Рівно 62 роки тому київське «Динамо» вперше стало чемпіоном СРСР, перервавши гегемонію московських команд. Згадуємо чемпіонський сезон киян.
З 1936 року, коли в СРСР стали проводитися клубні чемпіонати, титул переможця незмінно діставався московським командам. «Динамо», «Спартак» і ЦСКА, змінюючи один одного, не залишали нікому шансів на «золото». У 1960-му до цієї теплої компанії додалося «Торпедо», забравши чемпіонство буквально з-під носа у київського «Динамо»...
Третє в історії клубу «срібло» багато хто вважав заслугою не тільки тодішнього наставника «біло-синіх» В'ячеслава Соловйова, але і його попередника Олега Ошенкова. Цікаво, що в тому ж сезоні, коли Олег Олександрович привів киян до першого всесоюзного трофею - Кубка Союзу-1954, В'ячеслав Дмитрович дебютував на тренерському терені в куйбишевських «Крильях Совєтов».
Йому в спадок дістався цілком боєздатний колектив, якому для гучних звершень не вистачало якоїсь дещиці. Соловйов, який перебрався з Москви до української столиці влітку 1959-го, вирішив шукати відсутні «пазли» в психології та дисципліні своїх підопічних. Як результат - друге місце рік із гаком потому. Перше залишили за собою московські торпедівці, очолювані Віктором Масловим. Доля спору за «золото» вирішувалася в очному протистоянні конкурентів у Києві. Пропустивши швидкий гол, господарі незабаром відігралися, а потім забили і другий м'яч, але вже його-то арбітр не зарахував, угледівши офсайд - на думку динамівців, несправедливий. В результаті автозаводці виграли - і матч (2:1), і турнір, здобувши свій перший чемпіонський титул.
Команда, в якій зірками першої величини були Валерій Воронін, Валентин Іванов, Слава Метревелі, Віктор Шустіков і Геннадій Гусаров, вважалася основним претендентом на перемогу і в першості 1961 року. Боротьба знову велася в два етапи, правда цього разу з підгруп до фінальної «пульки» виходили не за три клуби з двох підгруп, як роком раніше, а по п'ять. Зберігаючи учасникам усі набрані очки, організатори наповнювали інтригою буквально кожен матч початкового раунду.
Головними суперниками киян у підгрупі Б були московські «Динамо», ЦСКА і «Спартак». За ідеєю, саме одноклубники - бронзові призери попереднього розіграшу - мали постати найбільш грізним опонентом. Однак із ними-то якраз особливих проблем не виникло. Перемога з рахунком 3:1 увійшла в стартову серію, що стала на той момент найвдалішою за всю історію виступів нашого «Динамо» в союзних першостях - максимальні 10 очок в п'яти турах, причому три з п'яти перемог - вольові!..
■ 8 квітня. «ДИНАМО» Київ - «Зеніт» Ленінград 3:0 (Войнов, 3, Каневський, 50, Лобановський, 76). Нереалізований пенальті: Войнов (34, штанга).
■ 13 квітня. «ДИНАМО» Київ - «Білорусь» Мінськ 2:1 (Базилевич, 74, Войнов, 85 - Хасін, 15).
■ 26 квітня. «ДИНАМО» Київ - «Калев» Таллінн 6:1 (Каневський, 31, 48, Зайцев, 50, Серебряников, 77, Лобановський, 85, 87 - Тамкирв, 27).
■ 2 травня. «ДИНАМО» Київ - «Динамо» Москва 3:1 (Базилевич, 46, Лобановський, 68, з пенальті, Каштанов, 78 - Численко, 42).
■ 7 травня. «Молдова» Кишинів - «ДИНАМО» Київ 1:3 (Масальцев, 14 - Каневський, 12, Лобановський, 59, Сабо, 82).
І на перерву поєдинку проти одноклубників кияни йшли в ролі наздоганяючих, пропустивши гол «у роздягальню» від Ігоря Численка. Очевидно, передбачаючи прийдешній штурм господарів, наставник москвичів Всеволод Блінков замінив голкіпера - замість Володимира Бєляєва у ворота став Лев Яшин. Не встиг майбутній володар «Золотого м'яча» розігрітися як слід - а вже змушений був виймати м'яч із сітки після фантастичного удару Олега Базилевича. Можливо, правий крайній форвард і не бив по цілі, а просто виконував «парашут» до штрафного, але шкіряний снаряд влучив прямо в ближній верхній кут!
Переможний м'яч з 11-метрового провів Валерій Лобановський (на фото нижче атакує ворота москвичів у тій зустрічі), а крапку поставив Микола Каштанов. «А я ж як відчував, що ці хлопці мені сьогодні накидають!..» - журився великий Яшин після гри.
