У пам'ять про легендарного динамівця цього року вперше було організовано товариський турнір. Головну команду на цьому турнірі склали справжні друзі Валентина, ті, з ким він ділив футбольне поле та роздягальню, ті, хто отримував від нього філігранні передачі та забивав після них голи.
Це видатні футболісти тієї золотої епохи нашого футболу – Віталій Рева, Тарас Луценко, Сергій Федоров, Владислав Ващук, Юрій Дмитрулін, Віталій Косовський, Сергій Процюк, Максим Шацьких, Ігор Костюк, Сергій Коновалов, Сергій Нагорняк, Сергій Ребров.
Не грав лише найкращий друг Валентина як на футбольному полі, так і поза ним – Олександр Хацкевич, проте він виступив у ролі тренера, до того ж більше всіх займався організацією, найбільше турбувався про те, аби Валіка пам'ятали. Вже після церемонії нагородження Олександр Миколайович подякував усім учасникам міні-турніру та глядачам за данину пам'яті видатному майстру, чудовій людині та наставнику.
Перипетії самого турніру, звісно, були не на першому місці. Всі ігри супроводжував коментар відомого журналіста з динамівським серцем Олександра Липенка, який узяв на себе роль диктора. Він згадував цікаві факти з життя Валентина Белькевича, цитував його прижиттєві висловлювання.
Безумовно, для всіх без винятку гравців інших команд було честю вийти на поле проти своїх кумирів, знаменитих футболістів. Щоправда, чинити гідний опір ніхто з суперників команді Друзів Белькевича виявився не в змозі. Волею жереба першими суперниками зіркової команди в півфіналі стала збірна журналістів, які, як ніхто інший, люблять прокоментувати та покритикувати гру футболістів.
На ділі же самим показати, як потрібно грати, в «акул пера», м'яко кажучи, не вдалося – дуже швидко ветерани забили в їхні ворота три м'ячі й ще один перед перервою, так що на другий тайм можна було вже не виходити. Очікувано, камбеку в стилі фіналу Ліги чемпіонів 2005 року «Мілан» – «Ліверпуль» не сталося – все, що вдалося зробити журналістам після перерви, перебудувавшись на іншу, набагато більш оборонну схему гри, зберегти рахунок таким, як він був, – 0:4.
У паралельному півфіналі на другій половині поля розгорілася неабияка боротьба – команда Фан-клубу ФК «Динамо» та команда генштабу ЗСУ виявили сильнішого лише в серії післяматчевих пенальті, не спромігшись забити жодного гола в основний час матчу.
Причому спочатку 11-метрові планували пробити в маленькі, гандбольні, ворота, які використовували й під час гри, однак Сергій Ребров, уже звільнившись після погрому команди журналістів, резонно запропонував учасникам матчу, що правильніше буде бити з точки в стандартні ворота. На початку серії удача була на боці команди військових, але врешті-решт вона посміхнулася команді Фан-клубу.
Утім, команда ЗСУ реваншувалася за прикру поразку, з мінімальною перевагою в рахунку (1:0) перегравши в матчі за третє місце деморалізовану після півфіналу команду спортивних журналістів. А от на сусідньому полі все було без змін – все ті ж 4:0 на користь визнаних майстрів, які виграли пам'ятний Кубок.
Цікаво, що незважаючи на наявність у складі команди Друзів Белькевича таких голеадорів, як Максим Шацьких, Сергій Нагорняк та Сергій Ребров, найкращим бомбардиром в її складі став Віталій Косовський.
А головний Кубок турніру з рук Олександра Хацкевича отримав капітан команди Владислав Ващук. Загалом, вечір пройшов у дружній атмосфері – легенди не соромилися по-доброму жартувати один над одним. Отримавши Кубок, Владислав Ващук почув від своїх друзів, що спустилися з трибун, привітання із завоюванням «першого у своїй кар'єрі вагомого трофею». У свою чергу Сергій Ребров запропонував партнерам по команді привітати Тараса Луценка з першим у його голкіперській кар'єрі сухим матчем. Звісно, все це були не більш ніж дружні жарти, адже так жартувати можуть лише дуже хороші друзі.
І, звичайно ж, було багато теплих слів про Валентина, пам'ятних загальнокомандних фотографій. А головне фото – великий портрет Валентина Белькевича – протягом усього турніру розташовувався на центральній трибуні, й Валентин ніби дивився з нього на футбольне поле та на своїх друзів...
Ігор Бондаренко
Copyright © FC Dynamo Kyiv
