Після першого півфінального матчу Кубка України закрадались певні побоювання за результат протистояння з донецьким «Металургом». Усе-таки, рахунок 2:1 за підсумками київської зустрічі не зовсім те, на що розраховували динамівські вболівальники.
Але завершилось усе добре. Кияни, навіть за відсутності низки ключових виконавців, не дали супернику жодного шансу засумніватись у своїй перевазі. І хай рахунок не вводить в оману – «біло-сині» контролювали хід поєдинку.
На події на полі серйозно вплинув дощ, який пройшовся перед початком зустрічі і перетворив газон у велику калюжу. Коли гравці прискорювались або м’яч летів низом, бризки били в усі сторони! І важко сказати, кому така ситуація була більше на руку – гостям, яких нулі цілком влаштовували, чи донецькій команді, якій потрібно було атакувати і забивати. Утім, суперники були в рівних умовах і сердитись на погоду не варто.
Уже в дебюті зустрічі підопічні Сьоміна могли вирішити одне з локальних завдань, а саме гол на чужому полі. Але спочатку захисник заблокував удар Алієва з вигідного положення (відзначимо скидку Мілевського), а потім Корреа не зумів покарати Воробйова за помилку на рівному місці.
Після відносно бурного початку обидві команди зайнялись…боротьбою. Ні, не вільною, а звичайною футбольною. Багато сутичок, підкатів, обрізок і помилок. На важкому газоні важко займатись повноцінним творенням, от і «вантажили» суперники м’яч на половину поля один одного, де нав’язували боротьбу і намагались хоч якось потривожити воротарів. У підсумку – нудний перший тайм, кілька напівмоментів, удари мимо і цілком логічна відсутність голів. Чесно кажучи, із шансів команд толком і згадати нічого…
Початок другої половини – знову активність. Спочатку вигідний момент упустив Фернандеш, який у недавньому матчі чемпіонату виглядав просто відмінно, а в цій зустрічі якось загубився. А потім красивий гол після навісу Корреа головою забив Шацьких, який вийшов на заміну, але арбітр угледів міфічний фол Макса на своєму опікуну, хоча на повторі було чітко видно, що гравці вели боротьбу плече в плече. Але навіть якщо рефері допустився гольової помилки, це не привід влаштовувати істерики з привселюдним викриванням.
І знову, як і до перерви, починається боротьба і ще раз боротьба. Господарі намагались розгорнути активність на половині поля киян, але «біло-сині», врахувавши свої помилки попереднього матчу з «Металургом», оборонялись дуже надійно. В атаці гості також зуміли довести свою перевагу. На 68-й хвилині пройшла хороша контратака динамівців, Гіоане увірвався у штрафний і пробив низом у ближній кут. Воробйов на півсекунди раніше качнувся в інший бік і перебудуватись не зміг, а відчайдушний підкат Білозора уже не допоміг.
Забити два голи Шовковському по такій грі – утопія. Та й, чесно кажучи, толком підопічні Костова нічого не створили. Одна «пожежа» у карному майданчику киян, пара картинних падінь – от, мабуть, і все. У гостей двічі по правому краю втікав Кравець, але в першому випадку він видав на вільного Алієва занадто жорсткий пас, а в другому затягнув із прийняттям рішення і захисник устигнув вибити м’яч на кутовий. Але, думається, це навряд чи когось засмутило – «Динамо» у фіналі і побореться за свій четвертий поспіль Кубок України.