Черговим серйозним випробуванням на міцність для підопічних В'ячеслава Соловйова був візит до «Спартака». Обігравши в московському дербі армійців, «червоно-білі» позначили свої наміри реабілітуватися за провальний минулий сезон, за підсумками якого вони фінішували тільки сьомими.
Першу поразку киян частково можна виправдати кадровими труднощами: до збірної СРСР були викликані Юрій Войнов і Валерій Лобановський, а Олег Базилевич і Віктор Каневський потрапили в лазарет. Втім, і «Спартак» грав без своїх збірників Ігоря Нетто, Галімзяна Хусаїнова та Володимира Петрова, що не завадило господарям святкувати успіх - 2:0.
Наступна невдача стала і зовсім холодним душем. У Ташкенті гості не тільки не зуміли втримати перевагу, здобуту в результаті швидкого голу Каневського, але пропустили і другий м'яч від «Пахтакора», який ще й пенальті не реалізував.
Проте, очки втрачали і конкуренти, так що, незважаючи на «ямку», «Динамо» зберегло за собою лідерство. У потилицю киянам дихали «Спартак», ЦСКА і... «Кайрат». Зустріччю в Алма-Аті якраз і потрібно було завершувати виїзну сесію. Цього разу осічки не відбулося - гольовий дубль Віктора Каневського повинен був повернути киянам настрій і впевненість у собі.
■ 14 травня. «Спартак» Москва - «ДИНАМО» Київ 2:0 (Фалін, 15, Татушин, 56).
■ 19 травня. «Пахтакор» Ташкент - «ДИНАМО» Київ 2:1 (Тазетдінов, 24, Бєляков, 82 - Каневський, 5).
■ 25 травня. «Кайрат» (Алма-Ата) - «ДИНАМО» (Київ) 0:2 (Каневський, 66, 76).
■ 31 травня. «ДИНАМО» (Київ) - «Спартак» (Єреван) 1:0 (Каневський, 35).
■ 5 червня. «ДИНАМО» Київ - ЦСКА Москва 1:1 (Базилевич, 30 - Доронін, 28). Нереалізовані пенальті: Лобановський (64, воротар) - Мамикін (45, воротар). Вилучення: Амбарцумян (Ц, 90). ДК: Макаров, Щербаков (Біба, 46), Кольцов, Сучков, Войнов, Щегольков, Базилевич, Серебряников, Сабо, Каневський, Лобановський.
Дуель із ЦСКА, третім із московських суперників по підгрупі, який до моменту приїзду до Києва відставав від господарів всього на очко, очікувалася з нетерпінням і... легкою тривогою. У 1960-му один із матчів між цими колективами так і не дограли - липневу зустріч у Москві перервали на 70-й хвилині (за рахунку 2:1 на користь наших) через те, що на поле вибігла група вболівальників. Інцидент став предметом серйозних розглядів не тільки в футбольних кабінетах, отримав широкий резонанс в пресі.
Перше побачення в 1961-му завершилося мирно у всіх сенсах, хоча і вийшло непересічним. Опоненти обмінялися голами флангових форвардів (на фото нижче автор м'яча динамівців Олег Базилевич з Андрієм Бібою), не забили по одному пенальті, а ще по голу в кожні ворота рефері відмінив.
На проміжному фініші «Динамо» розділило лідерські лаври зі «Спартаком», проте вже через два тури конкуренти опинилися позаду ЦСКА. Кияни задовольнялися двома нічиїми, «червоно-білі» і зовсім проковтнули два «бублика». Армійці ж намацали свою гру, змусивши говорити про себе як про ще одного ймовірного претендента на чемпіонство.
Це було тим більше дивно, що ЦСКА перед тим сезоном пережив серйозне оновлення. Тренер Костянтин Бєсков протягом турніру випробував 14 новобранців! При цьому активно використовувалися адміністративно-командні важелі - «на службу» призивалися не лише гравці, які не припали до двору в колишніх колективах, а й лідери, справжні зірки калібру Галімзяна Хусаїнова («Крилья Совєтов»), Валентина Бубукіна («Локомотив») і Віктора Понєдєльніка (СКА Ростов-на-Дону).
З останнім вийшов цілий скандал, який загрожував чемпіону Європи 1960, автору вирішального м'яча в ворота югославів дискваліфікацією. Вирішувалося все на генеральському рівні - у підсумку Понєдєльніка залишили в спокої, прислухавшись до його бажання залишитися в Ростові.
