У залі яблуку ніде було впасти, а спілкування тривало близько 45-ти хвилин. Ведучими вечора були заслужений журналіст України Олександр Липенко і представник Фан-клубу Юрій Іванисько.
Питання присутні задавали найрізноманітніші, за кожен з них отримував журнал з автографом Сергія Станіславовича. Не з порожніми руками прийшов і гість - колекцію футболок динамівського фан-клубу він поповнив своєю футболкою з номером «5» на спині. У відповідь голова Фан-клубу Сергій Михайленко подарував тренеру светр з емблемою клубу з нової колекції.
Цікаво, що майже кожне своє питання присутні починали з вдячності за команду, результат, гру, першу частину сезону. Пропонуємо вашій увазі найцікавіші питання і відповіді:
- Чи знаєте які-небудь кричалки про себе?
- Звичайно. Після матчу в Полтаві, коли ми поверталися додому, Ярмолу трохи «переклинило» і він почав співати пісні про мене. Я відповів, що буду щасливий, якщо кожному з футболістів вболівальники присвятять хоч пару слів. Те, що про мене кричать, я заслужив не нинішніми справами, перебуваючи біля керма «Динамо», а грою, яку показував свого часу. Я сподіваюся, що всім українським хлопцям, які зараз дуже добре грають за «Динамо», вболівальники будуть присвячувати хоча б кілька рядків. Буду тільки радий за них.
- Сергію Станіславовичу, спасибі за результат. Як ви плануєте провести відпустку? Дуже хочеться, щоб ви добре відпочили.
- Відпочинемо-відпочинемо (сміється). У мене зараз є проблеми зі здоров'ям - потрібно відновити коліно, можливо, зроблю операцію, але повірте мені, що я знайду час для відпочинку і буду виглядати краще.
- Які емоції вас переповнювали, коли ви вперше вийшли на поле у футболці київського «Динамо»?
- Я просто можу описати свої емоції, коли я вперше прибув на нашу базу. Я приїхав з Донецька, тому для мене було шоком, з якими футболістами мені належить тренуватися. Це був Ахрік Цвейба, Анатолій Дем'яненко, Олег Саленко та багато інших. Раніше я їх тільки по телевізору бачив, тому в мене був такий шок, що я не знав, куди далі йти, тож я розвернувся і вийшов на вулицю. Для мене ці люди були, як якісь боги. Свою першу гру я не пам'ятаю, але я знаю, що потрапити в таку команду в моєму віці мріяв кожен хлопець.
- Розкажіть, чи є потенціал у дітей колишніх динамівців, які займаються в динамівській ДЮФШ? Як справи у вашого сина Дмитра?
- Звичайно, у мого сина є бажання грати за «Динамо». Діти, які виросли в сім'ї футболістів, дивляться і вболівають за своїх батьків з дитинства, тому їм любов до футболу прищеплювати не треба. Приміром, я свого сина не змушував йти на футбол. Йому подобалося, я йому показував якісь елементи, а тепер він жити без цього не може. Зараз Діма навчається в Англії, йому там подобається. Він успішно тренується в школі «Тоттенхема», чому я дуже радий. Ніхто з батьків не буде насильно тягнути свою дитину в секцію. Свій вибір він зробив сам, і я радий, що він займається футболом.
- Спасибі вам за перші місця в чемпіонаті і групі Ліги Європи ...
- Сезон ще не закінчився. Ми пройшли півдорозі. Головне, що є зміни у грі команди, в настрої хлопців на футбольному полі. Видно, що є команда, футболісти якої б'ються один за одного. На даному етапі це найважливіше. Якби ми не займали перші місця, але домоглися цього прогресу в грі, я б не був дуже засмучений. Але такі позиції - це ще краще.
- Олександр Шовковський в одному з інтерв'ю заявив, що іноді у нього з'являється відчуття, що він дивиться футбол не як гравець. А коли ви почали дивитися футбол з точки зору тренера? Чи могли припустити в дитинстві, що станете головним тренером київського «Динамо»?
- У юнацькому віці я навіть не замислювався, що стану головним тренером такої великої команди. Чесно кажучи, я взагалі не розумію фразу: «ти повинен убити в собі гравця, щоб стати тренером». Думаю, що такий досвід тобі тільки повинен допомогти. Звичайно, в спілкуванні з пресою і футболістами не варто нагадувати про свої досягнення, але я впевнений, що моє футбольне минуле мені допомагає. Звичайно, є багато успішних тренерів, у кого немає подібного досвіду, але коли ти грав у багатьох командах під керівництвом іменитих наставників, це не може не допомогти потім тобі самому. Принаймні, я нікого в собі не вбивав (посміхається).
