На вулицю Салютну завітали динамівські легенди минулих років (Андрій Біба, Володимир Мунтян, Володимир Безсонов, Володимир Веремєєв), президент клубу Ігор Суркіс, журналісти та батьки дітей, які займаються у школі.
Присутні стали свідками відкритого тренування вихованців 2005 та 2006 років народження, а потім разом із ними вирушили до нещодавно відреставрованого легендарного корпусу, побудованого понад 70 років тому, у якому свого часу кімнати ділили багато футболістів біло-синіх.
Одним із таких був Андрій Біба, півзахисник клубу 50-х та 60-х років.
- Це особливa будівля для нас. До переїзду сюди в нас не було постійного місця для підготовки. Ми тренувалися то в Пущі-Водиці, то в Кончі-Заспі, то на хуторі Вільному, або просто в різних санаторіях. Але коли тут зібралися, це вже був наш родинний дім. Тут нас виховували, тут ми грали.
Звичайно, зараз для дітей уже зовсім інші умови. У нас були такі залізні ліжка – голова вгорі, решта тіла десь внизу, біля підлоги. Але все одно прекрасні звідси вийшли футболісти. А нинішнім поколінням так узагалі – у них усе є! Лишень бери та грай у футбол! Бажаю їм реалізуватися й лише зміцнити славу «Динамо».
Президент «Динамо» Ігор Суркіс зі свого боку зазначив, що не сумнівається в тому, що у нинішніх вихованців школи є майбутнє в першій команді клубу.
- Я вірю в цих дітей. І скажу вам, що ніколи не буде в уболівальників до легіонерів такого ж ставлення, як до своїх хлопців. Якщо хоча б 1-2 людини із цього величезного числа юних футболістів, які у нас займаються, будуть щороку потрапляти до першої команди клубу – ми будемо задоволені. Ми над цим працюємо.
Звичайно, є у нас хлопці і з інших країн. Я би сказав, що селекція в дитячій школі у нас не поступається рівнем селекції в першій команді.
Футбол – це процес. Тому треба обрати стратегію. Ми зараз обрали стратегію. У нас зараз дуже багато талановитих молодих футболістів. Навіть у першій команді. Візьмемо того ж Володимира Шепелєва. У нього був хороший відрізок на старті сезону, наприклад, але зараз він виглядає дещо гірше. Звичайно, на його місці може опинитися вже інший вихованець клубу.
Ми зараз віддали в оренду до «Зорі» Тимчика, Михайличенка та Лєднєва. Вони в них основні. Ми граємо проти «Зорі» й не можемо перемогти їх, хоча вони й не беруть участь у матчі відповідно до нашої домовленості. То, можливо, нам варто їх повернути й вони зараз прийдуть та замінять тих, хто, скажімо так, не дає результату? Сьогодні якість має бути вищою за кількість. Має бути конкуренція. Наш директор каже, що зараз до школи відбираються діти, які могли б у майбутньому підсилити першу команду.
Я, як президент клубу, готовий витрачати гроші на школу. Хоча, як ви розумієте, тут, можливо, 4-5 людей заграють у справжній, великий футбол. Але важливо те, з ким вони будуть поруч. Із ким вони будуть зростати. Без цього не буде нічого.
Мені докоряють, що я часто згадую минуле. Але без минулого немає майбутнього. Подивіться, Блохін, володар Золотого М’яча, – киянин. Шевченко – киянин. Ще один, Ігор Бєланов, не киянин, але він теж виграв Золотий М’яч як гравець «Динамо». Зараз багато ветеранів у структурі клубу, але, кажу чесно, я й зараз повз них проходжу з тремтінням. Моє життя пройшло тоді, коли вони виходили на поле.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