Втім, і без ростовчанина ЦСКА виглядав дуже презентабельно - свіжо, різноманітно, витончено та результативно. Забігаючи наперед, відзначимо: на попередньому етапі армійці забили найбільшу кількість м'ячів серед усіх учасників турніру, жодного разу не пішли з поля без гола, шість зустрічей виграли крупно та зайняли в своїй підгрупі перше місце!..
■ 13 червня. «Зеніт» Ленінград - «ДИНАМО» Київ 1:1 (Данилов, 39 - Базилевич, 4).
■ 19 червня. «Білорусь» Мінськ - «ДИНАМО» Київ 1:1 (Хасін, 86 - Базилевич, 20).
■ 2 липня. «Калев» Таллінн - «ДИНАМО» Київ 0:4 (Каневський, 2, 24, Базилевич, 40, 58, з пенальті).
■ 8 липня. «ДИНАМО» Київ - «Спартак» Москва 2:0 (Каневський, 30, 35). Нереалізований пенальті: Ісаєв (С, 77, повз).
■ 13 липня. «ДИНАМО» Київ - «Молдова» Кишинів 2:0 (Сабо, 4, Базилевич, 48).
■ 19 липня. ЦСКА Москва - «ДИНАМО» Київ 1:1 (Мамикін, 62 - Трояновський, 14, з пенальті). ДК: Макаров, Кольцов, Щегольков, Сучков, Войнов, Сабо, Базилевич, Серебряников, Біба (Ануфрієнко, 70), Трояновський, Лобановський.
Однак киян армійці так і не обіграли. І в другому колі лідери завершили очне протистояння з тими ж мирними одиничками. При цьому «Динамо» виступало без травмованого Каневського (на фото нижче), чий черговий «дуплет» раніше допоміг взяти переконливий реванш у «Спартака». Голкіпер господарів Олег Макаров у тій зустрічі не дав гостям забити 11-метровий. І в очку, привезеному з Москви, також велика частка заслуги стража київських воріт. Його впевнена гра на останньому рубежі вселяла натхнення в партнерів. Однак перш, ніж вони усвідомили свої реальні можливості, «біло-синім» довелося пройти справжню прочуханку, вчинену одноклубничками.
0:5... Подібний рахунок образливий у зустрічі з будь-яким суперником. А тут ще два автогола «намалювалися». До честі майбутніх чемпіонів, вони не впали духом, зробили відповідні висновки з фіаско, мужньо прийняли свою порцію критики.
«Суворим, але справедливим покаранням киянам за їх мляву, безініціативну гру стала жорстока поразка, - резюмував безіменний автор на сторінках тижневика «Футбол». - Не можна не помітити, що динамівці слабо виступають у матчах на виїзді. У восьми зустрічах, проведених на своєму стадіоні, вони набрали 15 очок, а в дев'яти на полях суперників лише дев'ять».
Лише через декілька років подібний графік проходження турнірної дистанції - домашні 100 і гостьові 50 відсотків - назвуть чемпіонським. На початку 1960-х, очевидно, до цього ще не дійшли. Можливо, не надто вдалим фоном була впевнена хода торпедівців, які в підгрупі А у стартових 11 турах втратили лише три очки і на фініш вийшли з показником 33 пункти. «Локомотив» і харківський «Авангард» відстали на сім очок, до чемпіонської «пульки» пробилися також тбіліське «Динамо» і ростовський СКА.
В іншій підгрупі ЦСКА та київське «Динамо» набрали по 29 очок, випередивши московський і єреванський «Спартак», а також «Пахтакор». Ташкентці відсунули на шосту позицію московських динамівців, що не викликало особливої радості у їхніх майбутніх суперників. Візити в Узбекистан ні для кого не були легкими - ні в спортивному, ні в кліматичному, ні в транспортному плані, а на завершальному етапі будь-яке очко набувало вагу золота в буквальному сенсі.
Виходячи з того, що з представниками своєї підгрупи в другому раунді зустрічатися вже не треба було, шлях «Торпедо» до чемпіонства бачився не настільки простим, як у двох інших московських колективів і нашого «Динамо». Втім, гандикап в чотири очки перед найближчими переслідувачами здавався дуже надійним доробком для захисту автозаводцями титулу.
■ 23 липня. «Динамо» Москва - «ДИНАМО» Київ 5:0 (Сабо, 2, автогол, Сорокін, 24, Федосов, 27, Кольцов, 50, автогол, Ніколаєв, 89).
■ 30 липня. «Спартак» Єреван - «ДИНАМО» Київ 0:0.
■ 5 серпня. «ДИНАМО» Київ - «Пахтакор» Ташкент 3:1 (Біба, 4, Серебряников, 40, Лобановський, 75 - Красницкий, 60).
