Євген Радченко, капітан команди КУ ім. Б. Грінченка.
- Де ви народилися, ваше рідне місто?
- Народився в Києві, живу на Борщагівці.
- На якій спеціальності навчаєтесь?
- У Київському університеті ім. Бориса Грінченка. Спеціальність «теорія і методика фізичного виховання».
- Ваші особисті плани на майбутнє пов'язані з майбутньою професією чи футболом?
- У моєму випадку професія і футбол дуже сумісні. Я вчуся на тренера. І вже зараз у нашій футбольній команді я займаю пост старшого тренера.
- За яку команду ви вболіваєте?
- В українському чемпіонаті за «Динамо» Київ звичайно ж.
- А який ваш улюблений гравець?
- Я не віддаю переваги якимось конкретним гравцям. Мені подобається, коли команда грає в цілому. Наприклад, минулого сезону дуже радувала команда дортмундської «Боруссії», хоча там не було жодної зірки. На даному етапі «Атлетико» з Мадрида, яка вийшла у фінал Ліги Чемпіонів. Мені подобається командна гра.
- На якій позиції в команді граєте ви?
- Захисник
- Яке це - бути капітаном?
- Звичайно, відчуваєш і гордість і відповідальність. В принципі я трохи старше хлопців. Мені подобається спілкуватися з людьми. До того ж я пишу наукову роботу за особливостями вдосконалення комунікабельних дій. Тому, у мене виходить в спілкуванні розглядати настрій людей, їхні людські якості.
- Хто тренує вашу команду?
- Юрій Іванович Тупиця . Він взяв на себе відповідальність сформувати команду і зв'язався зі мною з цього приводу. Сам він за фахом гімнаст. Тому в тактичних, футбольних аспектах він довіряє мені. І ми разом приймаємо рішення.
- Цей сезон СЛДК для вас який за рахунком? Як ви оціните рівень учасників турніру?
- Цей сезон для нас другим. Рівень учасників високий. І судячи за спостереженнями, з минулого року рівень виріс. Частково за рахунок гравців, що прийшли на перші курси. Та й сам турнір розкручується, стає престижніше, що призводить до нього нові команди і, відповідно, з'являються хороші гравці. Грати стає цікавішим.
- Що можете відзначити в організації турніру? Може бути, щось хотілося б змінити?
- Нас все влаштовує: і хороші поля, на яких граємо; і час, не збитковий для навчання; та і м'ячами нас постачають.
- А інститут допомагає вашій команді?
- Звичайно. Нам купили нову форму, зараз вже домовилися тренуватися на хороших полях спорткомплексу. Все йде на розвиток, і відповідно нам хочеться підвищувати свою планку і домагатися великих успіхів.
- Чи потрібна вам глядацька підтримка?
- У нас є своя група підтримки. Так би мовити, свої Парамони, які завжди їздять з нами на матчі, хоч це важлива гра, хоч вона нічого вже не вирішує. Хоча в цілому, ми ще не звикли до гри з глядачами. На звичайні матчі приходять 10-15 осіб і тільки на фінал більше. І звичайно, коли ми граємо не в себе, а на виїзді, присутність своїх уболівальників додає хлопцям якогось тепла і бажання виграти, показати хорошу гру.
Фан-клуб «Динамо» (Київ)