- Ми знаємо, що ви цікавитеся радіоспортом. Зі скількома жителями різних країн ви спілкувалися?
- Я розмовляв з представниками приблизно 350-ти територій світу. Я точно не знаю. Коли мені телефонує Ігор Михайлович, то ми про це не спілкуємося, тому це природно, що він застає мене за роботою.
- Які важкі періоди були у вашій футбольного життя?
- Було важко, коли я був далеко від батьківщини і не міг нічого зробити. Коли я перестав потрапляти до складу «Тоттенхема», адже приїхав до Англії грати, а в мене забрали найдорожче. Залишалося тільки професійно ставитися до своїх обов'язків, очікуючи, що все інше прийде. Важкі моменти були і будуть, потрібно по-чоловічому з них виходити.
- Який матч у футболці київського «Динамо» для вас найбільш пам'ятний?
- Я вже відповідав на це питання: для мене пам'ятний не матч, а ті два успішних сезону, які ми провели під керівництвом нині покійного Валерія Васильовича Лобановського. Дійсно тоді була команда, здатна на багато що. Пам'ятний кожен матч у Лізі чемпіонів, кожен гол...
- Які у вас стосунки з легіонерами?
- Нормальні, я нічого складного їм не говорю, тому вони розуміють мене, а я їх. Коли у твоїй команді багато представників різних національностей, то потрібно до кожного знайти підхід. Іноді можна просто поговорити з людиною і у нього відразу ж покращиться настрій.
- Хто, на вашу думку, заслуговує на “Золотий м'яч"?
- Я вже казав: Кріштіану Роналду.
- Які традиції є в команді?
- Навіть не знаю. Установка перед грою - це теж традиція. Те ж саме можна сказати про вчасно проведене тренування. Коли я грав, теж не було особливих традицій. У кожного футболіста є свої персональні ритуали - після вдало зіграного матчу намагаєшся повторювати все, що ти робив до нього і наступного разу.
- В одному з інтерв'ю ви казали, що вам подобається гра команд Дієго Сімеоне і Юргена Клоппа. Наскільки «Динамо» наблизилося до їхнього рівня?
- «Динамо» самобутня команда. Я чув, що говорять про те, що ми граємо в футбол, який нетиповий для нашої команди, але я так не вважаю. Я думаю, що зараз гра «Динамо» приносить радість уболівальникам, тому не варто нас з кимось порівнювати.
- Які у вас були прізвиська під час перебування футболістом?
- Не дуже багато, тільки Ребруха. Ще називали «Блохін» в юності, але тоді такі клички давали половині нападників у Горлівці. Я грав під 11-м номером, тому мене так і називали.
- У Румунії кажуть, що «Динамо» грає в стилі «Шахтаря». Що ви можете сказати про це?
- Мені такі ж питання там задавали. Я не знаю, звідки вони це взяли. Думаю, що всі бачать, що «Динамо» грає по-іншому.
- Які ваші підопічні поза полем?
- Ви ж розумієте, що у кожного свої особливості. Комусь потрібно дати повеселитися, комусь більше дисципліни. Кого я можу назвати веселим? Ярмоленко, Женя Хачеріді постійно якісь сюрпризи підносить (сміється).
- Чи є у вас недоліки, про які ви готові нам розповісти?
- Не готовий (сміється).
- З ким би ви хотіли зустрітися в 1/16 фіналу Ліги Європи?
- Всі команди серйозні. На цьому етапі особливої різниці немає. Для київського «Динамо», яке звикло грати в Лізі чемпіонів, не потрібно боятися, а просто готуватися до матчів.
- Яких футболістів ви б хотіли бачити у своїй команді?
- Я не буду називати зараз якісь прізвища. Ті хлопці, які вже є в команді, заслужили, щоб дограти сезон в такому ж складі. Я їм сказав, що зараз потрібно добре відпочити, адже надалі нас чекає місяць плідної роботи. Ми зробили тільки половину справи. Мені комфортно працювати з нинішнім складом. Звичайно, кожна команда потребує підсилення, але у нас воно буде точковим.
- Яка ваша тренерська мрія?
- Поки ніякої конкретної мрії немає, крім створення конкурентоспроможної команди. Думаю, що «Динамо» заслуговує на це. Сподіваюся, що ми і надалі будемо радувати своєю грою.
Пропонуємо вам на нашому офіційному сайті подивитись трансляцію зустрічі головного тренера нашої команди Сергія Реброва з шанувальниками клубу, яка була організована Фан-клубом ФК «Динамо» (Київ).
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