■ 10 серпня. «ДИНАМО» Київ - «Кайрат» Алма-Ата 5:1 (Лобановський, 23, 76, Войнов, 37, Каневський, 50, Біба, 51 - Квочкін, 24).
Чемпіонат СРСР-1961. Підсумкова таблиця попереднього турніру. Підгрупа Б
Два з половиною тижні, які розділяли фініш першого етапу та старт другого, підопічні В.Соловйова присвятили аж ніяк не пляжному відпочинку. Навіть дух перевести як слід не вийшло, адже на порядку денному стояло італійське турне. За відсутності можливості показати себе в єврокубках (радянські клуби дебютують у них лише чотири роки по тому), міжнародний досвід доводилося накопичувати за допомогою подібних спарингів. За всіма статтями поступившись очолюваному Еленіо Еррерою міланському «Інтеру» (0:4), «Динамо» потім обіграло «Фіорентину» (2:1) і розійшлося миром з «Болоньєю» (1:1).
Очевидно, апеннінський урок даром не пройшов: у фінальному раунді кияни стартували з трьох «сухих» перемог. Якими ж різними вийшли ці матчі! Ростовські армійці не змогли відповісти на точний удар Каневського, який на початку другого тайму першим встиг на добивання виконаного Лобановським штрафного удару. Динамівцям ж довелося вирішувати проблему нейтралізації Понєдєльніка, але з цим завданням блискуче впорався дует стопперів - Володимир Щегольков і Василь Турянчик.
Перехід першого з них у «Динамо» з «Чорноморця» супроводжувала епопея, схожа на ту, героєм якої став сам Понєдєльник. Одесит Щегольков написав заяву на перехід відразу в два клуби - крім «Динамо», ще в московський «Спартак». І спочатку рішенням президії Федерації футболу СРСР був на рік відсторонений від участі в елітному дивізіоні. У підсумку, однак, захисник відбувся доганою, продовживши кар'єру в столиці України.
Про внесок Турянчика в перше динамівське «золото» ми розповімо трохи нижче. Поки ж знову віддамо належне Олегу Макарову (на фото нижче, між Анатолієм Сучковим і Віктором Каневським), на якого осяяння зійшло в Тбілісі. 88 хвилин основного часу, після голу Андрія Біби, голкіпер стояв стіною на шляху грузинських витязів, які взяли ворота гостей в справжню облогу. Він немов зачарував «рамку», провівши, за свідченням очевидців, можливо, найкращий матч у своїй спортивній біографії.
Два повноцінних очка були тим цінніше, що головні конкуренти киян у боротьбі за титул синхронно схибили. «Торпедо», на старті поступилося землякам зі «Спартака» з по тим часам не хокейним ще рахунком 3:4, не змогло вдома переграти і інших «червоно-білих» - з Єревана (1:1). ЦСКА не просто вперше в сезоні не забив, але і пропустив від «Локомотива» відразу чотири м'ячі! Підібравшись до автозаводців на відстань очка, динамівці готувалися до очного протистояння з чемпіоном...
Київський Республіканський стадіон імені Хрущова, офіційно розрахований на 52 тисячі глядачів, згідно з протоколом, прийняв увечері 15 вересня 75-тисячну аудиторію, встановивши власний рекорд. Зайняті були проходи між секторами, а схили Черепанової гори засіяли ті, кому не дісталося заповітного квитка.
Господарі швидко та міцно заволоділи перевагою. Їх оборона вимкнула з гри стрімкого Метревелі та Гусарова, що роззабивався в тому сезоні. Визнані майстри Іванов і Воронін не тільки не блищали, але ще і діяли відверто грубо.
«У звітній зустрічі ми побачили у чемпіона повний сумбур, часом безпорадність, розгубленість і врешті-решт те, що сама команда заперечувала всією своєю суттю, - відверту силову гру, яка раптом перейшла в пряму грубість», - написав у звіті для тижневика «Футбол» метр репортажу й аналітики Аркадій Галінський.
Сочинський арбітр Петро Гаврилов не став потурати грубіянам. Іванов був попереджений, а Воронін - видворений з поля у другому таймі. Динамівці на той момент вже вели в рахунку - на 57-й хвилині Валентин Трояновський, який замінив в кінці першої половини травмованого Олега Базилевича, відзначився після розіграшу кутового. А остаточно вбив інтригу Андрій Біба гарматним дальнім ударом за кілька хвилин до кінця зустрічі. 2:0 і «Динамо» - на першому рядку таблиці!
Втім, спочивати на лаврах було рано, що показали вже найближчі матчі. Автозаводці легко переграли ташкентський «Пахтакор» (6:0), а динамівці привезли з Харкова одне очко замість очікуваних двох - 1:1.
