу та приз Олега Макарова. Пригадується також поєдинок чемпіонату 1-ї ліги з «Олександрією», коли тебе також визнали найкращим у складі «біло-синіх». Що для голкіпера значать подібні визнання та титули?
- Нагороди-то я отримав, але команда програла. Набагато краще було б, щоб ми здобули очки з «Олександрією» та виграли у фіналі турніру. У такому випадку, вважаю, було б приємніше й команді, й мені. Але головне – не зупинятися, а продовжувати працювати. Подібні успіхи мотивують, сприяють ігровому зростанню.
