Віднедавна Дмитро вже не виходить на футбольне поле в офіційних поєдинках – тепер він працює в українській поліції.
- Ця ідея не спонтанна, я з дитинства хотів бути або футболістом, або поліцейським. Виходить, зміг спробувати і те, й інше. У Херсоні живе мій хороший друг, я приїхав до нього, як і всі претенденти, пройшов етапи відбору, склав тести, і мене взяли. Тепер також живу в цьому місті. Через роботу в поліції від футболу довелося відмовитися, звичайно, дуже сумую за ним. Але, кажуть, у нас у поліції також є футбольна команда, тому буду грати тут. Рівень, звичайно, інший, але зовсім без улюбленої справи, напевно, не зможу. Присягу прийняв у січні, а за день уперше заступив на денну зміну, патрулював вулиці міста. Радий, що все вийшло добре. Хочеться зробити щось хороше й принести користь своїй країні.
- У новій професії щось розчарувало?
- Я в захваті від своєї професії! Не очікував, що тут так цікаво. Робота приносить мені задоволення, сподіваюся, моментів, які зможуть розчарувати, не буде. Найбільше подобається спілкуватися з людьми, мати можливість їм допомагати. Не скажу, що в мене були якісь особливі проблеми навіть на початковому етапі. Головне – бажання. Якщо хочеш вчитися та розвиватися, ніяких труднощів не буде. Усе виходило й на етапі навчання. Просто дуже багато інформації, доводилося навчатися не лише під час лекцій, а й удома сидіти за підручниками допізна, приділяючи цьому майже весь свій час. У той період не було практично жодної вільної хвилини.
- Що входить до кола ваших обов’язків?
- Не лише патрулювання, а всі виклики, узагалі, будь-які – ми реагуємо на всі звернення.
- Яка подія під час вашої роботи запам’яталася найбільше?
- Цікавих пригод було багато. На жаль, не про все можу розповісти. Була історія з урятованою собакою. Прийшло повідомлення, що автомобіль збив тварину й зник, дівчинка просила допомоги. Я подумав, що собачку збили на смерть. Але все-одно ми приїхали на місце події за дві-три хвилини. Відразу поклав песика на заднє сидіння автомобіля, відвіз до ветеринарної клініки, добре, що вона була поруч. Тварині зробили укол, рентген, словом, вдалося врятувати. Пізніше цікавився її подальшою долею – мені сказали, що все добре закінчилося.
- А були смішні чи курйозні випадки?
- Вони трапляються щодня, їх безліч, сумувати не доводиться. Просто є певне коло людей, до яких ти їдеш на виклик і наперед знаєш, що буде. Наприклад, особисто я вже разів п’ять прибував на виклик до жінки з однаковою скаргою. Вона живе в дев’ятиповерховому будинку й запевняє, що в неї нагорі «меблева фабрика», мовляв, сусіди дуже шумлять, не дають спати. Ми думали, дійсно, галасують, заважають. Приїхали, зайшли, подивилися, поговорили – усе тихо. Наступного разу думаємо: «Може, щось змінилося? Дійсно великий шум?» Знову приїжджаємо – тиша. І так щоразу, навіть о 7.00 ранку прибували – сім’я, яка живе нагорі, поводиться тихо, діти сплять, сусіди також підтверджують, що ніхто не галасує. Мабуть, жінці просто не вистачає спілкування й вона таким чином привертає до себе увагу.
- А можна не реагувати на такі виклики?
- Ми обслуговуємо абсолютно всі виклики. Скарга може кілька разів не підтверджуватися. А раптом одного разу хтось не відреагує – і станеться щось погане? Не можемо цього допустити.
- Як довго триває ваша зміна?
- 12 годин. Після денної зміни добу відпочиваю, потім виходжу в нічну зміну, після неї відпочиваю дві доби.
- Футбольне минуле якось допомагає, коли, наприклад, потрібно швидко бігати?
- Звісно, допомагає! У роботі поліцейського потрібна хороша фізична підготовка, адже стикаєшся з різними ситуаціями. Доводилось і гнатися за порушниками. На щастя, завжди доганяв.
- Мабуть, під час навчання фізична підготовка була для вас найлегшим іспитом?
- Так, просто вона дещо відрізняється. Є схожі з футболом компоненти, коли потрібно бігати та стрибати, але є і своя специфіка, коли треба застосовувати спеціальні прийоми, одягати наручники тощо. У цілому, можу сказати, що для мене це було легко.
- Повернутись у футбол не плануєте?
- Ні. Я обрав свій шлях і рішуче налаштований займатися чимось одним, тим більше, що мені все подобається, а це дуже важливо. Навіщо щось змінювати?
- З ким із колишніх партнерів по «Динамо-2» підтримуєте зв’язок?
- З Віталієм Каверіним та Дмитром Коркішком. Нещодавно зустрічалися, коли я був у Києві. Узагалі, вибратися до іншого міста виходить не дуже часто.
Повну версію інтерв’ю з Дмитром Кушніровим читайте у свіжому номері журналу «Динамо Київ» (№2 (85), який найближчими днями надійде до продажу
Copyright © 2016 FC Dynamo Kyiv