Київський «Радянський спорт» (згодом перейменований у «Спортивну газету» вже в заголовку натякав на причини відносної невдачі - «Покарана самовпевненість». Комбінаційна гра у підопічних Соловйова не пішла, єдиний гол вони забили після кутового. У другому таймі склалося враження, що це не гості, а господарі рвуться до «золота» і будь-що-будь повинні вигризати перемогу: «Авангард» замкнув динамівців біля їхніх воріт, і лише неточність і нерозторопність харків'ян не дозволила їм святкувати успіх.
У наступному турі «Торпедо» «відчепили» від чемпіонської гонки земляків-армійців, розгромивши їх - 3:0. Автозаводці знову обійшли «Динамо», яке втратило очко в рідних стінах. Двох голів Віктора Каневського, забитих Володимиру Маслаченку вже до 20-й хвилині, виявилося недостатньо, щоб перемогти «Локомотив». Спочатку, послизнувшись, зрізав м'яч у власні ворота Турянчик, а в середині другого тайму столичні залізничники провели і другий гол.
«Вольовий порив, який так відрізняв всі дії киян у матчі проти «Торпедо», пішов на спад, - писав в огляді ігор туру на сторінках «Футболу» заслужений майстер спорту Андрій Старостін. - Та ж команда, ті ж гравці, високо технічні, зі зрілим тактичним мисленням, а результат інший. Втрачені два очка ускладнили подальший шлях українських футболістів до звання чемпіонів, але не позбавили їх реальних шансів на кінцевий успіх. Зустріч із лідером у них попереду. Але треба, щоб у команди, подібно торпедівцям, відкрилося друге дихання».
■ 29 серпня. «ДИНАМО» Київ - СКА Ростов-на-Дону 1:0 (Каневський, 48).
■ 3 вересня. «Динамо» Тбілісі - «ДИНАМО» Київ 0:1 (Біба, 2).
■ 15 вересня. «ДИНАМО» Київ - «Торпедо» Москва 2:0 (Трояновський, 57, Біба, 84). Вилучення: Воронін (Т, 2-й тайм). ДК: Макаров, Кольцов, Щегольков, Сучков, Турянчик, Сабо, Базилевич (Трояновський, 50), Серебряников, Каневський, Біба, Лобановський.
■ 20 вересня. «Авангард» Харків - «ДИНАМО» Київ 1:1 (Хачатуров, 3 - Сабо, 10).
■ 26 вересня. «ДИНАМО» Київ - «Локомотив» Москва 2:2 (Каневський, 8, 17 - Турянчик, 36, автогол, Соколов, 70).
Немов у воду дивився прославлений спартаківець. Друге дихання у динамівців відкрилося, правда, перед цим вони допустили ще одну осічку - програли в матчі Кубка СРСР ленінградському «Адміралтійцю» - 1:2. Програли силами резерву, основний склад представляв тільки Базилевич. У той час як головні конкуренти по чемпіонату розривалися на два фронти, кияни зосередилися виключно на першості. І - досягли успіху.
До речі, допомогли динамівцям... одноклубники Старостіна. Зі «Спартаком», нагадаємо, наші земляки зустрічалися на першому етапі чемпіонату. «Торпедо» ж довелося грати з «червоно-білими» восени, коли ті набрали відмінну форму. «Спартачі» остаточно збили дихання лідеру, обігравши його і в другій очній зустрічі. Вирішальним став гол захисника Крутікова - 3:2.
«Перед останнім туром попереднього етапу «Спартак» відставав від «Торпедо» на дев'ять очок. Через вісім турів спартаківці наздогнали чемпіона! - констатує Аксель Вартанян у своїй хроніці союзних чемпіонатів, надрукованої спочатку в тижневику «Футбол», а потім, вже в розширеному варіанті, на сторінках «Спорт-Експресу». - Сім перемог поспіль здобув «Спартак» у чемпіонаті, і перед заключними чотирма іграми його відставання від лідера (київського «Динамо») обчислювалося всього двома очками. Якщо ж врахувати, що москвичі три з чотирьох зустрічей, що залишилися, проводили вдома і з суперниками, які на медаль не претендували, а киянам належало провести дві гри в Москві (з «Торпедо» і «Локомотивом»), то види «Спартака» на чемпіонство зовсім не здавалися фантастичними».
«Динамо» в той же вечір виграло в Ростові - 4:2. Щоб знову очолити таблицю, киянам довелося проявляти не тільки майстерність, а й характер. Базилевичу вдалося зрівняти рахунок до того, як над стадіоном вибухнула злива, що перетворила поле в одну суцільну калюжу. Правда, для технаря Лобановського і ця обставина на заваді не стала, він двічі «розписався» у воротах армійців, зумовивши успіх.
П'ятого жовтня відбувся сьомий тур фінального етапу. У Києві місцеві динамівці зустрічалися з тбіліськими одноклубниками. Попередній матч за участю грузинської команди був перерваний арбітром Миколою Латишевим на 67-й хвилині через виниклі на стадіоні заворушення. Привід для гарячих уболівальників господарів знайшовся - їх улюбленців обігравав із рахунком 3:1 не хто-небудь, а єреванський «Спартак». Можна уявити, з яким настроєм виходили тбілісці проти киян.
Потрібно віддати належне гостям, билися вони, немов леви. Особливо добре виглядав голкіпер Котрікадзе, що став героєм матчу так само, як його колега Макаров - у Тбілісі. Кілька разів він сам ліквідував небезпеку, ще тричі в другому таймі - після ударів Серебряникова, Сабо та Базилевича - м'яч потрапляв у штангу. До 60-ї хвилини грузини зберігали ворота в недоторканності. Все вирішив гол, проведений Базилевичем після подачі Лобановським кутового.
Тим часом московські гранди пожинали гіркі плоди очного спору. «Спартак», два тайми просидівши на воротах Миколи Уграіцького, задовольнився нульовою нічиєю в домашній зустрічі з харківським «Авангардом» та наздогнав «Торпедо». Автозаводці наступного дня програли в Єревані, пропустивши єдиний гол за п'ять хвилин до фінального свистка. Таким чином за три тури до завершення першості відрив наших земляків від обох московських клубів становив уже три очки - 41 проти 38!
Однак обгрунтованість своїх претензій на чемпіонство команда Соловйова неодмінно повинна була підтвердити в наступному матчі - проти «Торпедо» в Москві.
Москвичі спробували розгорнути наступ широким фронтом, підключаючи навіть крайніх захисників, що на ті часи вважалося сміливим тактичним рішенням. Динамівці тримали в обороні не менше п'яти гравців, зробивши ставку на контратаки. Моменти по черзі виникали то біля одних воріт, то біля протилежних, але рахунок тримався. Господарі завдали 22 удари по цілі, їх суперники - 11. Двічі був близький до успіху Воронін, один його удар прийшовся в штангу, а після другого захисники «Динамо» вигребли м'яч з лінії воріт. І все ж на 70-й хвилині торпедівці вийшли вперед - Метревелі скористався невпевненістю Макарова на виході.
Українцям терміново потрібно було щось робити. На полі замість захисника Ануфрієнка вийшов форвард Каштанов, разом із партнерами кинувшись на рішучий штурм чужих воріт. І за п'ять хвилин до кінця зустрічі гол - найважливіший у сезоні, що став, по суті «золотим», - відбувся. Каштанов виклав м'яч Серебряникову, але воротар господарів Глухотко в красивому кидку парирував гарматний удар на кутовий. Подача Лобановського, чирк по голові Серебряникова, «ножиці» у виконанні Турянчика і - 1:1!
Ось як згадував про кінцівку того поєдинку Олег Макаров в автобіографічній книзі «Воротар».
«Всі розуміли, що означає нічия для нас і що - для торпедівців. Москвичі, природно, вболівали за своїх земляків. Але удар Турянчика був настільки ефектним, що весь стадіон аплодував йому...
Спливали останні хвилини. Знову автозаводці всією командою кинулися в напад. Гол, хоч один гол! Він потрібен до зарізу. Без нього - кінець чемпіонату. Б'є Метревелі - повз! Б'є Сергєєв - повз! Б'є Гусаров - теж повз! Остання хвилина. Іванов у вигідній позиції. Я парирую удар. М'яч відлітає вліво. Там Сергєєв. Він на ходу. Удар!.. Падаю... Розумію, що промахнувся... Гол?
Повз!
Ми цілуємося. Не зрозумієш - чи то піт стікає по щоках, чи то сльози знемоги та радості».
Сергєєву, котрий промахнувся по порожніх воротах, дісталося від «експерта» тижневика «Футбол», який редакційне завдання - фіксувати удари по воротах - завершив таким абзацом: «Молодий торпедівець Олег Сергєєв, який активно провів матч, бив по воротах 6 разів, і всі удари не досягли мети . Непрощенні дії для нападника!»
Повчився б торпедівський форвард у Турянчика, чий ефектний гол ввів 103-тисячну московську аудиторію в ступор, а деяких журналістів - в оману. Так, авторитетний «Радянський спорт» у звіті про матч спочатку приписав «золотий» м'яч Віктору Каневському.
Вихованець закарпатського футболу Турянчик (на фото вище зображений у тому самому поєдинку з «Торпедо») став одним із головних героїв чемпіонського сезону, хоча дві третини його пропустив через гепатит. Як виняток, за офіційним проханням Федерації футболу УРСР, для Василя відчеканять згодом золоту медаль понад узаконені регламентом 13 (для нагородження тих, хто провів не менше половини матчів турніру). Гол у ворота автозаводців став найяскравішим епізодом за участю хавбека, який більше тяжів до оборони, але і свої прямі обов'язки він виконував вище всяких похвал, опиняючись у найпотрібніший час у найпотрібніших команді місцях.
Програш «Спартака» наступного дня «Локомотиву» (1:3) означав, що від статусу чемпіонів «Динамо» відокремлювали два очки, якщо, звичайно, не понесуть втрат конкуренти.
■ 1 жовтня. СКА Ростов-на-Дону - «ДИНАМО» Київ 2:4 (Стрешній, 14, Матвєєв, 85 - Базилевич, 32, Лобановський, 68, 74, Серебряников, 70).
■ 5 жовтня. «ДИНАМО» Київ - «Динамо» Тбілісі 1:0 (Базилевич, 60). Вилучення: Січінава (ДТБ, 68).
■ 11 жовтня. «Торпедо» Москва - «ДИНАМО» Київ 1:1 (Метревелі, 70 - Турянчик, 85). ДК: Макаров, Кольцов, Щегольков, Сучков, Ануфрієнко (Каштанов), Турянчик, Базилевич, Серебряников, Каневський, Сабо, Лобановський.
■ 17 жовтня. «ДИНАМО» Київ - «Авангард» Харків 0:0. ДК: Макаров, Кольцов, Щегольков, Сучков, Сабо, Турянчик, Базилевич, Серебряников, Каневський, Трояновський, Лобановський.
■ 21 жовтня. «Локомотив» Москва - «ДИНАМО» Київ 3:4 (Гречишніков, 14, Спірідонов, 54, Ворошилов, 81 - Біба, 23, Каневський, 32, 46, Серебряников, 52).
І ось настало 17 жовтня - день передостаннього туру 23-го футбольного чемпіонату країни. Лідер приймав у Києві непоступливий «Авангард». Харків'яни на той момент були найбільш нерезультативною командою серед учасників фінального етапу - всього 26 забитих м'ячів (для порівняння: «Торпедо» засмучувало чужих голкіперів 64 рази в 29 матчах, «Динамо» - 54, а аутсайдери з ростовського СКА - 51). Але і пропустили підопічні знаменитого в минулому форварда Олександра Пономарьова менше за всіх - 24 м'ячі (навіть кияни дозволили суперникам забити на гол більше).
Різні джерела досі ніяк не зійдуться в тому, чи знали динамівці, виходячи на поле, рахунок ташкентської зустрічі між «Пахтакором» і «Торпедо», яка через різницю в часі почалася раніше і яка принесла аутсайдеру сенсаційну перемогу, а киянам, відповідно, чемпіонство. Звернемося до першоджерел.
«Фінальний свисток судді, 67 тисяч глядачів ще не знають, що дає їх улюбленій команді завойоване в такій важкій боротьбі 43-тє очко турніру. Але ось по радіо чути голос диктора, який повідомляє результати інших ігор. Торпедівці Москви програли в Ташкенті! 43 очка киян із капіталу відносного перетворюються раптом у чисте, дзвінке золото» (Любомир Дмитерко, тижневик «Футбол», 22 жовтня 1961 року).
«Штрафний майданчик «Авангарду» витоптаний господарями поля до чорноти, фарба на штангах воріт Уграіцького облупилася від незліченних точних попадань, сам він взмок і ледве стоїть на ногах після нескінченних стрибків. А рахунок 0:0, 0:0, 0:0... Стражданням гравців, воротаря, глядачів залишалося тривати хвилин 15, не більше, коли диктор тремтячим голосом повідомив: торпедівці програли в Ташкенті «Пахтакору» - 0:1» (Валерій Мирський, газета «Фінт», 1991 рік).
«Київські динамівці і, ймовірно, їх суперники дізналися, що «Торпедо» програло в Ташкенті, - ще до початку матчу спортивні журналісти РАТАУ встигли повідомити цю приємну для киян новину. У середині першого тайму про це дізнався і весь стадіон» (Борис Нартовський, книга «До футбольних вершин», 1988 рік).
Як би там не було, динамівці напевно жадали подарувати свято вболівальникам, які заповнили трибуни стадіону імені Хрущова, порадувати їх воістину чемпіонською грою. Хитромудрі комбінації господарів змінювалися стрімкими індивідуальними рейдами, простріли чергувалися з навісами, але харківський «бетон» витримував натиск, не даючи трибунам вибухнути від захвату передчасно.
Зате коли всім все стало відомо та зрозуміло, центральна спортивна арена України запалала тисячами саморобних газетних факелів. Як святковий феєрверк. Як виклик Москві, яка тогда дня не просто втратила гегемонію в чемпіонаті СРСР, а й назавжди перестала бути футбольною столицею Союзу.
«Є золотий урожай! - раділа наступного дня разом зі своїми читачами газета «Київський комсомолець». - Хочеться ще раз привітати київських динамівців, їх тренерів В'ячеслава Соловйова, Віктора Терентьєва, Михайла Комана з великим заслуженим тріумфом. Назавжди запам'ятається вболівальникам сезон 1961 року: блискуча, просто віртуозна гра ветерана Олега Макарова, самовідданість захисників, не забудеться останній ювелірний підкат Василя Турянчика в матчі з «Авангардом», який врятував команду від вірного голу, і стрімкі, вибухові прориви Олега Базилевича, і своєрідна невимушена «хода» Валерія Лобановського, його неперевершені кутові, і мудра гра організатора атак, геніального тактика, одного зі «снайперів» чемпіонату Віктора Каневського, і надійного, невтомного, всюди встигаючого півзахисника та півнападника Йожефа Сабо, і гарматні удари Андрія Біби... багато хороших слів можна було б сказати про кожного гравця команди, але важко виділити когось із них... Перемога в чемпіонаті - перш за все результат старань всього колективу...»
Харків'яни першими привітали динамівців, які з роздягальні знову вийшли на поле - скупатися в оваціях і поспілкуватися з пресою. «Вечірній Київ» надрукував наступного дня такі слова, нібито, сказані наставником киян В'ячеславом Соловйовим: «Важким було сходження на футбольну вершину. Тим радісніша, тим приємніша перемога. Вона збіглася зі знаменною, історичною подією в житті радянського народу - відкриттям ХХІІ з'їзду КПРС. Йому ми і присвячуємо свій спортивний успіх...»
А московський тижневик «Футбол», відвівши чемпіонам шість (!) сторінок, завершив цикл статей таким висновком: «Чи все в команді остаточно «міцно навіки»? Зрозуміло, ні. Життя невблаганно йде вперед. Спочивати на лаврах не можна нікому, а тим паче чемпіону нашої великої країни».
Що ж, без політичних «фінтів» не обходилась навіть гра, яка служила не тільки віддушиною для простих людей, а й була засобом самовираження цілих етносів, знеособлених визначенням «радянський народ».
Анонсований Микитою Хрущовим на партійному з'їзді комунізм так і не матеріалізувався. Зате сезон-1961 став для українського футболу немов прообразом світлого майбутнього, майже що гагарінським проривом в космос. Кубок СРСР дістався «Шахтарю». Гравці харківського «Авангарду» стрибнули вище голови, отримавши звання майстрів спорту за шосте місце в чемпіонаті. Виграли всесоюзний турнір юнаки київського «Динамо». Кубок країни серед колективів фізкультури дістався «Старту» з Чугуєва. І золотим вінцем стала історична, епохальна перемога головної динамівської команди.
Чемпіонат СРСР-1961. Підсумкова таблиця турніру за 1-10 місця
Чемпіони-1961
Воротар - Олег МАКАРОВ (провів 29 матчів).
Захисники - Микола КОЛЬЦОВ (28), Анатолій СУЧКОВ (25), Володимир ЩЕГОЛЬКОВ (22), Володимир АНУФРІЄНКО (15).
Півзахисники - Віктор СЕРЕБРЯНИКОВ (29 матчів, 4 голи), Йожеф САБО (27-3), Юрій ВОЙНОВ (21-3), Андрій БІБА (17-5), Василь ТУРЯНЧИК (9-1),
Нападники - Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ (28-10), Олег БАЗИЛЕВИЧ (26-10), Віктор КАНЕВСЬКИЙ (26-18), Валентин ТРОЯНОВСЬКИЙ (15-2).
Крім цих футболістів, нагороджених золотими медалями, у чемпіонському сезоні «Динамо» виступали голкіпер Леонід КЛЮЄВ (4), захисники Віталій ЩЕРБАКОВ (12), Володимир ЄРОХІН (2) і Віктор ПЕСТРІКОВ (1), півзахисник Володимир СОРОКІН (3), нападники Микола КАШТАНОВ (11-1), Ігор ЗАЙЦЕВ (8-1), Валерій ВЕРИГІН (3).
Старший тренер - В'ячеслав СОЛОВЙОВ, тренери - Михайло КОМАН і Віктор ТЕРЕНТЬЄВ.
Юрій Корзаченко, «Футбольний клуб»
